ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2020 року м. Київ № 826/12221/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви від 11.05.2018) про:
- визнання протиправним та скасування наказу заступника голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 02.07.2018 №4 о/с "По особовому складу" у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку в системі органів внутрішніх справ з зарахуванням вислуги років;
- зобов'язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2015 по сьогоднішній день за посадою старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Ухвалами суду: від 31.08.2018 - відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання; від - 08.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 02.07.2018 №4 о/с ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), проте з 16.11.2014 по 15.11.2015 позивач знаходився у відпустці по догляду за дитиною.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримала позовні. Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечила, про місце дату та час їх проведення повідомлялась належним чином, правом на подання відзиву не скористався.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд установив.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №826/25075/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 09.09.2015 № 87 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній, з 10.09.2019.
На виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №826/25075/15 заступником голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці прийнято наказ від 02.07.2018 №3 о/с, яким скасовано пункт наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 09.09.2015 №87 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за статтею 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з посадовим окладом у розмірі 800 гривень, установивши йому відповідно до вимог наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, вважати таким що перебуває у додатковій відпустці без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею віку чотирьох років з 16 листопада 2014 року по 15 листопада 2015 року, з 10.09.2015.
Наказом заступника голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 02.07.2018 №4 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" та відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнено з 06.11.2015 за пунктом 64 "г" (через скорочення) штатів майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Статтею 179 КЗпП України встановлено: за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства (частина третя); у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (частина шоста); передбачено, що відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (частина сьома).
Як убачається зі змісту рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі №826/25075/15 наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 12.11.2014 №183 о/с надано відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України "Про відпустки" без збереження грошового забезпечення, додаткову відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею віку чотирьох років майорові міліції ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-західній залізниці, з 16.11.2014 по 15.11.2015.
В адміністративній справі №826/25075/15 суд дійшов висновку, що статтею 184 КЗпП України гарантує обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування цієї особи. Звільнення позивача під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох (шести) років порушує статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність прав жінки і чоловіка шляхом забезпечення останнім спеціальних заходів щодо охорони праці і здоров'я, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочиснтва України (КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На думку суду, наведені обставини, встановлені судом в адміністративній справі №826/25075/15, щодо перебування позивача на підставі наказу від 12.11.2014 №183 о/с з 16.11.2014 по 15.11.2015 у додатковій відпустці відповідно до пункту 3 статті 25 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (зі змінами) без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею віку чотирьох років, не потребують доказування.
Як уже вказувалось судом, оскаржуваним наказом від 02.07.2018 №4 о/с позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 06.11.2015, тобто позивача звільнено до закінчення додаткової відпустки 15.11.2015, що суперечить вимогам статті 184 КЗпП України (з урахуванням статті 179 КЗпП України), якою встановлено гарантію від звільнення осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею чотирьох років, а також висновку суду в адміністративній справі №826/25075/15 щодо незаконного звільнення під час додаткової відпустки по догляду за дитиною.
Судом установлено, що на час розгляду даної справи відсутні докази внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997).
Відповідно до пункту 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (зі змінами) в разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи наведене, підлягає задоволенню вимога поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, з дня наступного за днем звільнення, з 07.11.2015.
Позивачем заявлено вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку в системі органів внутрішніх справ з зарахуванням вислуги років.
На думку суду, вимога про поновлення позивача в системі органів внутрішніх справ задоволенню не підлягає, оскільки судом поновлено позивача на посаді, з якої його було звільнено. Щодо вимоги про зарахування стажу, то суд вважає таку вимогу передчасною, позаяк лише після виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді у відповідача виникне обов'язок зарахувати відповідний стаж.
Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2015 по сьогоднішній день за посадою старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці
Пунктом 24 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" встановлено, що в разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Судом вказувалось, що станом на 06.11.2015 звільнення позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про відпустки" після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Згідно з частиною першою статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи, що позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею чотирирічного віку і грошове забезпечення йому за цей час не нараховувалось та не виплачувалось, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні втрати, які необхідно компенсувати позивачеві під час дії наказу про його звільнення.
Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва від 24.01.2018 у справі №826/25075/15 встановлено, що наказом Міністра внутрішніх справ України від 08.06.2015 №663 "Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці" відповідно до Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, пункту 11 "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 №401, та на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ", прийнято рішення про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997). Згідно з наказом МВС України від 22.06.2015 №741 "Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції" затверджено Перелік змін у штатах МВС. З указаного переліку вбачається, що скорочуються всі посади, крім посад членів комісії з ліквідації УМВС на Південно-Західній залізниці, створеної наказом МВС України від 08.06.2015 №663, в тому числі (реорганізовується) скорочуються всі посади Лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський. Посада старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський УМВС України на Південно-Західній залізниці, яку обіймав позивач, скорочена, у зв'язку з ліквідацією УМВС України на Південно-Західній залізниці.
На підставі статті 78 КАС України наведені обставини не підлягають доказуванню.
На думку суду, ліквідація Управління МВС України на Південно-Західній залізниці наказом від 08.06.2015 №663, крім членів ліквідаційної комісії, свідчить про невиконання відповідних функцій органом внутрішніх справ.
Відповідно до розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції (пункт 9); працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10); перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону (пункт 11).
Водночас, за змістом статті 184 КЗпП України з урахуванням гарантія від звільнення згідно з частиною шостою статті 179 КЗпП України поширюється на особу під час відпустки по догляду за дитиною.
Відпустка в позивача закінчилась 15.11.2015. Доказів поширення на позивача статті 184 КЗпП України після 15.11.2015 позивачем не надано.
За таких обставин, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.11.2015 є необґрунтованими.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування наказу заступника голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 02.07.2018 №4 о/с "По особовому складу" у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці та поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, рішення суд в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини четвертої статі 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями). Оскільки сторонами не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ заступника голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 02 липня 2018 року №4 о/с "По особовому складу" у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року з посади старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, з 07 листопада 2015 року.
Виконати негайно рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, з 07 листопада 2015 року.
У задоволенні решти позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (ідентифікаційний код 08602997, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Чапаєва, будинок 6).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.А. Донець