ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2020 року м. Київ № 826/2266/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання «Про залишення позову без розгляду» представника КМ України Польця Д.М. у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
треті особи, які ОСОБА_2 ,
не заявляють Державна фіскальна служба України
самостійних вимог
на предмет спору:
про визнання протиправними та скасування розпоряджень
представники позивача - Волкова Л.М.;
учасників справи: відповідача - Шокун О.В.;
третьої особи-2 - Молчанова Н.К. ;
третьої особи-1 - не з'явилися,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Кабінету Міністрів України (адреса місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, ідентифікаційний код - 38062828) (надалі - відповідач або КМ України або КМУ), у якому, з урахуванням заяви б/н від 07.03.2018 «Про зміну предмету позову і збільшення розміру позовних вимог», позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 457-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки заступника Голови Державної фіскальної служби України";
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2017 № 135-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної фіскальної служби України на ОСОБА_2 ";
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 85-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної фіскальної служби України на ОСОБА_2 ";
В якості підстави позову ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані розпорядження є протиправними, оскільки порушують права останнього.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 (суддя Пащенко К.С . ) відкрито провадження у даній адміністративній справі; задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду; поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 15.03.2018; залучено ОСОБА_2 (в подальшому - третя особа-1 або ОСОБА_2 ) та Державну фіскальну службу України (нижче - третя особа-2 або ДФС України) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018 витребувано у Кабінету Міністрів України: належним чином засвідчені копії протоколів засідання Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 та від 07.02.2018; пояснення (а також відповідні докази у разі наявності) щодо того, чи проводились у період з 01.07.2016 по теперішній час конкурси на заняття посад заступника Голови Державної фіскальної служби України та Голови Державної фіскальної служби України; належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 457-р "Про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки заступника Голови Державної фіскальної служби України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2017 № 135-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної фіскальної служби України на ОСОБА_2 " та розпорядження від 07.02.2018 № 85-р "Про тимчасове покладення виконання обов'язків Голови Державної фіскальної служби України на ОСОБА_2 ".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 29.05.2018.
Поряд із цим, у судових засіданнях 15.03.2018, 19.04.2018, 29.05.2018 та 13.06.2018 судом у справі оголошувалася перерва, розгляд справи призначено на 22.08.2018.
Вказаної дати в судовому засіданні представник позивача підтримав, за викладених у позові підстав, позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.
Представник відповідача, з огляду на викладені у відзивах заперечення, зауважив на відсутності підстав для задоволення позову.
ДФС України у поданих 02.04.2018 письмових поясненнях відзначає про прийняття спірних розпоряджень обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
ОСОБА_2 письмових пояснень на позов та/або відзиви до суду не подано.
Заслухавши в судовому засіданні представників позивача, відповідача та третьої особи-2, зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 8 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
В межах розгляду клопотання «Про залишення позову без розгляду» представника КМ України Польця Д.М., суд відмічає, що в обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав, що після моменту опублікування оскаржуваних розпоряджень позивач протягом місяця, як передбачено нормами КАС України, мав строк для їх оскарження.
Як відзначає КМ України, посилання ОСОБА_1 на наявність можливості оскаржити розпорядження 457-р та розпорядження № 135-р, яка виникла лише після звільнення 31.01.2018 ОСОБА_5 з посади Голови Державної фіскальної служби України є безпідставними.
З поданим клопотання позивач не погоджується та підкреслив про подання до суду заяви б/н від 09.02.2018 про поновлення строків звернення до суду, яка була розглянута та задоволена судом, про що відображено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у цій справі.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вказує таке.
У відповідності до частини першої та другої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Судом також враховується, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (по ухвалі - Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на викладені приписи КАС України та Конвенції, проаналізувавши у сукупності наведені відповідачем у клопотанні обставини, зважаючи на поновлення, з підстав забезпечення можливості вирішення адміністративного спору, позивачу строків звернення до суду, про що винесена ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2018 у даній справі, з огляду на те, що КМ України не зазначено, а судом, з огляду на викладені ОСОБА_1 у заяві б/н від 09.02.2018 підстави для поновлення останньому строків на звернення до суду, не встановлено інших обставин, що свідчать про відсутність поважності причин пропуску звернення позивачем до суду, невмотивованим, на думку суду, є клопотання КМ України, а тому є таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 123, 240, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання «Про залишення позову без розгляду» представника КМ України Польця Д.М.
Ухвала, відповідно до змісту ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.С. Пащенко
Суддя О.М. Чудак
Суддя Т.І. Шейко