ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 травня 2020 року м. Київ № 640/25249/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., у відсутність учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду державного майна України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
Фонд державного майна України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савки Л.О. про накладення штрафу від 20.11.2019 у виконавчому провадженні №59565878.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про протиправність вимоги про виконання наказу господарського суду, оскільки позивач повідомив державного виконавця про неможливість виконання судового рішення у виконавчому провадженні №59565878. Крім того, позивачем вживаються дії з метою роз'яснення судового рішення, яке виконати неможливо.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2020 позовну заяву Фонду державного майна України прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та витребувано у Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №59565878.
В судових засіданнях представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.
Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представництво в засіданнях не забезпечено, але повідомлено обставини у справі, подано відзив на позовну заяву та завірену копію виконавчого провадження №59565878.
Третя особа також участі у засіданнях не приймала, будь-яких заяв, клопотань не надсилала. Вся надіслана судом поштова кореспонденція їй не вручена з незалежних від суду причин.
Отже, визначаючись щодо можливості проведення судового засідання у відсутність учасників справи, судом враховано, що відповідно до частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, а відповідно до частини третьої статті 268 цього ж Кодексу неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та постановою Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №904/1464/18 позов ОСОБА_1 (ОСОБА_1) до Фонду державного майна України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Криворізька Теплоцентраль» (ПАТ «Криворізька Теплоцентраль») про зобов'язання поновити на роботі та визнання незаконним й скасування наказу про звільнення, - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України від 20.06.2017 №1019 «Про звільнення генерального директора ПАТ «Криворізька Теплоцентраль», яким звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора ПАТ «Криворізька Теплоцентраль» з 22.06.2017 та зобов'язано Фонд державного майна України своїм наказом поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора Акціонерного товариства «Криворізька Теплоцентраль» (АТ «Криворізька Теплоцентраль») з 22.06.2017.
На виконання рішення суду, Господарським судом Дніпропетровської області 11.06.2019 видано наказ №904/1464/18, на підставі якого, в свою чергу, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Савкою Л.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2019 №59565878.
В ході здійснення виконавчого провадження державний виконавець за невиконання боржником рішення суду, виніс постанову від 16.08.2019 про накладення на Фонд державного майна України штрафу у розмірі 5100 грн.
Фондом державного майна України на дане рішення подано скаргу до Господарського суду Дніпропетровської області, однак ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2019 у справі №904/1464/18 у прийнятті скарги до розгляду відмовлено.
Фонд державного майна України листом від 01.11.2019 №10-25-19334 повідомив відповідача про неможливість виконання рішення суду у справі №904/1464/18. В даному листі позивач вказав, що у нього відсутні правові підстави, які б дозволяли поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора АТ «Криворізька Теплоцентраль» з посиланням на положення статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства».
Державний виконавець, за повторне невиконання рішення суду, виніс постанову від 20.11.2019 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Вважаючи вказану постанову від 20.11.2019 про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень (стаття 2 вказаного Закону).
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Так, згідно з частинами першою та другою статті 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також за нормами статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», що визначає відповідальність за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.
Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.
Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону (частина перша). Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина друга).
Дослідивши наявні у справі матеріали суд дійшов висновку, що позивач як боржник у виконавчому провадженні не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню.
Судом встановлено, що на момент вимоги державного виконавця підстави, які б унеможливлювали виконання зобов'язання відповідно до виконавчого провадження №59565878, у Фонду державного майна України відсутні. Тобто, до матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо неможливості виконання рішення суду.
Більше того, враховуючи, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а також первинна постанова про накладення штрафу є чинними, за обставин відсутності у виконавця інформації про виконання виконавчого документу, суд не вбачає у відповідача підстав для їх невиконання чи незастосування штрафу у подвійному розмірі.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2019 у справі №904/1464/18 переглянуто в порядку апеляційного та касаційного оскарження, набрало чинності та підлягає безумовному виконанню.
Позивачем не надано доказів того, що обставина неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог у справі №904/1464/18 було заявлена Фондом державного майна України чи іншим учасником справи та не була взята до уваги при розгляді вказаної справи.
Посилання ж позивача на оскарження в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 у справі №904/1464/18 про відмову в задоволенні їх заяви про роз'яснення судового рішення від 04.02.2019 судом не приймаються як обґрунтовані, оскільки дана обставина не спростовує факту невиконання судового рішення та не доводить наявність підстав неможливості його виконання.
В той же час, застосування такого заходу реагування як накладання штрафу на боржника є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Таким чином, зважаючи на викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги те, що, за висновком суду, відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови від 20.11.2019 у виконавчому провадженні №59565878 про накладення штрафу.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, підстави для розподілу відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255, 287 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Фонду державного майна України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Фонд державного майна України (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00032945).
Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 00015622).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 04.05.2020.
Суддя О.М. Чудак