21 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2432/20
Суддя І інстанції - Жукова Є.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЛЬФА-МУР»
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі позовом Приватного підприємства «АЛЬФА-МУР» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування п.2 наказу Міністерства юстиції України №3591/5 від 21.11.2019 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2018 року №43310362, №43309790, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Оленою Олександрівною, -
Приватне підприємство «АЛЬФА-МУР» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати п.2 Наказу Міністерства юстиції України №3591/5 від 21.11.2019 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2018 року №43310362, №43309790, прийняті державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Оленою Олександрівною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА-МУР».
Ухвала мотивована тим, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство «АЛЬФА-МУР» подало апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спір у даній справі полягає у встановленні правомірності дій суб'єкта владних повноважень (Міністерства юстиції України) щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обов'язків від 02.10.2018 року №43310362, №43309790, прийнятих державним реєстратором виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Оленою Олександрівною, а тому спір справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас, при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.
Так, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
В свою чергу, згідно із п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;
З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.
Так, згідно із ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до пп. а п.2 ч.6 ст.37 зазначеного Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги.
При цьому, скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Тобто, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності може бути скасоване Міністерством юстиції України за результатами розгляду скарги особи, яка підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
У зв'язку з цим, оскільки метою оскарження Приватним підприємством «АЛЬФА-МУР» п.2 Наказу Міністерства юстиції України №3591/5 від 21.11.2019 року про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2018 року №43310362, №43309790 є відновлення власності на набуте речове майно, то спір набуває ознак приватноправового характеру.
Отже, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, оскільки є спір між позивачем іншою особою, яка є заявником скарги до Міністерства юстиції України, щодо права власності на об'єкт нерухомості загальною площею 39912,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Мануйлівський, 18Г.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року ).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Враховуючи те, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «АЛЬФА-МУР» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 21 квітня 2020 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова