04 травня 2020 року м. Рівне №460/1986/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Володимирецької селищної ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними та скасування постанов.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Володимирецької селищної ради (далі іменується - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця від 20.02.2020 ВП№59884213 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692 грн. та постанову державного виконавця від 20.02.2020 ВП №59884213 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Заяви по суті справи.
Позовна заява обґрунтована тим, що 27.02.2020 до Володимирецької селищної ради надійшла постанова державного виконавця від 20.02.2020 про накладення штрафу у межах виконавчого провадження №59884213 з виконання виконавчого листа №2-а-4/08 Володимирецького районного суду, а також постанова про стягнення виконавчого збору, винесена у межах цього ж виконавчого провадження. Позивач вказує, що для накладення штрафу на боржника обов'язковими є наявність кількох обставин: державний виконавець перевірив виконання рішення у визначений законом спосіб та встановив невиконання такого рішення без поважних причин. Вказує, що державний виконавець жодним чином не перевіряв стан виконання боржником виконавчого документа, а тому підстав вказувати, що рішення не виконане - немає. Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19.10.2018 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист Володимирецького районного суду від 12.07.2016 №2-а-4/08, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження №52029878. Таким чином, обов'язок Володимирецької селищної ради щодо вжиття невідкладних заходів з метою виконання мирової угоди від 16.07.2002, про що визначено постановою про відкриття виконавчого провадження №59884213, відсутній повністю у зв'язку з його припиненням внаслідок виконання. Позивач вказує, що з моменту відкриття виконавчого провадження ним вчинено ряд заходів щодо виконання виконавчого листа №2-а-4/08, а тому підстави для накладення штрафу на боржника відсутні. Щодо постанови про стягнення виконавчого збору, позивач вказує, що державний виконавець не вчиняв жодних заходів та дій, спрямованих на примусове виконання рішення, а тому стягнення виконавчого збору є протиправним. Просив задовольнити позов повністю.
28 квітня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де вказав, що 11.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59884213 з примусового виконання виконавчого листа Володимирецького районного суду №2-а-4/08 про зобов'язання Володимирецької селищної ради вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди від 16.07.2002, укладеної зі стягувачем - ОСОБА_1 . Державним виконавцем 20.02.2020 винесено постанову про накладення штрафу на боржника через невиконання виконавчого листа №2-а-4/08. 16.03.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідач вказує, що оскаржувані постанови винесені правомірно та відповідно до норм чинного законодавства. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 23.03.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України), у відкритому судовому засіданні на 22.04.2020.
Ухвалою суду від 22.04.2020 судове засідання відкладене на 04.05.2020.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули та не повідомили суд про причини неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки потреба заслухати свідка чи експерта відсутня.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудкою І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2019 ВП №59884213, яка містить наступну інформацію: назва документа - виконавчий лист №2-а-4/08 виданий 19.08.2019 Володимирецьким районним судом Рівненської області; про - «з метою забезпечення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , визначених мировою угодою сторін від 16.07.2002 та ухвалою суду від 16.07.2002, зобов'язати Володимирецьку селищну раду вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди»; боржник - Володимирецька селищна рада; стягувач - ОСОБА_1 ; документ вступив у законну силу (набрав чинності) - 11.06.2012 (далі іменується - Постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2019) (а.с. 8).
Даною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дудкою І.О. винесено постанову від 20.02.2020 ВП №59884213 про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з боржника - Володимирецької селищної ради виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн. (далі іменується - Постанова про стягнення виконавчого збору) (а.с. 10).
Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Дудкою І.О. винесено постанову від 20.02.2020 ВП №59884213 про накладення штрафу, відповідно до якої на боржника за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. (далі іменується - Постанова про накладення штрафу) (а.с. 12).
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Постанови про накладення штрафу та Постанови про стягнення виконавчого збору, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку правомірності Постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №59884213 відкрито на виконання виконавчого листа Володимирецького районного суду Рівненської області №2-а-4/08 від 19.08.2019 про «з метою забезпечення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , визначених мировою угодою сторін від 16.07.2002 та ухвалою суду від 16.07.2002, зобов'язати Володимирецьку селищну раду вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди».
Тобто, у даному випадку, має місце виконання судового рішення немайнового характеру - зобов'язання боржника вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди.
В оскаржуваній Постанові про накладення штрафу державним виконавцем зазначено, що 11.12.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; станом на 20.02.2020 рішення суду боржником не виконано.
За правилами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі іменується - Закон України №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до абзацу 1 частини шостої статті 26 Закону України №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX «Виконання рішень немайнового характеру» Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» №512/5 від 02.04.2012 (далі іменується - Інструкція №512/5), виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що державний виконавець зобов'язаний перевірити стан виконання боржником рішення суду немайнового характеру не пізніше наступного дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону.
Так, Постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2019 позивачу встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів; строк для добровільного виконання рішення суду закінчився 26.12.2019 включно.
Тобто, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку - тобто 27.12.2019 був зобов'язаний перевірити виконання боржником рішення суду немайнового характеру.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, на державного виконавця покладається не лише обов'язок перевірити стан виконання боржником судового рішення немайнового характеру у строк, визначений статтею 63 Закону України №1404-VIII, а й встановити в процесі такої перевірки причини невиконання та оцінити їх поважність.
Поважними в розумінні наведених норм Закону України №1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
На відміну від рішень судів про стягнення коштів з боржника, при виконанні яких можливе застосування різних дій примусового характеру, таких як арешт майна та його продаж, списання коштів з рахунків і тощо, виконавець при виконанні рішень, які зобов'язують боржника вчинити саме певні дії, має право лише перевіряти виконання судового рішення та накладати штрафи у чітко визначених розмірах без права стягнення на майно боржника, встановивши причини невиконання.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів вжиття державним виконавцем відповідних заходів щодо перевірки виконання позивачем, як боржником, судового рішення немайнового характеру у строки, встановлені статтею 63 Закону України №1404-VIII.
В свою чергу, позивач надав суду докази вчинення ним належних заходів для виконання рішення суду: 07.11.2019 виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради винесене рішення №163 «Про забезпечення житлом ОСОБА_1 » (а.с. 23); 20.12.2019 розпорядженням селищного голови Володимирецької селищної ради №56 внесено на розгляд сесії питання «Про виконання судових рішень» (а.с. 24); 10.01.2020 розпорядженням селищного голови Володимирецької селищної ради №1 внесено на розгляд питання «Про виконання судових рішень» (а.с. 25); рішенням Володимирецької селищної ради від 23.01.2020 №1860 «Про виконання судових рішень» вирішено: інформацію про стан виконання судових рішень, за якими селищну раду зобов'язано забезпечити житлом осіб - взято до відома; рекомендовано постійним комісіям селищної ради розглянути на своїх засіданнях питання щодо порядку виконання судових рішень щодо забезпечення житлом осіб (а.с. 27); розпорядженням від 23.01.2020 №3 внесено на розгляд сесії питання «Про виконання судових рішень» (а.с. 28); рішенням Володимирецької селищної ради від 27.02.2020 №1899 «Про стан виконання Володимирецькою селищною радою судових рішень» вирішено: рекомендувати постійній комісії селищної ради з питань бюджету, фінансів, податкової політики, молоді та спорту під час підготовки пропозицій та рекомендацій про внесення змін до селищного бюджету на 2020 рік передбачити кошти на придбання Володимирецькою селищною радою житла з метою виконання судових рішень (а.с. 33); рішенням Володимирецької селищної ради від 27.02.2020 №1903 постановлено, зокрема, видатки спеціального фонду селищного бюджету спрямувати на КПКВКМБ 0116082 «Придбання житла для окремих категорій населення відповідно до законодавства» - 300000,00 грн., на КПКВКМБ 0117330 «Будівництво інших об'єктів комунальної власності» - 2290000,00 грн. (а.с. 35).
Суд констатує те, що виконавчий документ №2-а-4/08, виданий 19.08.2019 Володимирецьким районним судом Рівненської області, стосувався обов'язку позивача, як боржника, вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди від 16.07.2002 з метою забезпечення законних прав та інтересів ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що позивач вживав усіх належних заходів щодо виконання рішення суду, проте, дані обставини не перевірялися державним виконавцем. Оскаржувана Постанова про накладення штрафу містить лише формулювання про те, що «станом на 20.02.2020 рішення суду боржником не виконано».
Таке формальне зазначення державним виконавцем причини накладення на позивача штрафу не може являтися належним обґрунтуванням наявності підстав для накладення штрафу, оскільки відповідач не вживав належних заходів щодо перевірки стану виконання боржником рішення немайнового характеру.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу.
Надаючи правову оцінку правомірності Постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.
Зі змісту оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору вбачається, що остання винесена у зв'язку з наступним: «11.12.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів)».
З даного обґрунтування слідує, що оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору винесена у зв'язку з тим, що державним виконавцем винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За правилами частини третьої статті 27 Закону України №1404-VIII, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України №1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За приписами пункту 8 розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції №512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Наведені вище норми визначають чіткий порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а саме: постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем - 11.12.2019. Тобто, оскаржувану Постанову про стягнення виконавчого збору відповідач був зобов'язаний винести одночасно з винесенням Постанови про відкриття виконавчого провадження.
Натомість, оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору винесена лише 20.02.2020 з посиланням на норми статті 27 Закону України №1404-VIII.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних обґрунтувань щодо підстав винесення оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору саме 20.02.2020, тобто задовго після винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2019. Таким чином, порядок та строки винесення Постанови про стягнення виконавчого збору порушені.
Також, суд зазначає, що в оскаржуваній Постанові про стягнення виконавчого збору міститься посилання на норми статті 40 Закону України №1404-VIII.
За приписами статті 40 Закону України №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що державним виконавцем винесено постанову від 16.03.2020 про закінчення виконавчого провадження у порядку пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII.
Тобто, якщо пов'язувати факт винесення державним виконавцем оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору, яка містить посилання на норми статті 40 Закону України №1404-VIII, з фактом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у порядку пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII, то постанова про стягнення виконавчого збору мала б бути винесена не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.
Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем 16.03.2020, натомість оскаржувана Постанова про стягнення виконавчого збору винесена 20.02.2020, тобто задовго до моменту закінчення виконавчого провадження, що унеможливлює, у даному випадку, застосування частини 3 статті 40 Закону України №1404-VIII.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної Постанови про стягнення виконавчого збору, яка підлягає скасуванню.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних Постанов у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання рішень протиправними та їх скасування.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, сплачена сума судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення від 27.03.2020 №7 підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Володимирецької селищної ради (34300, Рівненська область, селище міського типу Володимирець, вулиця Соборна, 39; код ЄДРПОУ 04388113) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (33028, місто Рівне, вулиця Замкова, 29; код ЄДРПОУ 43317547) про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 20 лютого 2020 року ВП №59884213 та постанову про накладення штрафу від 20 лютого 2020 року ВП №59884213.
Стягнути на користь Володимирецької селищної ради (код ЄДРПОУ 04388113) суму судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (код ЄДРПОУ 43317547).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 04 травня 2020 року.
Суддя Недашківська К.М.