ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2020 року м. Київ № 640/4937/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просить суд:
«- визнати протиправною бездіяльність начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації ДАВИДЕНКО Віктора Івановича щодо ненадання мені довідки ВПО або відмови у день подачі заяви;
- визнати протиправною бездіяльність начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації ДАВИДЕНКО Віктора Івановича щодо не розгляду поданої мною заяви с доказами та ненадання мені довідки ВПО або відмови з обов'язковим зазначенням підстав для відмови не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації взяти мене на облік, як внутрішньо переміщена особа;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації видати мені довідку про взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.03.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що в рішенні про відмову у видачі позивачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відсутні підстави відмови, а усі додані до заяви докази залишені без розгляду та належної оцінки.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав правомірності відмови з огляду на відсутність у паспорті позивача відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється переміщення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою ( зареєстровано за №Т-68/16 від 22.02.2019) про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи.
Листом від 04.03.2019 №35-Т-68/16 за підписом начальника Управління Давиденко В. відповідачем проінформовано позивача, що відповідно до поданих документів підстав для взяття на облік, як внутрішньо переміщену особу та видачі довідки ВПО немає.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VIІ від 20.10.2014 року (далі Закон №1706-VIІ) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч.ч.1-4 ст.4 Закону №1706-VIІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник).
Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.
Згідно абз.1-3 ч.7 ст.4 Закону №1706-VIІ разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
Відповідно до ч.10 ст.4 Закону №1706-VIІ заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи передбачено Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок №509).
Відповідно до п.3 Порядку №509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім'я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.
Згідно п.4 Порядку №509 у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.
Отже, з урахуванням вищезазначених норм законодавства, вбачається, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону №1706-VIІ, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 року по справі №310/8280/16-а, у постанові від 06.03.2018 року у справі №234/8701/17, у постанові від 22.11.2018 року у справі № 265/3453/17.
Водночас, як зазначає відповідач в поданому відзиві, ОСОБА_1 відмовлено у взяті на обік як внутрішньо переміщеної особи, з огляду на відсутність у паспорті позивача відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутністю доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється переміщення.
Щодо тверджень відповідача про те, що обов'язковою умовою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є підтвердження особою факту реєстрації місця проживання на відповідній території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону №1706-VIІ, на дату їх виникнення, суд вважає необґрунтованими, адже ч.7 ст.4 Закону №1706-VIІ та п.4 Порядку №509 чітко визначено можливість надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
При цьому, особа, яка звертається з відповідною заявою, повинна надати докази, що підтверджують факт її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.
На користь такого висновку свідчать і положення п.п.4 п.8 Порядку №509 та п.4 ч.10 ст.4 Закону №1706-VIІ, якими передбачено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо у нього немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Таким чином, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Отже, оцінюючи обґрунтованість спірного рішення відповідача, про відмову у видачі позивачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, суд виходить із того, що відповідне рішення має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час розгляду його прийняття, а відмова має відповідати вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509.
Водночас, у відмові Управляння праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА, викладеної у листі від 04.03.2019 №35-Т-68/16, відповідачем процитовані норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та пункти Порядку №509 та зазначено про відсутність підстав для взяття на обік.
Суд акцентує увагу, що суб'єкт владних повноважень, відмовляючи у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, повинен ретельно перевірити та оцінити всі надані заявником докази на підтвердження факту його проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та прийняти умотивоване рішення про видачу довідки або відмову в її видачі згідно з абз.2 п.6 Порядку №509.
Натомість, у своєму рішенні Управляння праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА не навело підстав неврахування поданих позивачем документів.
Суд враховує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і приписи статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» і положення пункту 8 Порядку №509 вимагає від уповноваженого органу обов'язкового зазначення підстави відмови.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи листом від 04.03.2019 №35Т-68/16, не надав належної та ґрунтовної оцінки всім доказам, наданим позивачем на підтвердження факту проживання на території АР Крим на момент її тимчасової окупації 20.02.2014р., а тому така відмова є протиправною та необґрунтованою.
Водночас, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківської РДА, оскільки заява позивача розглянута відповідачем, без порушень встановленого 15-денного строку, про що повідомлено позивача, відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення частини позовних вимог щодо зобов'язання відповідача взяти на облік ОСОБА_2 як внутрішньо переміщену особу та видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, з огляду на наступне.
В рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст. 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Прийняття рішення про видачу довідки або відмову в її видачі згідно з абз.2 п.6 Порядку №509 у випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, відносить до компетенції відповідного уповноваженого органу, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо цього.
Частиною 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оформлену листом від 04.03.2019 №35Т-68/16 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.02.2019 №Т-68/16 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.
2. Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оформлену листом від 04.03.2019 №35Т-68/16.
3. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.02.2019 №Т-68/16 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян