04 травня 2020 року справа № 242/1058/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Якимчук Ірини Петрівни на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року (повний текст складено 23 березня 2020 року в м. Селидове Донецької області) у справі № 242/1058/20 (головуючий І інстанції суддя Черков В.Г.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Якимчук Ірини Петрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Якимчук Ірини Петрівни (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає незаконною постанову інспектора про накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки правил дорожнього руху не порушував.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року у справі № 242/1058/20 адміністративний позов було задоволено, внаслідок чого постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 715294 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ч. 3 статті 122 КУпАП - скасовано, а провадження у справі закрито.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне.
28 лютого 2020 року відповідачем відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 715294 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 28.02.2020 о 13 год. 21 хв. на АД М-06 Київ-Чоп 425 км., керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 121 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті «Крупець» на 71 км/год., швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LTI 20/20 № 000762, чим порушив п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.
Колегія суддів наголошує на тому, що перевірці у такому випадку підлягають дії суб'єкта владних повноважень саме під час прийняття рішення та врахування ним усіх обставин також саме на час прийняття рішення.
Підтвердження наявності таких обставин на час прийняття рішення зазвичай закріплене у відповідних процедурах, що регламентовані законними та підзаконними актами, дотримання яких і дія у межах яких є обов'язком суб'єкта владних повноважень згідно ст. 19 Конституції України.
З постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї надано відео з камер № ВК 00018, № ВК 0185 та відео з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № 000762.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідачем надано відеозапис з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № 000762, з якого неможливо встановити державний номерний знак автомобіля, тому колегія суддів не може прийняти у якості доказу наданий відповідачем відеозапис.
Також відповідачем було надано відео з камер № ВК 00018, № ВК 0185, на яких зафіксовано лише розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ПДР дорожній знак 5.45 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Отже, згідно ПДР знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.
Поряд з цим, на відеозаписі з лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № 000762, наданого відповідачем, не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46. В тому числі, не надано відповідачем доказів про місце встановлення знаків 5.45, 5.46 в населеному пункті «Крупець», а відтак не можливо встановити на якому відрізку автодороги М-06 Київ-Чоп 425 км. розпочинається та на якому відрізку закінчується його дія і чи дійсно перевищення швидкості водієм ОСОБА_1 мало місце у межах зони дії дорожнього знаку 5.45.
Із відео лазерного вимірювача швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 № 000762 неможливо встановити - чи рухався позивач у межах населеного пункту чи ні.
Докази наявності знаку 5.45 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.47 - «Початок населеного пункту». Однак він містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Тобто відсутні докази не тільки того, що позивач рухався по дорозі у межах населеного пункту, а й що на цій дорозі діють вимоги ПДР України що визначають порядок руху в населених пунктах, зокрема й швидкісний режим.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, незважаючи на зазначені приписи, відповідачем на надано доказів, які б спростовували наведені позивачем твердження про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Якимчук Ірини Петрівни на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року у справі № 242/1058/20 - залишити без задоволення.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 березня 2020 року у справі № 242/1058/20 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 04 травня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць