Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
04 травня 2020 р. Справа № 520/3138/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_2 , діючи в інтересах, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Харківській області від 11.02.2020 року № Ф-12905-56 зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 29293 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 44 копійки.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.
Відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі у відповідності до положень ст. 257 КАС України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкова вимога Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 11 лютого 2020 року № Ф-12905-56 є протиправною з огляду на те, що до 03 березня 2012 року остання мала право перереєструватися як фізична особа підприємець у реєстрі, а у зв'язку з тим що позивач не вчинила означених дій вважає, що з 04 березня 2012 року втратила правовий статус підприємницької діяльності, а свідоцтво видане у 1997 році вважається недійсним та з 2012 року позивач не є страхувальником в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Також вказав, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець не зареєстрована та будь-яких інших записів чи інформації щодо наявності боргу зі сплати ЄСВ за різними критеріями пошуку не відображається.
Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" позивач перебуває на обліку як фізична особо-підприємець на загальний системі оподаткування (КВЕД-46.90-Неспеціалізована оптова торгівля), відомості щодо припинення підприємницької діяльності відсутні. Відтак позивач належить до платників єдиного соціального внеску, на яких розповсюджується обов'язкові вимоги стосовно нарахування та сплати ЄСВ у розмірі мінімального, навіть за умови відсутності отримання таким платником доходу, у зв'язку з чим сформована відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 11.02.2020 року №Ф-12905-56 є правомірною.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа-підприємець не зареєстрована записів щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не знайдено.
Відповідно до ідентифікаційних даних з інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Центральне управління, Холодногірська ДПІ (Новобоварський район м. Харкова) з 09.09.1997 року, стан платника податків - 0 платник податків за основним місцем обліку, кваліфікаційні дані ОПФ 910- підприємець-фізична особа, види діяльності КВЕД-46.90- неспеціалізована оптова торгівля, дата взяття на обік як платника ЄСВ з 22.10.1996 року.
Згідно із даними інтегрованої карки платника інформаційної системи "Податковий блок" обліковується борг по ОСОБА_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ) з сплати ЄСВ у сумі 29293,44 грн., заборгованість зі спати внеску виникла внаслідок нарахувань єдиного внеску за періоди, а саме: нарахування єдиного внеску від 09.02.2018 року в розмірі 8448 грн., (розрахункова сума за 2017 рік); нарахування єдиного внеску від 19.04.2018 року в розмірі 2457,18 (за 1 квартал 2018 року); нарахування єдиного внеску від 19.07.2018 року в розмірі 2457,18 грн., (за 2 квартал 2018 року); нарахування єдиного внеску від 19.10.2018 року в розмірі 2457,18 грн., (за 3 квартал 2018 року); нарахування єдиного внеску від 21.01.2019 року в розмірі 2457,18 грн., (за 4 квартал 2018 року); нарахування єдиного внеску від 19.04.2019 року в розмірі 2754,18 грн., (за 1 квартал 2019 року); нарахування єдиного внеску від 19.07.2019 року в розмірі 2754,18 грн., (за 2 квартал 2019 року); нарахування єдиного внеску від 21.10.2019 року в розмірі 2754,18 грн., (за 3 квартал 2019 року); нарахування єдиного внеску від 20.01.2020 року в розмірі 2754,18 грн., (за 4 квартал 2019 року). Станом на 31.01.2020 року загальна сума заборгованості з ЄСВ складає в розмірі 29293 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 44 копійки.
11.02.2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12905-56 з вимогою сплатити недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29293 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 44 копійки.
Листом від 18.02.2020 року Головне управління ДПС у Харківській області у відповідь на адвокатський запит від 13.02.2020 про правомірність нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та взяття на податковий облік як платника податків ФОП ОСОБА_1 , (податковий номер НОМЕР_1 ) повідомило, що ОСОБА_1 , перебуває на податковому обліку, як фізична особа-підприємець з 09.09.1997 року, згідно відомостей Пенсійного фонду України з 22.10.1996 року перебуває на обліку в реєстрі страхувальників. Також зазначено, що станом на 19.02.2020 року до Центрального управління Головного управління ДПС у Харківській області не надходила інформація від державного реєстратора стосовно включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань інформації щодо підприємницької діяльності та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі за текстом Закон №2464-VI), який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI, для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Отже, фізичні особи - підприємці, у відповідності до приписів спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов'язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до критеріїв пошуку: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - жодних записів не знайдено.
Отже, відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за пошуковими даними "Фізична особа-підприємець" та запитами " ОСОБА_1 " і "РНОКПП НОМЕР_1 ", не відображає будь-якої інформації.
Натомість, відповідачем прийнято оскаржувану вимогу про сплату недоїмки та стверджується, що ОСОБА_1 є діючим підприємцем та взята на облік в Головному управлінні ДПС у Харківській області, Центральне управління, Холодногірська ДПІ (Новобоварський район м. Харкова).
Проте суд зазначає, що фактичні обставини справи, наявна доказова база та законодавство України у їх сукупності, вказують на необґрунтованість та хибність такого твердження відповідача.
Так, в силу положень частини 1 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно пункту 4 статті 1 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (надалі за текстом - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 статті 1 закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі за текстом - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Водночас, пунктом 8 статті 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (надалі за текстом - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов'язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У той же час, як зазначалось судом вище, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить зібраної, накопиченої, обробленої та облікованої інформації щодо фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) що вказує на безумовну відсутність такого суб'єкта господарювання.
Між тим, щодо посилання відповідача на те, що позивач є фізичною особою підприємцем з 09.09.1997 року з посиланням на реєстраційні дані, суд зазначає наступне.
Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 575/5, врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 3.2 зазначеного Положення врегульовано, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб'єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр); передає узагальнену інформацію про невключених суб'єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.
Відповідно до пункту 5 цього Положення, державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов'язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Аналізуючи зміст наведених норм Положення, суд робить висновок, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи, тому в обов'язковому порядку містяться у такому реєстрі.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця не базується на фактичних обставинах та нормах права. Надані позивачем докази цілком доводять відсутність у ОСОБА_1 такого статусу.
Така обставина вказує на те, що позивач не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не має обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а отже, вимога про сплату боргу прийнята стосовно ОСОБА_1 необґрунтовано та безпідставно.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Харківській області від 11.02.2020 року № Ф-12905-56 зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 29293 (двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 44 копійки.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено та підписано 04 травня 2020 року.
Суддя Ю. О. Супрун