05 травня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/1187/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного ( у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання прротиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо проведення перерахунку та зменшення розміру пенсії позивачу без врахування стажу за індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 3.72979 та щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стажу 20 років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3.72979 та зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стажу 20 років.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, передбаченого частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки позивачу призначена пенсія на умовах, визначених цим законом. Також, відповідач, при обчисленні пенсії безпідставно застосував заробітну плату за індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати -3.61351, замість 3.72979, який був встановлений на час призначення пенсії, оскільки заниження індивідуального коефіцієнту заробітної плати пенсіонера при наступних перерахунках пенсії не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та є порушенням статті 22 Конституції України.
Відповідач надіслав суду відзив в якому заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що відповідач діяв у спосіб та на підставі законодавства. Зазначає, що лист Головного управління від 16.03.2020 не є рішенням, а лише відповіддю на звернення, а також зазначає, що позивач з відповідною заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не звертався.
Позивач надіслав суду відповідь на відзив в якій зазначив, що відзив відповідача є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи, оскількі в заяві від 12.02.2020 позивач просив створити комісію для розрахунку пенсії та виявлення порушень при її попередньому перерахунку, отже спростовує твердження, що звертався до відповідача лише за роз'ясненнями довідкового характеру, а тому не може бути прийнятий судом до уваги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як видно із матеріалів справи, позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 19.03.2019, виданого Чернігівською обласною державною адміністрацією (а.с.8).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Чернігівської області та отримує пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи, що перерахунок пенсії здійснено з порушеннями законодавства, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.02.2020, у відповідь на яку пенсійний орган надав відповідь листом від 16.03.2020 №569-519/К-02/8-2500/20, з якої вбачається, що запропонований ним розрахунок пенсії застосовувати недоцільно, оскільки розмір пенсії буде нижчий за той, який він отримує натепер.
Вважаючи свої права порушеними, внаслідок протиправних дій відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Із змісту частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від від 28.02.1991 № 796-XII ( далі - Закон № 796-XII ) видно, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75% заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85% заробітку.
Аналіз норм права, якими врегульовано спірні правовідносини свідчить про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає спеціальні норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною другою статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV ( далі - Закон № 1058-IV) пенсіонерам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В той же час, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Так, позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення пенсій за понад встановлений необхідний розмір стажу роботи, має пільговий характер, зокрема щодо тривалості (розміру) такого стажу і величини, з якої проводиться розрахунок збільшення пенсії, як це встановлено частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, враховуючи ту обставину, що позивачу призначено пенсію за віком, в тому числі на умовах встановлених спеціальним законом, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому і збільшення пенсії за понад встановлений розмір страхового стажу можливий на підставі спеціальної норми частини другої статті 56 цього Закону.
Тобто, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2, а тому на нього розповсюджується дія частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №560/675/17 (К/9901/684/17).
Відповідач визначав позивачу доплату за понаднормовий стаж та страховий стаж, який становить за документами пенсійної справи 49 років 6 місяців 12 днів (врахований по 30.06.2016), у тому числі до стажу роботи зараховано за Списком №1- 4 роки 2 місяці 14 днів (а.с. 9), чим підтвердив право позивача на виплату за частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Отже, перерахунок пенсії слід проводити з дати звернення позивача до відповідача із заявою про обрання умов, норм і порядку пенсійного забезпечення відповідно до Закону № 796-ХІІ та перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 справа № 539/1099/17, та від 04.12.2019 № 338/829/17.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що спірними правовідносинами у цій справі є відмова відповідача здійснювати розрахунок із застосуванням частини другої статті 56 Закону № 796-XII, виходячи із заробітку, з якого обчислюється пенсія.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.12.2019 пенсія позивачу обчислена із загального страхового стажу 54 роки 6 місяців 12 днів, коефіцієнт стажу 0,53500 та заробітної плати, визначеної за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2008 та складає 15915,16 грн.
При цьому частина друга статті 56 Закону № 796-XII передбачає, що пенсія жінкам збільшується на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку. Таким чином, розмір пенсії обчислюється виключно із заробітної плати, яка враховується при визначенні розміру пенсійної виплати.
Суд звертає увагу, що позивачу проведено обчислення пенсії з показників за 2014, 2015 та 2016 роки х1,17 х3,61351 з індивідуального коефіцієнта заробітної плати. Разом з тим, з особового рахунку позивача видно, що станом на час визначення розміру пенсійної виплати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 3.72979 (а.с. 11).
Таким чином, можна дійти висновку, що пенсії позивача не обчислюється відповідачем, виходячи із середньомісячної заробітної плати, з якої визначено розмір пенсійної виплати.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підстави для відшкодування судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стажу 20 років та зменшення розміру пенсії без врахування стажу за індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 3.72979.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стажу 20 років з дати звернення позивача до пенсійного органу із заявою про обрання умов, норм і порядку пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням положень частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та індивідуального коефіцієнту заробітної плати 3.72979.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул.П'ятницька, 83-А,м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2020 року.
Суддя І.І. Соломко