05 травня 2020 року Справа № 160/3038/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 11 травня 2019 року № Ф-6650-53/12 У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030,90 грн.(двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 коп.)
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2020 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків - протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду: належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви, для суду та для відповідача; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року отримано особисто позивачем 21.04.2020 року, що підтверджується його підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
04.05.2020 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23 березня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з якою останній надав до суду завірені копії документів, долучених до позовної заяви, та заяву про поновлення пропущених строків для звернення до адміністративного суду.
У заяві про поновлення пропущених строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначає, що вказаний строк має обчислюватися з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів спірною вимогою, а саме: з 27.11.2019 року (тобто з дати, коли на адресу позивача надійшов лист-виклик від державного виконавця Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, який містив постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6047402251 від 30.10.2019р. з примусового виконання спірної вимоги від 11 травня 2019 року № Ф-6650-53/12 У).
На думку позивача, висловлену у заяві про поновлення пропущених строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, суд обчислював цей строк з дати винесення спірної вимоги, тобто з 11.05.2019 року.
Однак, такі твердження позивача є безпідставними, оскільки, виходячи з приписів ст. 122 КАС України, суд обчислює строк звернення до суду з позовом про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ не з дати її винесення, а з дати, коли позивач дізнався про її існування, а саме: з 27.11.2019р.
Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст.2 цього Закону).
Згідно з абзацами 4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 1.3 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", застосовуються строки звернення до адміністративного суду, становлені саме цим Законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №480/106/19.
Отже, дата з якої починається перебіг строку на звернення до суду з цією позовною заявою і позивачем, і судом визначена однаково вірно - 27.11.2019 року.
Водночас, позивачем невірно визначено сам термін, протягом якого мала б бути подана ця позовна заява, оскільки ОСОБА_1 помилково вважає, що він становить 6 місяців відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.122 КАС України, натомість судом в ухвалі від 23.03.2020 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху наголошувалось, що відповідно до вищевказаних приписів абз.10 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" цей строк становить 10 календарних днів з дня, коли особа дізналась про спірну вимогу.
Тобто, у даному випадку, останнім днем звернення до суду з цією позовною заявою до суду є 09.12.2019 року (з урахуванням того, що останній день припадає на 07.12.2019 року, який є вихідним днем (субота), цей день переноситься на перший робочий день).
Водночас, вперше з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 14.02.2020 року, тобто з пропуском встановленого абз.10 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 10-денного строку звернення.
В подальшому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року у справі №160/1808/20 первинна позовна заява ОСОБА_1 була повернута позивачеві на підставі того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності.
Повторно з цією позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду лише 14.03.2020 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому вона була надіслана.
При цьому, ні з позовною заявою, ні з заявою про про поновлення пропущених строків для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, позивачем не надано жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду і не наведено таких причин.
Таким чином, станом на 05 травня 2020 року позивачем не усунуто всіх недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі суду від 23 березня 2020 року, а саме: не надано до суду доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, тому такі причини визнаються судом неповажними.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, у зв'язку із не виконанням позивачем вимог ухвали суду від 23 березня 2020 року та не усуненням всіх недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова