Провадження №2/760/292/19
Справа №760/2587/16-ц
28 листопада 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарях - Коваленко І.О., Мелешко О.С., Омелько Г.Т.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Мамедової І.Р. ,
представника третьої особи - Чирви В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа: Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування, -
10.02.2016 позивач звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 277 200 грн.
Позв обгрунтований тим, що 28.08.2013 позивач уклав з ПАТ Страхова компанія «Арсенал Страхування» договір добровільного страхування наземного транспорту №372/13-Тз/О, яким було застраховано автомобіль марки HYUNDAI марки AZERA, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , рік випуску 2013, колір - чорний.
Посилався на те, що відповідно до п. 22.2. укладеного договору до страхових ризиків відноситься викрадення - незаконне заволодіння ТЗ шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час. У разі настання страхової події за ризиком «Викрадення», для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику наступні документи у відповідності до п. 26.1.4. Договору: довідку органів МВС про викрадення ТЗ (обов'язково повинні бути вказані прізвище, імя та по батькові власника (користувача) ТЗ , державний номер, номери номерних агрегатів, місце та час викрадення) та постанову про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи.
Позивач вказав, що 09 липня 2014 року в АДРЕСА_2, транспортний засіб було викрадено невстановленими особами, про що позивач повідомив поліцію і відповідача, як цього вимагає п. 25.1.3 договору. Два комплекти ключів від ТЗ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу були вилучені співробітниками поліції та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
Зазначено, що слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві Задорожнім Г.В., внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100010005585 від 09.07.2014 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Позивач посилався на те, що відповідно до п. 24.1.3. договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно розділу 27 договору. Відповідно до п. 22.1 договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності і випадковості.
Позивачем зазначено, що в порядку та на умовах визначених договором страхування транспортного засобу, повідомив, належним чином, відповідача про настання страхового випадку, направляючи відповідні заяви, а саме: листи від 09.07.2014 та 01.09.2014, однак страховик зволікав з наданням відповіді на такі звернення, а 06.11.2014 позивачем було відправлено відповідачу супровідний лист разом з вигягом з кримінальної справи 12014100010005585 від 09.07.2014 та довідкою Голосіївського РУ ГУ МВС України від 02.10.2014 № 1734-ОД.
Позивач посилався на те, що в лютому 2015 року він отримав лист від відповідача за №170215-00285/к/у від 17.02.2015, яким відповідач, посилаючись на надумані і неправдиві підстави фактично відмовив йому у виплаті страхового відшкодування. Так, відповідач у цьому листі зазначає про те, що позивач не надав два комплекти ключів та оригінал свідоцтва про державну реєстрацій транспортного засобу. При цьому, позивач повідомляв раніше, а потім надав повторно відповідачу оригінал довідки виданої Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, про вилучення та приєднання до матеріалів кримінальної справи двох ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Крім цього, у своєму листі, відповідач, обґрунтовуючи причини відмови у виплаті страхового відшкодування, вказує на те, що позивач не з'явився особисто на вимогу відповідача до головного офісу страхової компанії в м. Києві. При цьому, відповідач неодноразово особисто та через своїх представників повідомляв відповідача про те, що він працює моряком, та відповідно перебуває за межами України по декілька місяців поспіль.
Таким чином, позивач вважає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необгрунтованою та безпідставною, та поряд з тим, що відповідачем навіть порушено свої договірні зобов'язання в частині термінів виконання своїх обов'язків, є підтвердженням лише того, що відповідач свідомо порушує умови договору страхування з метою уникнення виплати страхового відшкодування.
Позивач стверджує, що своїми діями відповідач порушив свої обов'язки за договором, п. 2 та п. 3. ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, порушив право позивача на вчасне та повне отримання страхового відшкодування.
Позивачем пояснено, що ціна позову розраховувалась ним, виходячи зі страхової суми, визначеної розділом 10 договору, за перший рік договору, яка становить - 308 000,00 грн. за мінусом безумовної франшизи, яка відповідно до п. 12.1. договору становить 30 800,00 грн. Таким чином, ціна позову становить 30 8000 - 30800 = 277 200,00 грн. Вигодонабувачем по договору є ПАТ «Кредобанк», якому належало право на отримання страхового відшкодування в сумі заборгованості страхувальника, що є позичальником за кредитним договором укладеним з ПАТ «Кредобанк», однак, останній не скористався своїм правом, а фактично відмовився від свого права вигодонабувача, наданого йому на підставі договору, оскільки звернувся з цивільним позовом не до страхової компанії, а безпосередньо до позивача і 02.11.2015 Київським районним судом м. Одеси було постановлено заочне рішення у цивільній справі № 520/16871/14-ц за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Таким чином, своєю фактичною відмовою від судового стягнення страхового відшкодування з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ПАТ «Кредобанк» залишив таку можливість позивачу.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив його задовольнити.
Ухвалою судді від 11.02.2016 у справі відкрито провадження.
06.04.2016 на адресу суду від предстанвика відповідача надійшли заперечення на позов, згідно яких останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне.
Зазначено, що 18.07.2014 до відповідача кур'єрським листом надійшла заява за підписом ОСОБА_3 , у якій зазначено, що 09.07.2014 в м. АДРЕСА_2 , було викрадено застрахований автомобіль Hyundai Azera, д.н.з. НОМЕР_1 . Сторона відповідача звертає увагу суду на те, що позивач особисто до страхової компанії не звертався, свої пояснення, обов'язковість надання яких визначена п.25.1.10 Договору, не надав. Крім того, лист від нього надійшов 18.07.2014, а про викрадення автомобіля останній дізнався 09.07.2014, таким чином позивач прострочив визначений п. 25.1.3 договору строк на письмове сповіщення у страховика про настання страхового випадку.
Стороною відповідача пояснено, що після отримання заяви ОСОБА_3 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» розпочало проведення власного страхового розслідування. Вбачаючи прогалини в обставинах викрадення автомобіля 19.09.2014, на адресу ОСОБА_3 , було направлено прохального листа, який вручено 02.10.2014. Так, у даному листі відповідач просив позивача виконати свої обов'язки, визначені договором страхування по наданню всіх необхідних документів та комплекту ключів і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також висловлено необхідність особистого з'явлення позивача до компанії з метою надання пояснень з приводу настання страхового випадку.
Представник відповідача посилався на те, що позивач проігнорував прохання відповідача, що стало наслідком створення перешкод страховику у визначенні факту настання страхового випадку і його обставин.
Зазначено, що 30.12.2014 стороння особа, з ініціалами ОСОБА_4 , направив на адресу ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» листа з додатками у вигляді довідки СВ Голосіївського РУ ГУМВС №1734 від 02.10.2014 та витяг з кримінального провадження. Не дочекавшись особистих пояснень з приводу викрадення автомобіля та комплекту ключів від замку запалювання, керуючись п. 28.4.16 договору страхування, 17.02.2015 ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» направило на адресу ОСОБА_3 лист-відмову у виплаті страхового відшкодування. У зазначеній відмові ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» вказало, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3 обов'язку, щодо надання страховику можливість провести розслідування обставин страхової події та ненадання страховику комплекту ключів від транспортного засобу, що стало наслідком створення перешкод у визначенні факту настання страхового випадку і його обставин, ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» відмовляє у виплаті страхового відшкодування.
Посилався на те, що отримавши лист-відмову представник ОСОБА_3 направив на адресу відповідача листа, що надійшов 28.07.2015, до якого було додано оригінал довідки СВ Голосіївського РУ ГУМВС №5585 від 12.06.2015, у якій вказано, що два комплекти ключів та талон про реєстрацію транспортного засобу вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Однак, у листі жодним чином не вказана чому позивач не з'являється до страховика для дачі особистих пояснень, коли він все таки з'явиться до страховика та чим пояснюється прострочення строку, визначеного п. 25.1.3 договору, на письмове сповіщення страховика про настання страхового випадку. При цьому, незважаючи на направлений лист-відмову у виплаті страхового відшкодування, страхове розслідування тривало.
Зазначено, що представники відповідача всіляко намагалися ознайомитися з матеріали кримінального провадження та особисто впевнитися в наявності справжніх ключів та свідоцтва автомобіля в матеріалах кримінального провадження, однак, слідчий відмовляв в ознайомленні з ними, тому було направлено відповідний запит до Прокуратури м. Києва.
Представник відповідача посилався на те, що 15.01.2016 на адресу відповідача надійшов лист-відповідь від Київської місцевої прокуратури №1, в якій зазначено, що застрахований автомобіль під час дії договору, за чотири дні до зникнення автомобіля, передався в прокат. А тому, отримавши лист-відповідь від прокуратури про встановлення факту здачі застрахованого автомобіля в прокат, ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» направило на адресу ОСОБА_3 лист-відмову у виплаті страхового відшкодування, у якій зазначено, що у зв'язку з використанням застрахованого транспортного засобу в якості автомобіля, який надається в прокат, відповідач відмовляє у виплаті страхового відшкодування.
Пояснено, що такі правові висновки відповідача зроблені на підставі п. 28.2.14 договору страхування, а саме: не є страховими випадками, тобто не покриваються страховим захистом, збитки, що виникли під час використання застрахованого транспортного засобу в якості автомобіля, який надається в прокат та п. 28.4.19 договору страхування, яким встановлено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо застрахований транспортний засіб в період дії договору надавався в прокат. Тобто, передавши застрахований автомобіль в прокат, ОСОБА_3 втратив страховий захист, передбачений договором добровільного страхування наземного транспорту №327/13-Тз/0.
З огляду на наведене, сторона відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, уклавши та підписавши договір страхування, позивач тим самим засвідчив свою згоду та прийняв умови, які були в ньому закріплені, зокрема, втрату страхового захисту після здачі автомобіля в прокат.
20.04.2016 на адресу суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення, в яких пояснює обставини з приводу повторної відмови у виплаті страхового відшкодування та обставин, зазначених в письмових запереченнях відповідача.
Позивач стверджує, що ніколи не займався таким видом економічної діяльності, як передача автомобілів у найм, та вже декілька років працює моряком, за ним обліковується лише один транспортний засіб Hyundai Azera, 2013 року випуску, який він придбав за кредитні кошти, та який у нього було викрадено.
Посилається на те, що відповідач не є учасником кримінального провадження № 12014100010005585 від 09.07.2014, і тому не має прав передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та їх розголошенням, тим більше враховуючи те, що досудове розслідування кримінальної провадження не завершено. Намагаючись обґрунтувати повторну відмову у виплаті страхового відшкодування у своєму листі № 150216-20133/1/к від 15.02.2016, відповідач посилається на показання особи на прізвище ОСОБА_5 , які той начебто давав під час проведення досудового розслідування кримінальної справи, порушеною за заявою позивача про викрадення транспортного засобу, юридичний статус ОСОБА_5 в цій справі стороні позивача не відомий, тому, сторона позивача вважає, що ОСОБА_5 надав такі свідчення, на які посилається відповідач, для того, щоб зняти з себе підозру чи обвинувачення, у вчиненні злочину з викрадення автомобіля.
Також вказав на те, що лист прокуратури № 94/615-14 (78) вих 16 від 11.01.2016, на який відповідач посилається як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування не містить обов'язкового та важливого реквізиту для таких документів, а саме гербової печатки прокуратури.
Позивач посилається на те, що відповідач не надає суду жодного прямого доказу, того що застрахований автомобіль на момент викрадення було фактично здано в прокат, а ні копії чи оригіналу письмового договору прокату, ні акту приймання-передавання автомобіля в прокат, ні квитанції або чеку.
Також звернув увагу суду на те, що у листі, яким позивачу було повторно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, зазначено інший договір страхування ніж той який укладався між сторонами. У листі відповідач посилається на договір страхування № 46/15-Тз/Чк-1 від 05.01.2016, у той час між ними було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №372/13-Тз/0 від 28 серпня 2013 року.
З огляду на наведене, позивач наполягає на задоволенні позову.
01.08.2016 судом здійснено запити до Київської місцевої прокуратури №1 та Начальника Голосіївського УП ГУНП в м. Києві з проханням надати належним чином засвідчену копію договору прокату легкового автомобіля марки "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , №05 / 07 від 05.07.2014.
Ухвалою суду від 13.09.2016 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. Витребувано у Голосіївського УП ГУНП в м. Києві належним чином засвідчену копію договору прокату легкового автомобіля марки "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , №05 / 07 від 05.07.2014, наявний в матеріалах кримінального провадження №12014100010005585, відомості за яким внесені в ЄРДР 09.07.2014 за ч.3 ст.289 КК України.
03.01.2017 від Голосіївського УП ГУНП в м. Києві надійшла відповідь, в якій повідомлено про неможливість надати витребуваного судом договору прокату, посилаючись на перебування матеріалів кримінального провадження в Київській місцевій прокуратурі №1 на вивченні, та повідомлено, що після повернення їх до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві, юуде надано суду.
Ухвалою суду від 23.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - Вакули Г.М. про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа: ПАТ «КРЕДОБАНК» про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування.
23.01.2019 судом здійснено запит до Начальника Голосіївського УП ГУНП в м. Києві з проханням надати інформацію про місцеперебування матеріалів кримінального провадження №12014100010005585 від 09.07.2014, а також, на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 13.09.2016, направити до суду належним чином засвідчену копію договору прокату легкового автомобіля марки "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , № 05/ 07 від 05.07.2014.
16.05.2019 на адресу суду від Голосіївського УП ГУНП в м. Києві надійшла копія витребуваного судом договору прокату, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження.
27.11.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній наголошує, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та відмови у задоволенні позову є п. 28.2.14 та п. 28.4.19 договору страхування №372/13-Тз/О від 28.08.2013, тобто, не є страховим випадком. Таким чином, вважає, що лише факт передачі автомобіля в прокат протягом дії договору страхування, незалежно від особи, яка передає автомобіль в прокат, строку прокату, та чи сталася подія внаслідок передачі автомобіля в прокат є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування та задоволення позову.
Окрім того, посилається на те, що на адвокатський запит представника відповідача начальником СВ Голосіївського УП Сухарєвим М. було надано відповідь разом з копіями наявних в матеріалах кримінального провадження протоколів допиту потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_5 , з показань яких вбачається, що застрахований транспортний засіб дійсно був переданий в прокат.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Також пояснив, що основним аргументом відповідача для відмови у виплаті страхового відшкодування є наявність договору прокату легкового автомобіля, однак, він не має актування прийому передачі предмету договору, не доводить як передавались повноваження за договором, чи виконувався він взагалі. Крім того, саме параграфом 8, п. 8.3 договору передбачено про закінчення дії договору 08.07.2014, а подія угону відповідно до реєстрації, відбувалась 09.07.2014, тобто, автомобіль було викрадено саме у власника - ОСОБА_3 .
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи у судовому засіданні просив задовольнити позов. Пояснив, що виходячи зі змісту норм ст. 991 ЦК України та ст. 26 ЗУ «Про страхування», можна дійти висновку, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Вважає посилання відповідача на те, що застрахований транспортний засіб був переданий в оренду третім особам безпідставними, умисно надуманими та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.08.2013 ОСОБА_3 (страхувальник) уклав з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» ( страховик ) договір добровільного страхування наземного транспорту №372/13-Тз/О, яким було застраховано належний ОСОБА_3 транспортний засіб HYUNDAI AZERA, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , рік випуску 2013, колір - чорний ( Т. 1 а.с. 7-14).
Згідно п. 3 даного договору страхування, вигодонабувачем визначено ПАТ «Кредобанк».
Згідно з пункту 10.1. указаного договору страхування страхова сума становить 308 000,00 грн.
Відповідно до пункту 12.1. у разі викрадення та повної загибелі франшиза становить 30 800,00 грн. (що складає 10 % від страхової суми, вказаної у розділі 10 договору ).
Пунктом 22.1 договору визначено, що страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, наведеними в пункті 22.2 договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.
Відповідно до пункту 22.2.1 договору страховим ризиком визнається викрадення, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.
Пунктом 25.1.3 договору встановлено, що в разі настання передбаченої у пункті 22.2 договору події, страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту настання події письмово сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про страховий випадок встановленої страховиком форми. У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим ,страхувальник повинен довести це документально.
Згідно з пунктами 25.1.11, 26.1.4 договору встановлений обов'язок страхувальника у випадку викрадення ТЗ передати представнику страховика основний та додатковий комплект ключів до замку запалювання транспортного засобу, ключі механічного протиугінного пристрою, пристрої дистанційного управління протиугінною системою, а також документи, які надають право на управління застрахованим транспортного засобу (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність, тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля ) або довідку про їх вилучення органами МВС. Для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник у разі настання страхової події за ризиком «Викрадення» зобов'язаний надати страховику довідку Міністерства внутрішніх справ про викрадення транспортного засобу ( обов'язково повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові власника (користувача) ТЗ , державний номер. Номери номерних агрегатів, місце та час викрадення ), постанову про порушення ( або відмову в порушенні ) кримінальної справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, за допомогою засобу експрес-доставки, звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» (за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 14-18) із заявою від 09.07.2014 про настання страхової події та повідомив, що в м. Києві було виявлено зникнення автомобіля HYUNDAI AZERA, рік випуску: 2013, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , та вказав, що необхідні документи та матеріали будуть надані в строк обумовлений договором ( Т. 1 а.с. 21-22).
Також, згідно матеріалів справи, до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (вх. №180714-05178/п від 18.07.2014) звернувся ОСОБА_3 із заявою від 17.07.2014 про виплату грошової суми в розмірі 249 576,00 грн. (Т. 1 а.с. 55).
Так, ОСОБА_3 за допомогою засобу поштового зв'язку звернувся до відповідача із заявою від 01.09.2014, в якій повідомив про направлення відповідачу описаної вище заяви про настання страхової події, на яку відповіді не отримав. Тому повторно повідомив про викрадення застрахованого автомобіля, та про те, що Голосіївське РУ ГУМВС України в м. Києві було повідомлене 09.07.2014 про викрадення ( Т. 1 а.с. 23-25).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача із листом вих. №190914-00592/к/у від 19.09.2014, в якому просив останнього у найкоротші терміни надати документи, передбачені договором, та з'явитись до Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» для надання пояснень з приводу настання страхового випадку (Т. 1 а.с. 56).
Крім того, ОСОБА_3 за допомогою засобу поштового зв'язку звернувся до відповідача із листом від 06.11.2014, на виконання листа відповідача від 19.09.2014 та умов договору, та направив відповідачу довідку Голосіївского РУ від 02.10.2014 №1734-ОД та витяг з кримінальної справи №12014100010005585 ( Т. 1 а.с. 26-27).
Як вбачається з листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» №170215-00285/к/у від 17.02.2015, останній відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 28.4.16 договору страхування, посилаючись на порушення ним обов'язку щодо надання страховику можливості провести розслідування обставин страхової події та ненадання страховику комплекту ключів з оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що стало наслідком створення перешкод у визначенні факту настання страхового випадку і його обставин ( Т. 1 а.с. 28-29).
Як вбачається з довідки №5585 від 12.06.2015, виданої слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві Задорожним Г.В., остання видана ОСОБА_3 , про (Т. 1 а.с. 20 ) про те, що 09.07.2014 він звернувся з офіційною заявою до Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві, та повідомив про те, що 09.07.2014 за адресою: АДРЕСА_2 , невстановлені слідством особи незаконно заволоділи належним йому автомобілем марки «Хюндай Азера», чорного кольору, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Два комплекти ключів та талон про реєстрацію транспортного засобу вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 214 КПК України внесено слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100010005585 від 09.07.2014. В діях невстановленої особи вбачаються протиправні дії, проте досудовим розслідуванням встановити особу, причетну до вчинення даного кримінального правопорушення, а також місцезнаходження транспортного засобу станом на 12.06.2015 не представилось можливим.
У судовому засіданні встановлено, та не заперечувалося сторонами, що станом на 27.11.2019 досудове розслідування по кримінальному провадженні №12014100010005585 від 09.07.2014, за ознаками кримінального правоворушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, триває, ведуться розшукові дії.
Як вбачається з листа ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» №150216-20133/1/к від 15.02.2016, останній відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з використанням застрахованого транспортного засобу в якості автомобіля, який надається в прокат. Відповідь обгрунтована тим, що відповідачем було отримано відповідь від КМП №1 на запит відповідача щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014100010005585 від 09.07.2014, в якій повідомлено страховика, що застрахований автомобіль під час дії договору, за чотири дні до зникнення, передавався в прокат, а тому вказаний випадок не є страховим (Т. 1 а.с. 58).
При цьому, в ході розгляду справи на вимогу суду, Голосіївським УП ГУНП у місті Києві було надано копію витребуваного договору прокату легкового автомобіля №05/07 від 05.07.2014, з якої вбачається, що останній був укладеним між ОСОБА_6 ( прокатчик ) та ОСОБА_5 ( клієнт ), предметом договору якого є автомобіль HYUNDAI AZERA, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , зі строком повернення автомобіля клієнту 08.07.2014 ( Т. 2 а.с. 14-17 ).
Відповідач, заперечує проти позову, насамперед, з тих підстав, що застрахований транспортний засіб в період дії договору страхування надавався в прокат.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 277 200 грн. (308 000 грн. ( страхова сума ) - 30 800 грн. ( безумовна франшиза ) = 277 200,00 грн., стверджуючи, що автомобіль було викрадено саме у його власника, у нього, на що суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним з видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно із ч. 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В ст. 26 закону України «Про страхування» передбачені підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування. Такими підставами є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Аналогічні положення містяться у статті 991 Цивільного кодексу України.
Таким чином, лише за умови настання страхового випадку та відсутність виключень з них, страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату.
Так, як встановлено вище та підтверджується довідкою СВ Голосіївського РУ ГУМВС №5585 від 12.06.2015, два комплекти ключів та талон про реєстрацію транспортного засобу вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Суд не приймає до уваги позицію відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що застрахований транспортний засіб в період дії договору страхування надавався в прокат, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату є договором приєднання. Наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату. Типові умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. Договір прокату є публічним договором.
Отримана на запит суду від Голосіївського УП ГУНП у місті Києві копія договору прокату легкового автомобіля №05/07 від 05.07.2014, укладеного між ОСОБА_6 ( прокатчик ) та ОСОБА_5 ( клієнт ), предметом договору якого є автомобіль HYUNDAI AZERA, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , не дає можливості суду встановити чи дійсно було укладено відповідний договір прокату у відповідності до норм чинного законодавства, та такий договір мав місце на момент викрадення застрахованого автомобіля.
Крім того, суд зазначає, що позивач ОСОБА_3 будь-якого договору прокату не укладав.
Що стосується посилань відповідача на те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та два комплекти ключів від ТЗ були передані позивачем іншій особі в порушення вимог договору про добровільне страхування спростовується наявними у справі доказами, з яких вбачається, що вказані ключі та свідоцтво знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до ст. 79 ЦПК України.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зазначених ним обставин не надано.
З огляду на наведене, позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», третя особа: Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування, підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2772,00 грн.
Керуючись ЗУ «Про страхування», ст.ст. 6, 628, 629, 787, 979, 988, 991 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 277 200,00 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь держави судовий збір у розмірі 2772,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Усатова І.А.