27 квітня 2020 року Справа № 160/1303/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 лютого 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області оформлену листом від 27 грудня 2019 року щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи з 02.04.1983 року по 11.12.1989 року, з 12.12.1989 року по 11.05.1992 року та з 01.10.1997 року по 01.01.1999 року, починаючи з 16 грудня 2019 року.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 05.11.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, так як досяг пенсійного віку. Проте, згідно листа відділу з питань призначення пенсії Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1049/03-25-17 від 27.12.2019 року за результатами розгляду звернення позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, підставою відмови в призначенні пенсії слугувало, те що останньому не достатньо страхового стажу - 26 років, при цьому до страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 02.04.1983 року по 11.12.1989 року - на підприємстві "Днепропетровськое заводоуправление стройматериалов" (мовою оригіналу), так як печатка при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі; період роботи з 01.10.1997 року по 04.01.1999 року - на ПК "Коринф", в зв'язку з тим, що при звільнення на печатці відсутній код підприємства, виходячи з цього позивачу зарахували страхового стажу лише 23 роки 6 місяців 19 днів. При цьому, після аналізу відповіді позивач з'ясував що йому також не було враховано до страхового стажу період роботи з 12.12.1989 року по 11.05.1992 року в кооперативі "Старт" на посаді водій, причини не врахування цього стажу роботи не зазначені. Крім того, в період з 01.10.1997 року по 04.01.1999 року - на ПК "Коринф-2", відповідач помилився у своїй відповіді. Вважаючи таку відмову безпідставною, позивач звернувся до суду із позовною заявою за захистом та інтересів своїх прав.
12.03.2020 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що 16.12.2019 р. позивач особисто із заявою вх. № 1049/03.25-17 і документами звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Зазначеною статтею визначено, що починаючи з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу - не менше 26 років. Позивачем була надана трудова книжка. Згідно наданих документе стаж роботи позивача складає: з 01.09.1975 по 19.07.1977 р., з 04.07.1978 по 05.12.1978 - періоди навчання; з 16.01.1979 по 19.04.1979 - період роботи на підприємстві «Автохозяйство ДРСУ» (мовою оригінала); з 05.05.1979 по 19.04.1981 - період військової служби; з 04.06.1981 по 01.04.1983 - період роботи на підприємстві «Автотранспортное предприятие объединения «Днепростройматериал» (мовою оригіналу); з 13.05.1992 по 01.08.1994 - період роботи на підприємстві «Виробнича компанія «Корінф»; з 02.08.1994 по 30.09.1997 - період роботи на підприємстві «Виробниче підприємство «Легат»; 01.03.2000 - 30.04.2000 р., 01.08.2000 - 31.10.2000 р., 01.01.2001 - 31.01.2001 р., 01.04.2001 - 30.09.2001 р., 01.11.2001 - 31.01.2005 р., 01.08.2005 - 31.08.2005 р., 22.04.2011 - 31.10.2019 - дані персоніфікованого обліку.
Відповідач також зазначає, що неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 02.04.1983 - 11.12.1989 - на підприємстві «Днепропетровское заводоуправление стройматериалов» (мовою оригіналу), так як печатка при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі; з 01.10.1997 - 04.01.1999 - на ПК «Коринф» (мовою оригіналу), в зв'язку з тим, що на печатці при звільненні відсутній код підприємства. Центральним відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підприємство був зроблений запит довідки від 21.12.2019 р. №8321/02.4-52 для підтвердження періодів роботи з 02.04.1983-11.12.1989 р. - на підприємстві «Днепропетровское заводоуправление стройматериалов». Але позивач подав заяву від 24.12.2019 р. про відмову щодо очікування уточненої довідки з підприємства. Уточнюючих довідок за вищевказані періоди позивачем надано не було. Відповідно до п. 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема: з 1.01.1998 р. - 30.06.2000 р. включно, що підтверджується довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому підтвердженням застосування періоду спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру податку; з 01.07.2000 - 31.12.2017 р., за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 (набрала чинності з 05.10.2018 р.) внесено зміни до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637. З урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 при призначенні пенсії після 05.10.2018 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків. Довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності з ДПІ позивачем не було надано. Таким чином, стаж роботи позивача становить 23 роки 6 місяців 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 року зазначена вище справа розподілена та 04.02.2020 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 10.02.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
21.02.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.12.2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав необхідні документи.
Листом від 27.12.2019 року за №1049/03.25-17 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що позивачем була подана трудова книжка. Згідно наданих документів стаж позивача складається з: 01.09.1975 по 19.07.1977, 04.07.1978 по 05.12.1978 - періоди навчання; з 16.01.1979 по 19.04.1979 - період роботи на підприємстві «Автохозяйство ДРСУ» (мовою оригіналу); з 05.05.1979 по 19.04.1981 - період військової служби; з 04.06.1981 по 01.04.1983 - період роботи на підприємстві "Автотранспортное предприятие объединения «Днепростройматериал» (мовою оригінала); з 13.05.1.992 по 01.081994 - період роботи на підприємстві "Виробнича компанія "Корінф"; з 02.08.1994 по 30.091997 - період роботи на підприємстві "Виробниче підприємство "Легат"; 01.03.2000 - 30.04.2000, 01.08.2000 -31.10.2000, 01.01.2001 - 31.01.2001, 01.04.2001 - 30.09.2001, 01.11.2001 - 31.01.2005, 01.08.2005 - 31.08.2005, 22.04.2011 - 31.10.2019 - дані персоніфікованого обліку. Неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 02.04.1983 по 11.12.1989 - на підприємстві "Днепропетровское заводоуправление стройматериалов" (мовою оригіналу), так як печатка при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі; з 01.10.1997 по 04.01.1999 - на ПК "Коринф" (мовою оригіналу), в зв'язку тим, що на печатці при звільненні відсутній код підприємства. Центральним відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підприємство був зроблений запит довідки від 21.12.2019 №8321/02.4-52 для підтвердження періоду роботи з 02.04.1983 по 11.12.1989 - на підприємстві "Днепропетровское заводоуправление стройматериалов". Але згідно заяви позивача від 24.12.2019, останній відмовився чекати уточнюючу довідку з підприємства. Уточнюючих довідок за вказані періоди позивачем не було надано. З 01.01.1998 по 31.12.2003 при призначенні пенсії після 05.10.2018 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків. Довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності з ДПІ позивачем не надано. Таким чином, стаж роботи позивача становить 23 роки 6 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Згідно листа архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР № 03-44/70-1423т від 12.12.2019 року архівні документи по ТОВ «КОРІНФ» не надходили.
З матеріалів справи убачається, що листом від 27.12.2019 №76 ТОВ «КЕРАМБРОК» повідомило відповідачу про те, що ТОВ «КЕРАМБРОК» (код ЄДРПОУ 13446329) - підприємство, засноване 08.08.2000 року, на території якого тимчасово зберігаються документи по особовому складу Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів, без права видачі довідок по особовому складу підприємства. ТОВ "КЕРАМБРОК" не є правонаступником або ліквідатором вказаного підприємств, не являється архівним підприємством та не має ніякого відношення до підприємства - Дніпропетровське заводоуправління будматеріалів , а також не має ніякого юридичного права на видачу довідок по особовому складу Дніпропетровського заводоуправління будматеріалів. З даного питання слід звернутися до ліквідатора вказаного підприємства.
Крім того, згідно листа Головного управління статистики в Дніпропетровській області № 03.4-98/2973 від 30.12.2019 року код ЄДРПОУ ТОВ ВК «Коринф» є 13418037.
Згідно листа Головного управління статистики в Дніпропетровській області № 03.4-98/2974 від 30.12.2019 року код ЄДРПОУ ТОВ ВК «Корінф-2» є 21920236, з 18.01.2005 року ліквідоване.
Листом від 14.01.2020 №03-44/70-6 т архівним управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради щодо надання архівної довідки про підтвердження стажу роботи та заробітну плату на «Днепропетровском заводе стройматериалов» повідомлено позивачу про те, що документи з кадрових питань (особового складу) зазначеного підприємства на державне зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради не надходили.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, позивач досяг 60 років.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058).
Також, приписами пункту 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, що призначає пенсію надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, передбачено що трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідач в обґрунтування відмови у призначенні пенсії позивачу посилається на відсутність необхідного страхового стажу - 26 років, при цьому зазначає в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача з огляду на те, що неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 02.04.1983 - 11.12.1989 - на підприємстві «Днепропетровское заводоуправление стройматериалов» (мовою оригіналу), так як печатка при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі; з 01.10.1997 - 04.01.1999 - на ПК «Коринф» (мовою оригіналу), в зв'язку з тим, що на печатці при звільненні відсутній код підприємства. Центральним відділом обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підприємство був зроблений запит довідки від 21.12.2019 р. №8321/02.4-52 для підтвердження періодів роботи з 02.04.1983-11.12.1989 р. - на підприємстві «Днепропетровское заводоуправление стройматериалов».
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Та обставина, що уповноважена особа підприємства (установи), де працював позивач не засвідчив запис в трудовій книжці позивача печаткою або здійснив запис не у точній відповідності з формуванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, не робить такі записи неправдивими. Відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058.
Окрім цього, відповідачем взагалі не зазначено у своєму рішенні підстави щодо зарахування або нарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 12.12.1989 року по 11.05.1992 в кооперативі «Старт» на посаді водій.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов'язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком.
Відтак, відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про призначення пенсії позивачу, яка викладена у листі від 27.12.2019 року №1049/03.25-17 є протиправною та підлягає до скасування.
З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно у суду відсутня можливість задоволення позову в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов'язання ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію за віком є передчасною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяв та призначення пенсії фактично не розглянув заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та не навів підстав відхилення ним відомостей наявних в трудовій книжці позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2019 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1601003782.1 від 31.01.2020 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , викладене в листі від 27.12.2019 року №1049/03.25-17.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.12.2019 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник