Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 травня 2020 р. № 520/2685/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
Представник позивача Матули О.С., адвокат Кулабухов О.В., звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 28.08.2019 № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів» у частині демонтажу металевого гаражу біля будинку по АДРЕСА_1 ) та скасувати оскаржуване рішення у відповідній частині;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог представником позивача зазначено, що металевий гараж біля буд . АДРЕСА_1 встановлений відповідно до чинного на момент встановлення законодавства, на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з відповідними дозвільними документами на встановлення (в тому числі і затвердженого архітектором м. Харкова проекту), і не є самочинним будівництвом або самовільно встановленим об'єктом (у розумінні правил благоустрою території м. Харкова), а тому відсутні підстави для його демонтажу. У зв'язку з чим вважає, що оскаржуване рішення у частині демонтажу металевого гаражу порушує права позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.
Від представника Харківської міської ради надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні та зазначає, що металевий гараж, який розташовано біля будинку по АДРЕСА_1 , розміщено на земельній ділянці комунальної власності без документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення на території міста Харкова такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчого комітету, тобто самовільно, чим порушено вимоги п. 5.7.1.14 Правил та п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Крім того, зазначає, що аналогічна справа №520/9302/19 була розглянута Харківським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 28.08.2019 № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів» у частині демонтажу металевого гаражу біля будинку по АДРЕСА_1 ) та скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, згідно з яким позов залишено без задоволення, рішення набрало законної сили 20.02.2020р.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976р. № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» вирішено дозволити встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів згідно з додатком.
Відповідно до п. 9 додатку до рішення, інвалідом, якому дозволено встановлення металевих гаражів є ОСОБА_4 , інвалід Великої Вітчизняної Війни ІІ-Ї групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль « Запорожець » з ручним керуванням.
Металевий гараж біля АДРЕСА_1 був встановлений відповідно до затвердженого Головним архітектором м. Харкова 15.03.1977р. креслення та схеми місця розташування.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 (особа, якій безпосередньо надано дозвіл на встановлення гаражу) є батьком позивача - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Відповідачем 16.08.2019 складено акт обстеження земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт благоустрою - металевий гараж. Також винесено припис про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкту № 2398 від 16.08.2019 та здійснено його фотофіксацію з публікацією на офіційному сайті Харківської міської ради.
Вказаний припис у добровільному порядку виконаний не був, тому виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.08.2019 прийнято рішення № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів», згідно з яким передбачено звільнити територію міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів шляхом демонтажу, зокрема від металевого гаражу, розташованого біля будинку по АДРЕСА_1 . Вказане рішення не виконано у встановленому порядку.
Не погодившись з таким рішенням Харківської міської ради позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України від 06.09.2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 73 Закону № 280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011р. №504/11 було затверджено Правила благоустрою території міста Харкова (далі за текстом - Правила №504/11), параграфом 5.10 яких встановлено Порядок звільнення території міста Харкова від самовільно (незаконно) встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення, елементів телекомунікаційної мережі, технічних засобів регулювання (організації) дорожнього руху (далі за текстом - Порядок звільнення території).
Відповідно до пунктів 5.10.3., 5.10.4. Правил №504/11 самовільно (незаконно) встановлені об'єкти - це об'єкти, розміщені на земельній ділянці комунальної власності без документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення на території міста Харкова такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчого комітету.
Виявлення випадків самовільного встановлення об'єктів здійснюється Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, адміністраціями районів Харківської міської ради, у тому числі на підставі інформації, отриманої від виконавчих органів Харківської міської ради, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб, із наданням фотознімка об'єкта та схеми його розміщення.
На підставі пункту 5.10.5 Правил №504/11 при виявленні випадків самовільного встановлення об'єктів, зазначених у п. 5.10.2 цих Правил, з метою отримання інформації щодо наявності права на землю, права власності на об'єкт та документів, які відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дають право на встановлення об'єкта (майна), органами визначеними у п. 5.10.4 цих Правил направляються запити до відповідних уповноважених органів.
Згідно із пунктом 5.10.6 Правил №504/11 матеріали, зазначені в п. 5.10.5 цих Правил, щодо самовільно розміщених об'єктів малих архітектурних форм некомерційного призначення - штучних архітектурно-об'ємних елементів (зокрема, але не виключно: лав, урн, зупинок громадського транспорту, парканів, огорож, альтанок, декоративних скульптур та композицій, пам'ятників, гаражів тощо), збираються адміністраціями районів Харківської міської ради відповідно до пункту 5.10.7 Правил після отримання інформації, зазначеної в п.5.10.5 цих Правил, матеріали, зібрані адміністраціями районів Харківської міської ради, передаються до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.
Згідно пункту 5.10.8 Правил №504/11 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на підставі матеріалів, визначених п. 5.10.5, та за результатами заходів самоврядного контролю складається акт обстеження земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт.
Відповідно до пунктів 5.10.9, 5.10.10, 5.10.11, 5.10.12 Правил №504/11, у разі підтвердження факту самовільного розміщення об'єкта його власнику або особі, яка встановила такий об'єкт, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виноситься припис із вимогою про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта у 3-денний строк.
Припис складається у 2 примірниках, один залишається в Департаменті територіального контролю Харківської міської ради, інший видається власнику або особі, яка встановила такий об'єкт. У разі відмови від отримання припису, особа, яка складає припис, робить про це відповідний запис.
На підставі пункту 5.10.13 Правил №504/11 звільнення території міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів у примусовому порядку здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
Згідно з пунктами 5.10.14, 5.10.16 Правил №504/11 рішення виконавчого комітету є обов'язковим до виконання визначеними у ньому особами. У Рішенні виконавчого комітету про звільнення території від об'єктів, зазначених у п. 5.10.2 цих Правил, визначаються суб'єкти, яким доручено виконання такого рішення, а в разі потреби - інші вказівки та відомості.
Відповідно до пунктів 5.10.19, 5.10.21 Правил №504 звільнення території міста Харкова від об'єктів (майна) здійснюється шляхом демонтажу таких об'єктів, транспортування та передачі на зберігання відповідальній особі суб'єкта господарювання (зазначеного у Рішенні виконавчого комітету), що засвідчується її підписом.
В даному випадку суд враховує, що відповідно до змісту наведених вище норм Закону № 2807-IV, Закону № 280/97-ВР і Правил благоустрою міста Харкова у Виконавчого комітету Харківської міської ради є певна дискреція (розсуд) під час здійснення своїх повноважень в галузі благоустрою міста, в тому числі контролю за порядком здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання території міста, організації упорядкування і охорони об'єктів благоустрою міста. В процесі здійснення такої діяльності відповідач має повноваження, зокрема, перевіряти дотримання вимог законодавства при встановленні (спорудженні) малих архітектурних форм та тимчасових споруд на предмет наявності дозвільної документації.
Таким чином, враховуючи, що встановлений металевий гараж не є капітальною будівлею, а тимчасовою спорудою, встановленою на об'єкті благоустрою міста Харкова (прибудинковій території), у Виконавчого комітету були правові підстави для перевірки наявності дозвільних документів на його встановлення та вирішення питання про його демонтаж.
Як вбачається із матеріалів справи, адміністрацією Холодногірського району Харківської міської ради виявлено розміщення об'єкту (гаражу), який розташований поблизу дитячого майданчику за адресою: АДРЕСА_1 та листом від 30.07.2019 № 579/0/187-19 повідомлено Департаменту територіального контролю Харківської міської ради для вжиття заходів в межах компетенції.
Згідно відповіді Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 25.06.2019 № 2897/0/605-19, наданої на запит адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 13.06.2019 № 484/0/187-19, щодо розміщення на земельній ділянці гаражу поблизу дитячого майданчику по АДРЕСА_1 , інформація стосовно прийнятих рішень Харківської міської ради щодо надання в користування вищезазначених земельних ділянок для будівництва (або реконструкції) вказаного об'єкту в Департаменті містобудування та архітектури відсутня. Дозвільні документи (паспорти прив'язки тощо) на розміщення вищезазначеного об'єкту не надавались. Вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження на проектування вищезазначеного об'єкту за вищевказаною адресою Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались.
Відповідно до відповіді відділу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.07.2019 № 1736/116-19, наданої на запит адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 13.06.2019 №484/0/187-19, станом на 29.12.2012 у відділі не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку, яка зазначена на доданій до листа схемі по АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді КП «Жилкомсервіс» від 01.07.2019 № 9296/2/07-05, наданої на запит адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 13.06.2019 № 484/0/187-19, в ході обстеження встановлено, що поблизу дитячого майданчика за адресою: АДРЕСА_1 розташовано металевий гараж. Даний гараж знаходиться в незадовільному технічному стані, аварійний, стіни гаражу ушкоджені корозією та деформовані. Інформація щодо користувача вищезазначеного гаражу у КП «Жилкомсервіс» відсутня.
Згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 19.07.2019 № 8671/04-08/19, наданої на запит адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 13.06.2019 № 484/0/187-19, згідно наявних архівних матеріалів, реєстрація права власності на гараж по пров . Верховському АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не проводилась.
У зв'язку з чим, на зазначений об'єкт складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкту № 2398 від 16.08.2019 та здійснено його фотофіксацію з публікацією на офіційному сайті Харківської міської ради.
Відповідно до чинного законодавства адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись в належності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 року у справі № 800/206/15, а також Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17.
Відсутність у заявника прав чи обов'язків у зв'язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення "Аксу проти Туреччини" [Aksu v. Turkey] пункт 50; "Берден" [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; "Тенасе проти Молдови" [Tгnase v. Moldova]).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивача у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Позивач у позові зазначив, що прийняв спадщину ОСОБА_4 , до складу якої на момент її відкриття (14.03.1992) входило право власності на гараж та право користування земельною ділянкою під ним, тобто позивачу станом на день пред'явлення цього позову належали на праві власності гараж та право користування земельною ділянкою під гаражем.
Проте, суд зазначає, що будь-яких доказів реєстрації речових прав на гараж заявник до матеріалів справи не подав, що зумовлює висновок про відсутність порушеного права на збереження об'єкта у контексті норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Посилання заявника на рішення Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» та затверджені Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977р. креслення та схеми місця розташування колегія суддів не бере до уваги, оскільки це рішення стосувалось не заявника, а особи з інвалідністю.
Прийняття цього рішення об'єктивно було зумовлено потребами забезпечення життєдіяльності людини з інвалідністю.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Крім того, суд звертає увагу на рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/9302/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) до Харківської міської ради про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 28.08.2019 № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів» у частині демонтажу металевого гаражу біля будинку по АДРЕСА_1 ) та скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, згідно з яким позов залишено без задоволення, вказане рішення залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду 20.02.2020р.. Тобто судами вже було зроблено висновок щодо протиправності оскаржуваного в даному адміністративному позові рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відповідач під час прийняття рішення від 28.08.2019 № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно розміщених об'єктів» у частині демонтажу металевого гаражу біля будинку по АДРЕСА_1 ) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому вказане рішення скасуванню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 травня 2020 року.
Суддя Севастьяненко К.О.