04 травня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1092/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Гомельчук С.В., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Агостіні" до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Менеджмент" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28.04.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Агостіні" (далі - позивач, ТОВ "ФК" Агостіні") до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Менеджмент" (далі - третя особа, ТОВ "Ріелті Менеджмент"), у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії відповідача щодо включення до Акта опису майна у податкову заставу від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01 такого нерухомого майна:
- гіпермаркету «Оскар», що знаходиться за адресою: Херсонської обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд. 24 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 23555965101) (далі - Державний реєстр);
- супермаркету «Оскар», що знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Шевченка/ вул. Гагаріна, буд. 81 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі - 22118665247);
- земельної ділянки площею 0,5800 га, що призначена для розміщення та обслуговування будівель і споруд супермаркету « Оскар », які знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Гагаріна, буд. 81 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі - 45135965247);
- торгового центру, що складається з торгового центру літ. А, загальною площею 4333,5 кв. м., знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, проспект Текстильників, буд. 9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі - 15469365101);
- оптово-роздрібного торгівельного комплексу по вул. Молодіжній, 5, який знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Молодіжна, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі - 23591365101);
- будівлі та споруди торговельного комплексу, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, вул. Робоча, буд. 81 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі - 27531365101).
2. Зобов'язати відповідача вчинити дії з виключення з Акта опису майна у податкову заставу від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01 вищезазначеного нерухомого майна, та з виключення (припинення, скасування) відповідних записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо встановлення обтяження на підставі Акта опису майна у податкову заставу від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01 щодо означеного нерухомого майна.
3. Припинити обтяження (податкову заставу), підставою якого є Акт опису майна у податкову заставу від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01, та внести записи про таке припинення (скасувати, вилучити записи про обтяження податковою заставою) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна та записів про обтяження вказаного нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, 05.03.2020 року ТОВ "ФК" Агостіні" внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, набуло у власність об'єкти нерухомого майна, які до цього часу належали ТОВ "Ріелті Менеджмент" (гіпермаркет «Оскар», супермаркет «Оскар», земельна ділянка площею 0,5800 га, торговий центр, оптово-роздрібний торгівельний комплекс, будівлі та споруди торговельного комплексу), що підтверджується наданим до суду витягом з Державного реєстру станом на 15.04.2020 року. При реєстрації права власності за позивачем, останньому стало відомо, що означене нерухоме майно перебуває у податковій заставі, відповідно до Акту опису майна від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01, виданого Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (правонаступником є відповідач). На підставі вказаного Акту опису, у Державному реєстрі зареєстровано обтяження у вигляді податкової застави щодо наведених об'єктів нерухомого майна (об'єкт нерухомості № 1 - запис від 08.04.2016 р. № 14109317; об'єкт нерухомості № 2 - запис від 08.04.2016 р. № 14106805; об'єкт нерухомості № 3 - запис від 08.04.2016 р. № 14106541; об'єкт нерухомості № 4 - запис від 27.04.2016 р. № 14351674; об'єкт нерухомості № 5 - запис від 08.04.2016 р. № 14109860). Позивач переконаний у тому, що нерухоме майно має бути виключене з Акта опису, обтяження нерухомого майна податковою заставою має бути припинено, а також відсутні підстави для перебування Державному реєстрі записів про обтяження, внесених на підставі Акта опису.
Позивач зауважує на тому, що незаконне перебування нерухомого майна у податковій заставі за зобов'язаннями ТОВ "Ріелті Менеджмент" та реєстрація відповідних обтяжень такого майна у Державному реєстрі, порушує право позивача, як власника нерухомого майна, на вільне розпорядження означеним майном.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Разом з тим відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно - владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З установлених обставин у справі вбачається, що спір виник з приводу порушення права власності позивача на нерухомість внаслідок дій відповідача щодо включення до спірного Акту опису майна у податкову заставу від 31.03.2016 року № 278/21-03/23-01 нерухомого мана, власником якого, станом на момент звернення до суду із даним позовом, є саме позивач, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2020 року.
Відтак, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір, який обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового права чи інтересу конкретного суб'єкта, стосується спору про право цивільне, вирішення якого у свою чергу вплине на виникнення у позивача права власності на об'єкти нерухомого майна.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 11.04. та 17.04.2018 року (справи № 826/366/16 та № 815/6956/15 відповідно), від 22.08.2018 року (справа №820/4673/16), від 17.10.2018 року (справа № 826/17908/14), від 12.12.2018 року (справа №573/454/17), від 30.01.2019 року (справа № 755/10947/17) і суд не вбачає підстав для відступу від нього.
При вирішенні даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, аналіз наведених норм та встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку про те, що у відкритті провадження по даній справі необхідно відмовити.
З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір за звернення до суду із даним адміністративним позовом на суму 6306 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1685106112.1, суд згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» вважає за необхідне повернути позивачу сплачену ним суму судового збору.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Агостіні" до Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Менеджмент" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Агостіні" сплачену ним суму судового збору в розмірі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.В. Гомельчук
кат. 111000000