05 травня 2020 року Справа № 160/956/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 24.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2019;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2019.
2. Ухвалою суду від 29.01.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків.
3. 07.02.2020 на виконання вимог ухвали позивачем надано:
- надано належним чином оформлений адміністративний позов та його копію відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі із зазначенням реєстраційного коду та засобів зв'язку відповідача;
- належним чином засвідчені докази на обґрунтування позовних вимог із зазначенням, де перебуває оригінал такого доказу.
4. Ухвалою суду від 11.02.2020 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 160/956/20, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
5. 05.03.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з доказом його направлення позивачу.
6. 15.04.2020 ухвалою суду від позивача та відповідача витребувано посвідчення учасника бойових дій та рішення про встановлення позивачу такого статусу.
7. 29.04.2020 від позивача на виконання ухвали суду надійшла копія посвідчення учасника бойових дій та документи на підтвердження участі в антитерористичній операції, пояснення про відсутність рішення комісії про надання статусу учасника бойових дій.
8. 05.05.2020 від відповідача надійшла відповідь щодо витребуваних судом документів,в яких відповідач зазначив про їх відсутність у зв'язку із направленням особової справи позивача до Самарського РТЦК та СП після звільнення.
щодо строків розгляду справи
9. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що обґрунтованість тривалості провадження завжди повинна оцінюватися в світлі обставин справи з посиланням на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади а також те, що було головним для заявника в спорі.
10. Справа є важливою для позивача та вимагала особливої ретельності, чим обумовлена тривалість її розгляду.
11. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2019 № 211, з урахуванням внесених змін, установлено з 12.03.2020 до 24.04.2020 на всій території України карантин.
12. Відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції чинній з 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
13. Судом додержано встановлений законом строк розгляду справи.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
14. ОСОБА_1 перебував на військовій службі та у 2017 році приймав участь в антитерористичній операції.
15. У 2017-2019 роках додаткова відпустка позивачу як учаснику бойових дій не надавалась, на час прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
16. На заяву позивача про проведення нарахування та виплати грошової компенсації відповідач відмовив.
17. Станом на дату звернення до суду грошова компенсація за невикористану відпустку відповідачем не виплачена.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
18. Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що порядок надання відпусток військовослужбовцям визначено статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в особливий період не передбачено надання додаткових відпусток військовослужбовцям, у зв'язку із чим при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових відпусток військовослужбовцям - учасникам бойових дій не виплачується.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України.
20. Згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 30.07.2017 № 2006А, виданою капітану ОСОБА_1 , яка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, останній дійсно у період з 13.03.2017 по 18.07.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в район/районах проведення антитерористичної операції (с. Старий Айдар Луганської області).
21. 16.02.2018 ОСОБА_2 видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .
22. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2019 № 207 визначено:
- капітана ОСОБА_1 , командира взводу - викладача навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення, звільненого наказом КСВ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.08.2019 № 323, у запас за підпунктом «й» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяці військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати службу під час особливого періоду), вважати таким, що 31.08.2019 справи та посаду командира взводу - викладача навчальної роти підготовки фахівців тилового забезпечення здав і вибув до Самарського РВК м. Дніпро, для постановки на військовий облік;
- 31.08.2019 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- вислуга років у Збройних Силах становить: календарна - 20 років 07 місяців 27 днів, пільгова - 00 років 08 місяців 10 днів, загальна - 21 рік 04 місяці 07 днів;
- виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 84% посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 81,3% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за червень з 01.08.2019 по 31.08.2019;
- припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю;
- щорічна чергова відпустка за 2018 рік використана;
- щорічна чергова відпустка за 2019 рік використана у кількості 20 діб;
- виплатити грошову компенсацію за сім діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік;
- виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік в сумі 15 900,99 грн;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік виплачено в сумі 15 900,99 грн;
- виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 5 143,76 грн;
- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я за 05 календарних років.
23. 02.12.2019 за вх. № 1655 позивач звернувся із заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 , у якій просив нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2017-2019 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2019.
24. На заяву ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 10.12.2019 за вих. № 4925/1, у якій відповідач зазначив, що з огляду на запровадження особливого періоду, який триває на даний час, заявник не мав права на додаткову відпустку, тому не має права на грошову компенсацію за її невикористання, крім того, виплата грошової компенсації передбачена лише за невикористані дня основної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А першої групи.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
27. Відповідно до частини першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
28. Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
29. Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
30. Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
31. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
32. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
33. Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
34. Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
35. Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
36. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
37. За визначенням статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
38. Стаття 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII) визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
39. Також, у статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації, за яким мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
40. Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
41. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
42. Водночас у разі невикористання додаткової відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
43. Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
44. Обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.
45. Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
46. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
47. Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
48. уд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 у справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).
49. Враховуючи, що статус учасника бойових дій надано позивачу у 2018 році, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_3 , виданим 16.02.2018, а право на додаткову відпустку пов'язується із наявністю у особи такого статусу, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки за 2017 рік, як учаснику бойових дій, не підлягають задоволенню.
50. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при звільненні з військової служби у запас ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2018-2019 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв'язку із чим позовні вимоги у зазначеній частині підлягають задоволенню.
51. При ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.
VІІІ. ВИСНОВОК СУДУ
52. З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
щодо строку звернення до суду
53. Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
54. За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
55. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
56. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.
57. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
58. Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.
59. Крім того, суд зазначає, що за правилами статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
60. Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
61. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.
62. Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).
63. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
64. Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
65. З огляду на викладене, враховуючи, що бездіяльність відповідача є триваючою, суд приходить до висновку про відсутність пропущеного строку звернення до суду.
щодо розподілу судових витрат
66. Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 07.07.2011 № 3674-VI як учасник бойових дій.
67. Суд роз'яснює позивачу право на звернення до суду із заявою про повернення сплаченої суми судового збору за відповідним письмовим клопотанням.
68. Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
69. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
70. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2019.
71. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.08.2019.
72. В іншій частині позовних вимог відмовити.
73. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя І.О. Верба