Провадження №2/760/1811/20
Справа №760/22556/18
10 березня 2020 року Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Усатової І.А.,
при секретарях: Ковальській К.О., Мелешко О.С., Омелько Г.Т.,
представника позивача - Титаренка О.Є .,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахування індексу інфляції та 3 відсотків річних, суд, -
Позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» у вересні 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачки, ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача: заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 3 129,51 грн., що утворилась за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 за договором «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, три відсотки річних в сумі 153,56 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 345,63 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» посилається на наступне.
Так, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1 , переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.
Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв.м., що складається з однієї кімнат, належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 65943368 від 16.08.2016.
Між позивачем та відповідачем, для забезпечення відповідача житлово-комунальними послугами у вигляді опалення, було укладено договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016 (Договір опалення).
Як зазначає позивач, всупереч умовам Договорів, вимогам ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 1, 19, 20, 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою спожитих послуг опалення у відповідача виникла заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді утримання будинку, споруд та прибудинкової території по Договору утримання та опалення по Договору опалення.
За період з 01.02.2017 р. по 31.03.2018 р. за відповідачем утворилась заборгованість за надання житлово-комунальних послуг по Договору опалення на загальну суму 3129,51 грн.
Розмір нарахованих трьох відсотків річних становить - 153,56 грн., сума, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення, становить - 345,62 грн.
Відповідач отримував житлово-комунальні послуги, разом з тим, неповно та несвоєчасно їх оплачував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
На підставі вищевикладеного, позивач просив позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03.09.2018 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Усатовій І.А.
Ухвалою суду від 06.09.2018 року в справі відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвалою суду від 22.11.2018 призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
04.09.2019 до суду від представника позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» надійшли письмові додаткові пояснення, в яких зазначено, що всі доводи позовної заяви підтверджено доказами, є обґрунтованими.
10.09.2019 до суду від відповідачки по справі, ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позову, позов не визнала, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, вказала, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів. Зазначила, що житлово-комунальними послугами почала користуватись наприкінці 2018 року, заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги ніколи не мала, послуги з постачання гарячої води та опалення позивачем не надавались. Після введення в експлуатацію житлового комплексу не було завершено роботи щодо утеплення тепломереж, теплопунктів та котельні, незавершена робота щодо утеплення тепломереж, теплопунктів та котельні, незавершена робота з монтажу опалювальних приладів в місцях загального користування їх комплектуючих та загально будинкових лічильників теплової енергії.
Представник позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 3129,51 грн., що утворилась за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 по договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016 в розмірі 3129,51 грн.; 3% відсотки річних в сумі 153,56 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 345,62 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, та надані докази.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог, просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 р. обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1 , переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.
Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 51,4 кв.м., що складається з однієї кімнат, належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 65943368 від 16.08.2016.
Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК УРСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно зі ст. 179 ЖК УРСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, у відповідності до положень п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за житлово-комунальні послуги відповідача перед позивачем за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 становить розмірі 3129,51 грн., 3% річних у розмірі 153,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 345,62 грн.
Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тобто, обов'язок відповідача щодо оплати послуг опалення в повному обсязі в межах своєї частки виник не тільки з Договору опалення, але й нормативно-правових актів (стаття 11 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку будинку АДРЕСА_1 . Кількість спожитого газу підтверджується договорами постачання природного газу, Публічним договором «Про розподіл природного газу», договором «Транспортування природного газу магістральними трубопроводами», актами виконаних робіт за цими договорами, підрахунок виробленої теплової енергії здійснювався позивачем протягом опалювального сезону 2016-2017рр. на підставі актів ПАТ «Київгаз» про підтвердження обсягу спожитого котельнею природного газу до договору постачання природного газу та до публічного договору Про розподіл природного газу за затвердженими в проектній тезнічній документації техніко-економічними показниками роботи котельні. Ніяких порушень кількісних та якісних показників по Договору опалення, які б могли бути підставою для проведення перерахунку немає. Відповідач зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконувала, а тому утворилася заборгованість, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 3129,51 грн.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 153,56 грн. та інфляційної складової у розмірі 345,62 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що відповідно до наданого стороною позивача розрахунку: 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання складає 153,51 грн. та 345,62 грн. відповідно.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 153,51 грн. та 345,62 грн. відповідно, оскільки правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказів неотримання чи несвоєчасного (або не в повному обсязі) отримання відповідачкою житлово-комунальних послуг в спірний період, порядку нарахування вказаної вище заборгованості, суду надано не було. Що стосується посилань відповідачки на ненадання позивачем послуг опалення з МЗК, неправомірність розрахунку позивача, та на те, що позивач не є управителем будинку, суд, проаналізувавши доводи відповідачки та подані нею докази на обгрунтування своєї позиції, вважає дані доводи необгрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторони позивача, а надані неї докази в обгрунтування заперечень неналежними.
З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1762,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 151, 162, 179 ЖКУ, ст.ст. 322, 526, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (код ЄДРПОУ: 40091896, місцезнаходження: 08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175 ) заборгованість за комунальні послуги ( опалення ) за договором «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 09.12.2016, що утворилась за період з 01.02.2017 по 31.03.2018 у розмірі 3129,51 грн., 3% річних у розмірі 153,56 грн., інфляційну складову у розмірі 345,62 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: