04 травня 2020 р. Справа № 520/1909/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Чалого І.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.03.20 року по справі № 520/1909/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
13.02.2020 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 05.03.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 05.03.2019 однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018, постанова № 804 від 14.08.2019), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відповідач протиправно обмежив максимальний розмір його пенсії шляхом зменшення розміру грошового забезпечення у відсотках з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення після проведеного перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103. Також ОСОБА_1 зазначив, що оскільки законодавством не передбачено можливості виплати пенсії за минулий час з вини органу Пенсійного фонду України частинами, належним виконанням судового рішення у даному випадку є виплата перерахованої суми пенсії, належної позивачу, однією сумою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищеної пенсії з 05.03.2019 року згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року № 103.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з 01.01.2018 року та з 05.03.2019 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що оскільки законодавством не передбачено можливості виплати пенсії за минулий час з вини органу Пенсійного фонду України частинами, належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії, належної позивачу, однією сумою. Також в апеляційній скарзі вказано, що позивач має підстави передбачати можливість порушення свого права власності з боку відповідача, яка полягає у обмеженні права останнього на невизначений строк користуватись та розпоряджатись своєю власністю - пенсійними виплатами.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На момент призначення розмір пенсії позивача становив 75% грошового забезпечення (а.с. 11). З 01.01.2003 розмір пенсії позивача становив 90% грошового забезпечення (а.с. 40).
Позивач є інвалідом І групи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 15.01.2018 (а.с. 9).
З 01.01.2018 позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21.02.2018.
Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання та процентної надбавки за вислугу років 50%, пенсія обчислена з розміру 70% грошового забезпечення, що підтверджується наявним в матеріалах справи перерахунком пенсії за пенсійною справою № ФХ 72660.
Підсумок пенсії (з надбавками) після перерахунку з 01.01.2018 склав 12 774,37 грн.
Згідно постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, підвищення пенсії позивача складає 5 900,37 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2 950,19 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 4 425,28 грн.; з 01.01.2020 100% щомісячно від підвищення: 5 900,37 грн. (а.с. 13).
Перераховуючи позивачу пенсію з 01.01.2019 та з 01.01.2020, пенсійний орган виходив з розміру 70% грошового забезпечення (а.с. 14, 16).
Не погоджуючись з розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині незастосування при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів при таких виплатах положень постанов Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 та № 804 від 14.08.2019 чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, а відмови в частині позовних вимог про здійснення виплати перерахованої з 01.01.2018 та з 05.03.2019 суми пенсії однією сумою з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 визначено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 визначено деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога про незастосування при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів при таких виплатах положень постанов Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 та № 804 від 14.08.2019 чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, заявлена на майбутнє.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами ст.ст. 2, 5 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
В спірних правовідносинах позивач просить прийняти рішення про захист від можливого в майбутньому застосування при перерахунку та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів відстрочення чи розстрочення таких виплат.
Колегія суддів зауважує, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Так, у відносинах, що склались між сторонами позовні вимоги в частині незастосування при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів при таких виплатах положень постанов Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 та № 804 від 14.08.2019 чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, є передчасними.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Обраний у даному випадку судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 у справі №501/28/17.
Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано виходив з відсутності підстав вважати, що відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії та компенсації втрати частини доходів буде застосовано вищевказані постанови Кабінету Міністрів України.
Щодо позовних вимог в частині здійснення виплати позивачу перерахованої з 01.01.2018 та з 05.03.2019 суми пенсії однією сумою колегія суддів зазначає наступне.
Так, спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання перерахувати та виплачувати з 01.01.2018 та з 05.03.2019 позивачу недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що метою судового захисту є спонукання суб'єкта владних повноважень до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що у спірних правовідносинах полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі № 520/1909/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий А.О. Бегунц