06 квітня 2020 року Справа № 160/12909/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 грудня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами, з урахуванням уточнень від 28.01.2020 року:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що полягає у незарахуванні сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року (платіжне доручення № 2755 10.09.2018), у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року (платіжне доручення № 2801 від 11.12.2018 року), у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року (платіжне доручення № 2851 від 14.03.2019), у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року (квитанція від 12.07.2019 року);
- зобов'язати ГУ ДФС у Дніпропетровській області зарахувати сплачений ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року (платіжне доручення № 2755 10.09.2018), у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року (платіжне доручення № 2801 від 11.12.2018 року), у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року (платіжне доручення № 2851 від 14.03.2019), у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року (квитанція від 12.07.2019 року); видати ОСОБА_1 довідку, що станом на 06.08.2019 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відсутня.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зареєстрована як фізична особа-підприємець, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказує, що вчасно здійснювала сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року (платіжне доручення № 2755 10.09.2018), у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року (платіжне доручення № 2801 від 11.12.2018 року), у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року (платіжне доручення № 2851 від 14.03.2019), у сумі 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року (квитанція від 12.07.2019 року), проте така сплата відповідачем не була зарахована.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що зазначена відповідачем сплата здійснювалась ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який не є ані представником позивача, ані довіреною особою, яка має право сплачувати вказаний єдиний внесок від імені Ремезок Н.В.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області (Новомосковське управління).
Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області № 97451/10/04-36-53-61 від 22.08.2019 року у ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 13.07.2019 року в сумі 2341,21 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування терміном виникнення 19.07.2019 року.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Частиною другою статті 6 Закону 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону № 2464-VI).
За приписами частини 7, 8 статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно пункту 1 частини 10 статті 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Судом встановлено, що платіжними дорученнями № 2693 від 19.04.2018 року на суму 2457,18 грн., № 2713 від 07.06.2018 року на суму 2457,18 грн., № 2755 від 10.09.2018 року на суму 2457,18 грн., № 2801 від 11.12.2018 року на суму 2457,18 грн., № 2851 від 14.03.2019 року на суму 2457,18 грн. здійснена сплата єдиного внеску ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Отже, зважаючи на те, що згідно вказаних платіжних доручень сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснювалась ФОП ОСОБА_2 , підстав для зарахування таких платежів як сплата єдиного внеску платником ФОП ОСОБА_1 відсутні.
На підставі викладеного судом не встановлено допущення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області протиправної бездіяльності в частині зарахування сплаченого ФОП ОСОБА_2 єдиного внеску в рахунок сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 .
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, отже позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 193, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул.Сімферопольська, буд. 17-а, ІК в ЄДРПОУ 39394856) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 06 квітня 2020 року.
Суддя Е.О. Юрков