29 квітня 2020 р.Справа № 520/8782/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року (постановлену суддею Біловою О.В.) по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення суду по справі № 520/8782/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення способу виконання рішення суду, в якій просила: встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. по справі № 520/8782/18, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату їй пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р., виплату різниці пенсії, обчисленої за рішенням суду, за період з 01.01.2018 р. по 08.04.2019 р., без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 р. заяву позивача залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 р. та прийняти постанову, якою надати ефективний спосіб захисту права та інтересу, за захистом якого позивачка звернулася до суду та в разі необхідності вийти за межі заявлених позовних вимог з метою ефективного захисту її прав та інтересів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, заявник подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила: визнати дії відповідача, які полягають у зменшенні її розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 р., з 01.01.2018 р. протиправними та такими, що порушують її права як людини; зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати їй пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р., здійснити виплату її суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою, подати протягом п'ятнадцяти днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАСУ.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р.; в частині позовних вимог про зобов'язання перерахувати пенсію позивачу та здійснити виплату пенсії однією сумою відмовлено.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 11.03.2019 р. відкрито виконавче провадження № 58456740 з виконання виконавчого листа по справі № 520/8782/18, виданого Харківським окружним адміністративним судом.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 599/0-14 від 12.03.2019 р. повідомлено, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу та нараховано суму боргу, виплата якої буде проведена, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р. № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
У зв'язку з тим, що, на думку позивачки, відповідач не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 р., оскільки відповідачем нарахована, але не виплачена сума перерахунку, так як застосовано приписи постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 р.
Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вона необґрунтована та відсутні підстави для її задоволення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 р. у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Тобто, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 р. по справі № 0840/3112/18.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Тобто, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Враховуючи, що в межах справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що заява позивачки про встановлення способу виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 р. по справі № 520/8782/18, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі норм порушення процесуального права.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 р. та прийняти постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. по справі № 520/8782/18 та встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. по справі № 520/8782/18, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р., виплату різниці пенсії, обчисленої за рішенням суду, за період з 01.01.2018 р. по 08.04.2019 р., без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р.), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року по справі № 520/8782/18 скасувати.
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. по справі № 520/8782/18.
Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 р. по справі № 520/8782/18, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р., виплату різниці пенсії, обчисленої за рішенням суду, за період з 01.01.2018 р. по 08.04.2019 р., без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова № 649 Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 р.), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 04.05.2020 року