ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" травня 2020 р. справа № 300/436/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -
24.02.2020 фізична особи-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 та припису за № ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019.
02.03.2020 ухвалою суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі помилкових висновків про здійснення позивачем допуск працівника до роботи без укладення з ним трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, застосував оскаржуваною постановою штраф в розмірі 125 190 гривень та вніс оскаржуваний припис. Вважає постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 та припис за № ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити на підставах, викладених у відзиві.
Позивача направив відповідь на відзив. Відповідач правом подання заперечень не скористався
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.
04.05.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
09.12.2019 між Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області та Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області погоджено перелік платників податків для проведення з спільних перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими особами на грудень 2019 року.
10.12.2019 відповідачем видано наказ «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » за № 1568-Д, визначено період здійснення інспекційного відвідування з 10.12.2019 до 19.12.2019.
На підставі вказаного наказу за № 1568-Д від 10.12.2019 видано направлення за № 15-10/7398 для проведення позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
12.10.2019 посадовою особою відповідача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовую найману працю за №ІФ2128/1682/АВ.
Інспекційне відвідування позивача здійснено в період з 11.12.2019 до 12.12.2019, висновками якого встановлено допущення позивачем 10.12.2019 до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, то не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, чим порушено вимоги частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці».
Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час інспектування відвідування 10.12.2019 о 15:00 год. готелю-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », власником якого є позивач, встановлено на робочому місці працівника ОСОБА_2 . Згідно наданих ним, 10.12.2019, пояснень він працює у позивача різноробочим два тижні, отримує заробітну плату в розмірі 700 гривень за один день.
В ході інспекційного відвідування ОСОБА_2 здійснив поселення відвідувачів готелю в один із готельних номерів, взявши оплату за поселення.
Також, під час інспектування встановлено, що 11.12.2019 між позивачем та ОСОБА_2 укладено трудовий договір та подано повідомлення про прийняття працівника з 10.12.2019 на роботу в ГУ ДПС в Івано-Франківській області.
Згідно пояснень позивача, наданих під час інспекційного відвідування, ОСОБА_2 оформлений різноробочим 11.12.2019, оскільки 10.12.2019 у нього не було при собі відповідних документів, що унеможливило укласти з ним трудовий договір 10.12.2019.
12.12.2019 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення за № ІФ2128/1628/АВ/П/ПТ про порушення позивачем вимог трудового законодавства, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а матеріали справи направлено до Рахівського районного суду Закарпатської області.
18.12.2019 відповідачем внесено позивачу оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень за № ІФ/2128/1682/АВ/П, виявлених актом інспекційного відвідування за № №ІФ2128/1682/АВ від 12.12.2019.
09.01.2020, на підставі вказаного акта, відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС, якою застосовано до позивача штраф в розмірі 125 190 гривень.
Позивач, вважаючи протиправними постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 та припис про усунення виявлених порушень за № ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1).
Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України (частина 1).
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (частина 2).
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3).
Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» за № 413 від 17.06.2015 установив, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Таким чином, допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
При цьому, вказаними нормами не передбачено моменту, з якого територіальний орган Державної фіскальної служби вважається повідомленим про прийняття працівника на роботу, та не врегульовано з якого саме моменту робітник може розпочати виконувати свої обов'язки після подання роботодавцем територіальному органу Державної фіскальної служби повідомленим про прийняття працівника на роботу.
Крім того, суд встановив, що оформлення трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 було предметом розгляду Рахівським районним судом Закарпатської області в адміністративній справі за № 305/2347/19 про розгляду протоколу про адміністративне правопорушення за № ІФ2128/1628/АВ/П/ПТ від 12.12.2019 про порушення позивачем вимог трудового законодавства, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції, чинній на момент виникнення даних правовідносин) фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення за № ІФ2128/1628/АВ/П/ПТ від 12.12.2019, постановою Рахівського районного суду Закарпатської області за № 305/2347/19 від 14.02.2020, яке набрало законної сили 25.02.2020, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 - закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Висновками Рахівського районного суду Закарпатської області в справі за № 305/2347/19 встановлено що, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено наявності фактичного допуску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи працівників без укладення трудового договору.
Зокрема, висновок посадової особи управління Держпраці в Івано-Франківській області про допуск фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до виконання роботи найманого працівника ОСОБА_2 з 11.12.2019 без укладення трудового договору, не відповідає дійсності.
Рахівський районний суд Закарпатської області встановив, що 10.12.2019 ОСОБА_2 подав заяву про прийняття на роботу різноробочим з 10.12.2019.
Відповідно до наказу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 10.12.2019 ОСОБА_2 було прийнято на роботу різноробочим.
Про прийняття на роботу ОСОБА_2 11.12.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було повідомлено орган Державної фіскальної служби (Рахівську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Закарпатській області) у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 за № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу».
З 11.12.2019, вже після повідомлення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідного територіального органу за місцем обліку її як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ОСОБА_2 було допущено до роботи.
Таким чином, Рахівський районний суд Закарпатської області встановив, що на момент проведення інспекційного відвідування та складання протоколу про адміністративне правопорушення, з ОСОБА_2 був укладений трудовий договір, оформлений наказом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 10.12.2019 про прийняття на роботу.
Щодо посилання посадової особи управління Держпраці в Івано-Франківській області на письмові пояснення ОСОБА_2 , які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, як на докази вини фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, Рахівський районний суд Закарпатської області вказав, що то такі не можуть бути доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Так, згідно пояснень ОСОБА_2 , його роботодавцем є ОСОБА_3 . За вказівкою ОСОБА_3 він 10.12.2019 поселив працівників ГУ ДПС області та управління Держпраці та взяв кошти за поселення в сумі 700 гривень, розрахункових документів на проживання не видав.
Зазначення у письмовому поясненні відомостей про те, що з ОСОБА_2 трудовий договір не укладався, є безпідставним, оскільки такі спростовуються фактом укладення трудового договору між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 10.12.2019, а також підписання ним особисто зави про прийняття на роботу 10.12.2019.
Крім цього, зі змісту пояснення встановлено, що таке отримано від ОСОБА_2 10 грудня 2019. Поряд з цим, згідно самого протоколу про адміністративне правопорушення, правопорушення було виявлено 11 грудня 2019, з чого встановлено, що письмові пояснення від ОСОБА_2 посадова особа управління Держпраці в Івано-Франківській області отримала за день до проведення інспекційного відвідування.
Це ж саме підтверджується і актом інспекційного відвідування №ІФ 2128/1682/АВ від 12.12.2019, відповідно до якого інспекційне відвідування було розпочато 11.12.2019 о 10 год. 00 хв. та завершено 12.12.2019 о 16 год. 00 хв.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Зазначеною нормою чітко визначено, що правом проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, інспектори праці наділені виключно під час інспекційного відвідування.
Виходячи з цього, оскільки пояснення ОСОБА_2 було відібрано 10 грудня 2019 року, тобто за день до початку інспекційного відвідування, таке пояснення не може слугувати допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки отримане з порушенням встановленого законом порядку.
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення доводи посадової особи про те, що повідомлення про прийняття працівника на роботу в ГУ ДПС в Івано- Франківській області надіслано під час інспекційного відвідування, також не можуть бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Жодних доказів вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення вкзаними судом не здобуто і такі докази відсутні.
Таким чином, Рахівський районний суд Закарпатської області дійшов до висновку, що будь-які докази того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні, жодних доказів її винуватості матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Суд зазначає, що встановлені в постанові Рахівського районного суду Закарпатської області за № 305/2347/19 від 14.02.2020 мають преюдиціальне значення в даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, відсутність складу правопорушення в діях позивача свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 125 190 гривень, застосованих оскаржуваною постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 та внесення припису про усунення виявлених порушень за № ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019.
За таких обставин, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 та припис про усунення виявлених порушень за № ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору, сплаченого за подання даного адміністративного позову в розмірі 2 102 гривні згідно квитанції за № 22556 від 20.02.2020, в розмірі 1 251 гривня згідно квитанції за №22433 від 20.02.2020, та витрати на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, та витрати, пов'язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) згідно розрахунку адвоката Бодні Володимира Івановича затрат робочого часу при наданні правничої допомоги позивачу на суму 11 400 гривень, квитанції до прибуткового касового ордера за № 5 від 20.02.2020 та ордера серії ЗР №59314 від 21.01.2020.
Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.
Як наслідок, з врахування того, що в забезпеченні позову позивача відмовлено, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області підлягають стягненню сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 2 102 гривні згідно квитанції за № 22556 від 20.02.2020, в розмірі 1 251 гривня згідно квитанції за №22433 від 20.02.2020, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №ІФ2128/1682/АВ/П/ПТ/ДТ-ФС від 09.01.2020 про накладення уповноваженими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) штрафу в розмірі 125 190 (сто двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) гривень.
Визнати протиправним та скасувати припис, внесений фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за №ІФ2128/1682/АВ/П від 18.12.2019 про усунення виявлених порушень.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) сплачений судовий збір в розмірі 3 353 (три тисячі триста п'ятдесят три) гривні 90 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.