05 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3583/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Шепталової А.П.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про протиправною та скасування вимоги від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 18276,72 грн.
Ухвалою від 18 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 17 квітня 2020 року судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи призначено на 11:00 05 травня 2020 року (а.с.39).
У судове засідання 05 травня 2020 року позивач не прибув, водночас, у заяві від 04 травня 2020 року просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с.55-56).
Ухвалою суду від 05 травня 2020 року прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог та розгляд справи здійснюється за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 та від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55У.
Одночасно із поданням заяви про зміну позовних вимог позивач подав заяву від 27 квітня 2020 року про поновлення йому строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що спірними вимогами його зобов'язано сплатити борг (недоїмку) у сумі 18276,72 грн. Про наявність заборгованості йому стало відомо лише 06 березня 2020 року у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яким здійснюється примусове виконання вимоги від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55У. ОСОБА_1 також зазначив, що звертаючись 13 березня 2020 року із даним позовом протягом 10 днів з дня, коли він дізнався про наявність вимоги від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55У, йому не було відомо про те, що така сформована на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) на ту ж саму суму від 04 лютого 2020 року №Ф-5054-55, яку він також не отримував та про наявність якої дізнався лише із відзиву на позов. Оскільки фактично вимогу від 04 лютого 2020 року №Ф-5054-55 він не отримав, то це не дало можливості звернутися до суду із позовом про її оскарження раніше.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволенні заяви просив відмовити, оскільки вважає, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.
Суд, заслухавши думку представника відповідача при вирішенні питання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду за його заявою, дійшов до таких висновків.
Предметом позову (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) є вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 та від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55У.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).
Згідно з абзацами четвертим, п'ятим та дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Пунктом 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953; у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469; надалі по тексту - Інструкція №449), встановлені такі ж правила.
Отже, наведене дає суду підстави для висновку про встановлення Законом №2464-VI спеціального десятиденного строку для звернення до адміністративного суду для оскарження вимоги, який починає перебіг з дня її надходження платнику.
При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а, від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18.
За приписами пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вирішуючи питання про відкриття провадження за позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30 вересня 2019 року №Ф-5054-55У, суд виходив із доводів позивача про те, що таку вимогу він отримав 06 березня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №60657075 з примусового виконання цієї вимоги, про що ОСОБА_1 надав докази: копії заяви до Другого відділу державної виконавчої служби, постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2019 року ВП №60657075 (а.с.14-15). Із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 13 березня 2020 року. Відтак, суд дійшов переконання, що десятиденний строк звернення до суду не пропущений. Докази на спростування цих висновків відповідач не надав, позаяк така вимога надіслана Головним управлінням ДПС у Волинській області 31 жовтня 2019 року виключно до органу державної виконавчої служби (а.с.29-30).
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Провадження у даній справі відкрито 18 березня 2020 року. У зв'язку із зміною позовних вимог позивачем (у межах справи оскаржується також вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55), суд зобов'язаний перевірити дотримання строку звернення до суду і з цією позовною вимогою.
Матеріали справи свідчать про те, що спірна вимога від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 була надіслана контролюючим органом ОСОБА_1 рекомендованим порядком за правилами, встановленими пунктом 4 розділу VI Інструкції №449. Так відповідно до цієї норми після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
З оглянутого судом оригіналу конверта, що надав відповідач, суд встановив, що надіслана ОСОБА_1 05 березня 2019 року рекомендованим порядком вимога від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 повернулася до Головного управління ДФС у Волинській області із відміткою оператора поштового зв'язку від 06 квітня 2019 року «за закінченням термін зберігання» (копія конверта на а.с.53).
З врахуванням наведених вище вимог пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску 06 квітня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, перебіг строку для оскарження вимоги розпочався 07 квітня 2019 року та закінчився 16 квітня 2019 року.
Позивач не заперечує, що десятиденний строк звернення до суду для оскарження вимоги з урахуванням правил, встановлених Інструкцією №449, він пропустив.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд враховує обставини, за яких такий строк звернення був пропущений. Суд зазначає, що наразі неможливо встановити, з яких причин відділення поштового зв'язку не вручило ОСОБА_1 рекомендоване відправлення (штриховий кодовий ідентифікатор 4301037073835); водночас, суд зауважив, що адреса на конверті та на повідомленні про надіслання рекомендованого поштового відправлення неповна (не зазначений номер квартири). Відмітка на поштовому відправленні «за закінченням терміну зберігання» не розкриває суті причин неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист та не свідчить, що адресат свідомо відмовився від отримання поштового відправлення. Відтак, беручи до уваги той факт, що вимогу від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55 ОСОБА_1 фактично вручено не було, то це є істотною обставиною, що унеможливила його звернення до суду із позовом про її оскарження у більш ранній строк. Про наявність цього рішення останньому, як і суду, стало відомо після отримання відзиву Головного управління ДПС у Волинській області на позов.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини в частині реалізації права кожного на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява №28249/95, пункт 53) констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У справі «Іліан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93, рішення від 27 червня 2000 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (Bellet v. France, заява серія A №333-B, пункт 36,). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany, заява № 42527/98, пункт 45) та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania, заява № 76943/11, пункт 86).
У рішеннях від 13 січня 2000 рокуу справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano v. Spain) та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, встановлені судом обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 120, 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про поновлення строку звернення до суду задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 лютого 2019 року №Ф-5054-55.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя Ж.В. Каленюк
Ухвала у повному обсязі складена судом 05 травня 2020 року