ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2020 року м. Київ № 640/14223/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання про залишення позову без розгляду Військової частини НОМЕР_1
За позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення,
ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) (надалі - відповідач або Військова частина), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зауважує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/14223/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви.
23.09.2019 представник відповідача через канцелярію суду подав заяву, в якій просив залишити позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Так відповідач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Військова частина також вказує на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у день виключення зі списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а саме 05.03.2018, проте з позовом звернувся до суду лише 30.07.2019.
Вирішуючи по суті клопотання відповідача-2, проаналізувавши наведені сторонами обставини та наявні у матеріалах позовної заяви докази, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 КАС України).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У рішенні по справі "МірагальЕсколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Виходячи з підстав заявленого позову в їх сукупності, суд, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку, що залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду унеможливить доступ останнього до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, судом відхиляється відповідне клопотання відповідача.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 241-243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Відповідно до ст. 256 КАС України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Пащенко