"11" липня 2007 р.
Справа № 6/244/07
за позовом
ТОВ Зовнішньоекономічна фірма “Вікон» м.Вознесенськ Миколаївської обл.
до відповідача
Управління Пенсійного фонду України в м.Вознесенськ Миколаївської обл.
про
Скасування рішення
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Возіян В.І., Голубець Л.П., Гнатюк К.О.
Від відповідача
Никитенко Т.В.,Бублик Н.П., Роїн В.М.
Суть спору: За результатами перевірки товариства(акт №116 від 05.12.2006р.) управлінням Пенсійного фонду 05.12.2006р. було прийнято рішення №474(а.с.24) про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення суми штрафу 12982,22грн.( 12904,84грн з яких оскаржуються) -50% від 25964,43грн.(25809,68грн.) - суми несвоєчасно сплачених авансових платежів (Розрахунок на а.с.42-44).
Несвоєчасність сплати, як зазначено в рішенні і акті перевірки, полягало в тому, що позивач, в порушення ст.20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюючи у відповідних періодах(місяцях) виплати доходу, повинен був одночасно(а не до 20 числа наступного місяця) з видачею зазначених сум сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на ці виплати.
Крім того, з нарахованих сум доходу позивачем було утримано з працівників 1344,53грн. за надану товариством ссуду, а внески з утриманих сум сплачені не до закінчення останнього робочого дня базового звітного періоду, а до 20 числа наступного місяця.
Відповідачем це визначено як порушення абз.3 п.5.1.6 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затв. Поставновою ПФ України від 19.12.2003 за N 21-1.
Товариство, не заперечуючи встановлені пенсійним фондом обставини і правильність арифметичного розрахунку сум, зазначених в рішенні, звернулося з позовом про його скасування, посилаючись на те, що суми доходи н5е виплачувались в базових періодах і , крім того, 1244,53грн. було утримано із заробітної плати, а не одержано працівниками.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.7 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду за несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, застосовують до страхувальників штраф у розмірі 50 відсотків сум своєчасно не сплачених авансових платежів.
Абзацем 1 ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період(календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Абзацем 5 цієї ж частині ст.20 передбачено, що в разі здійснення протягом базового звітного періоду(календарного місяцю) виплат доходу, на який нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
Таким чином, абз.5 ч.6 ст.20 Закону, на яку посилається відповідач, передбачає обов'язок сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків одночасно з виплатою доходів за цей базовий період -календарний місяць.
Як встановлено перевіркою і не заперечується сторонами, суми доходів, на які нараховані внески, товариством виплачувались у календарному місяці, наступному за тим, в якому нараховувалися страхові внески і у строки, визначені абзацем 1 ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV.
Отже відповідачем до встановлених ним обставин застосовано абзац 5 ч.6 ст.20 Закону № 1058-IV, замість абз.1, що призвело до прийняття неправомірного рішення.
Рішення не відповідає закону також в частині нарахування штрафних санкцій з суми утриманих 1344,53грн. за надану працівникам ссуду.
Згідно з абз.3 п.5.1.6 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», на який посилається відповідач, сплата страхових внесків у разі одержання товарів(послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу) здійснюється в останній робочий день базового звітного періоду.
В базових періодах(календарних місяцях), в яких з працівників утримані з заробітної плати частина сум наданих позик, ними не одержувались товари(послуг) або будь-яких інші матеріальні цінності в рахунок виплат доходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд
Позов задовольнити.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Центральному р-ні м.Миколаєва №474 від 05.12.2006р. про застосування фінансових санкцій у вигляді стягнення штрафу в сумі 12904,84грн
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко