04 травня 2020 року Справа № 160/4761/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
29 квітня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Міністерство юстиції України, в якій позивач просить суд:
- визнати поважними причини пропуску і поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду та відкрити провадження за позовною заявою;
- визнати протиправним і скасувати наказ МВС України № 2603 о/с від 17.12.2014 про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області або за згодою позивача на рівнозначній посаді з 17.12.2014;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 18.12.2014 і до дня ухвалення судового рішення у справі, з вирахуванням розміру обов'язкових платежів;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) зарахувати період вимушеного прогулу, починаючи з 18.12.2014 по день ухвалення судового рішення у справі, до вислуги років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код юридичної особи 00032684) проінформувати Міністерство юстиції України (ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".
Вивчивши подані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до частини 5 цієї статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Оскільки спір у цій справі пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби, у даному випадку застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, поважними є причини, які об'єктивно перешкоджали та унеможливлювали з незалежних від позивача обставин звернення до суду із позовною заявою.
Як вказано в позовній заяві, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач у цый справі) з 25.02.2014 обіймав посаду начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області (наказ МВС України № 136 о/с від 25.02.2014).
Позивач має спеціальне звання полковник міліції, та відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України) (далі також - Положення) відноситься до старшого начальницького складу.
Наказом МВС України від 21.03.2014 № 368 о/с позивача призначено виконуючим обов'язки начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.
Наказом МВС України від 22.05.2014 № 914 о/с позивача зараховано в розпорядження МВС України за посадою начальника Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.
16.10.2014 набув чинності Закон України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-УІІ (далі також - Закон).
Наказом МВС України від 17.12.2014 № 2603 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМУ від 29.07.1991 № 114.
Як в позовній заяві, так і в поданій заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає про те, що строки звернення до суду не порушені, оскільки заявлені позовні вимоги щодо протиправності наказу, його скасування, поновлення на посаді нерозривно пов'язані з вимогою про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади".
Таким чином, має місце триваюче порушення прав, а формальне застосування строків звернення до суду з позовом щодо звільнення з публічної служби може дозволити суб'єкту владних повноважень "легалізовувати" у судовому порядку триваючі, в т.ч. грубі, порушення законодавства у сфері проходження публічної служби.
Однак, із такою позицією позивача суд погодитися не може, виходячи із такого.
В даному випадку позивачем, окрім вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", також заявлено вимогу про визнання протиправним і скасування наказу МВС України № 2603 о/с від 17.12.2014 про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з органів внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на момент винесення оскарженого наказу), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, дія оскарженого наказу МВС України № 2603 о/с від 17.12.2014 вичерпана його виконанням, а отже, в даному випадку не може йти мова про наявність триваючого порушення прав позивача саме оскаржуваним наказом.
Позивачем не обгрунтовано неможливість протягом майже шестирічного строку звернутися до суду із позовною заявою про визнання протиправним і скасування оскарженого наказу.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду, позивач вказує, що момент прийняття Закону України «Про очищення влади» не вбачав жодного сенсу для звернення до суду за захистом своїх порушених прав через суспільну та політичну ситуацію в країні. Натомість, у зв'язку з прийняттям Європейським Судом з прав людини рішення від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України», позивач вважає можливим звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними. Посилання позивача на наявність рішення Конституційного Суду України та на практику Європейського Суду з прав людини не є свідченням існування об'єктивних перешкод у позивача для звернення до суду із позовною заявою про скасування наказу МВС України №2603 о/с від 17.12.2014 та поновлення на роботі, оскільки відсутність вказаної обставини не позбавляла позивача можливості на звернення до суду в строки, визначені процесуальним законом.
Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду позивач не надав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Отже, законодавцем, встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та докази поважності пропуску такого строку.
Згідно зі статтею 169 КАС України, позовна заява, яка подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, залишається без руху, про що суд повідомляє позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску і поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку та доказів поважності пропуску строку звернення до суду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Царікова