28 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/1153/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Полегешко Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № Ф-8728-17 від 06.11.2018.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у період 2017 - 2018 років, за який позивачці було нараховано заборгованість по єдиному соціальному внеску, вона підприємницьку діяльність не здійснювала, а була найманим працівником, за якого роботодавець сплачував ЄСВ. За таких підстав, оскаржувана вимога є протиправною, оскільки допускає подвійне стягнення того ж податку.
Також позивач зазначає, що керівник Чернігівського управління ГУ ДФС в Чернігівській області Т. Рубан не мала повноважень підписувати податкову вимогу № Ф-8728-17 від 06.11.2018.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Чернігівській районній державній адміністрації Чернігівської області 05.05.2004, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 361751.
На обліку в Чернігівській ДПІ фізична особа - підприємець перебуває з 07.05.2004.
ОСОБА_1 знато з державного обліку 22.12.2018.
Згідно даних інтегрованої картки платника, станом на 19.10.2018 заборгованість з єдиного внеску становить 15819,54 грн., в тому числі нарахування за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн., нарахування за перший - третій квартали 2018 рік на загальну суму 7371,54 грн.
Позивачем була винесена податкова вимога Ф-8728-17 від 6.11.2018 про сплату єдиного соціального внеску на суму 15819.54 грн. Оригінал якої, відповідно до листа за вих. №5/ЗПІ/25-01-10-01-25 було направлено позивачці 25.02.2020.
Не погодившись з такою вимогою, позивач оскаржила її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону N 755.
Згідно з п. 8 ст. 4 Закону N 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.
Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за N 1562/20300) (далі - Порядок N 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 N 1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за N 1553/26330) (далі - Порядок N 1162).
Згідно з п. 11.22 Порядку N 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку N 1162.
При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону N 2464).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435 (далі - Порядок N 435).
Пунктом 9 розд. II Порядку N 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов'язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов'язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок N 435).
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).
Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.
Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Та обставина, що в цей період, особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, є ще і найманим працівником і її роботодавець сплачує ЄСВ, не впливає на обов'язок особи сплачувати ЄСВ як суб'єкту підприємницької діяльності.
Судом не встановлено відсутності у уповноваженої особи Чернігівського управління ГУ ДФС в Чернігівській області Т. Рубан повноважень на підписання податкової вимоги № Ф-8728-17 від 06.11.2018.
Зважаючи на наведене, судом встановлено, що податкова вимога від 06.11.2018 № Ф - 8728-17 на суму 15819,54 грн. була складена відповідачем правомірно і підстави для її скасування відсутні.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04 травня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот