04 травня 2020 року м. Дніпросправа № 212/2627/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
перевіривши на відповідність нормам КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19 за позовом ОСОБА_1 до Директора Комунальної установи "Будинку нічного перебування" Криворізької міської ради Бовкуна Олександра Петровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Позивач на зазначене рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам статті 296 ККАС України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції.
Як вбачається із поданої апеляційної скарги, позивач в одній апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року в адміністративній справі № 212/2627/19.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що нормами КАС України не передбачене одночасне оскарження декількох судових рішень однією апеляційною скаргою, крім випадків, коли заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19 залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду: окремої апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19; копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; належні докази на підтвердження скрутного матеріального стану, якими можуть бути, довідка податкового органу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, також інші докази на підтвердження скрутного матеріального стану станом на момент подання апеляційної скарги, або ж документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 року скаржник 29.04.2020 року надав заяву про звільнення від сплати судового збору згідно доходу, нижчим від 5% розміру річного доходу та захистом соціальних прав.
В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з незадовільним матеріальним становищем, на підтвердження своїх доводів, позивач додав довідку № 2507 від 15.04.2020 Управління праці та соціального захисту населення Тернівського району м. Кривий Ріг.
Розглянувши клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
При цьому, посилання заявника в апеляційній скарзі на незадовільне матеріальне становище, отримання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю не може бути розцінено як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки останній не може в повній мірі відобразити майновий стан, за якого неможливо сплатити судовий збір, а додана до заяви про звільнення від сплати судового збору довідка про розмір отриманої щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю не містить відомостей безпосередньо про майновий стан позивача.
Таким чином, враховуючи наведене та відсутність доказів, що засвідчують майновий тяжкий майновий стан, який позбавляє можливості сплатити судовий збір, клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Крім того, ухвала апеляційного суду від 06.03.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху містила також вимоги щодо подання скаржником окремої апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19 та копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Проте, зазначені вимоги скаржником не виконані.
Щодо вимоги позивача у заяві про звільнення від сплати судового збору - скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 згідно ч. 3 ст. 323 КАС України, зазначаю наступне.
Статтею 323 КАС України визначений порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи та не є тією нормою, що б регламентувала перегляд ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.
Приймаючи до уваги, що позивачем у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунені, апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до ст.ст. 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст.169, 296, 298 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року у справі №212/2627/19 за позовом ОСОБА_1 до Директора Комунальної установи "Будинку нічного перебування" Криворізької міської ради Бовкуна Олександра Петровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак