ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2020 року м. Київ № 826/2111/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., суддів Амельохіна В.В., Шулежка В.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в місті Києві,
провизнання наказів незаконними, поновлення на службі в органах внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 1, МВС України) , Головного управління МВС України в місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ МВС України в місті Києві) про визнання наказів незаконними, поновлення на службі в органах внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року зупинено провадження у справі № 826/2111/15 до вирішення Верховним Судом України питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності наведених вище положень Закону України «Про очищення влади» Конституції України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року поновлено провадження у справі.
Позивач 20 березня 2020 року (вх. №03-14/39892/20 від 23 березня 2020 року) звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог у справі №826/2111/15, в якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 300000,00 грн.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У той же час, позивач не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 300000,00 грн.
Водночас, позивач посилаючись на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», вказує на те, що він є звільненим від його сплати.
Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 гривень.
Таким чином, під час звернення до суду з даною заявою позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 3000,00 грн. (1%*300000,00 грн).
Разом з тим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не приєднав.
Натомість, послався як на підставу звільнення від сплати судового збору на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з приводу чого суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач є учасником бойових дій, постраждалим учасником Революції Гідності, Героєм України.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно наявності статусу учасника бойових дій або предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.
При цьому, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
За змістом вказаної норми, наявність в особи статусу учасника бойових дій надає пільгу тільки у справах предметом позову яких є захист прав позивача, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Спір у зазначеній справі не пов'язаний із захистом прав позивача, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій, а отже відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02 березня 2018 року у справі № 820/2891/17, від 26 березня 2018 року у справі №805/3967/17-а, від 03 квітня 2018 року у справі №814/2000/17, від 13 липня 2018 року у справі №461/618/17, від 23 серпня 2018 року у справі №800/416/17, від 07 серпня 2018 року у справі №826/14550/17.
Із заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що предметом даного спору є, поновлення позивача на посаді на підставі оскаржуваного наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, спір не пов'язаний із соціальним захистом позивача як учасника бойових дій або Героя України, а тому позивач не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
За таких обставин, суд не вбачає можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної заяви.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Залишити заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків заяви з дня отримання даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді В.В. Амельохін
В.П. Шулежко