Справа № 560/1811/20
іменем України
04 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що робота в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони Чорнобильського району підтверджується вкладкою до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про визначення ОСОБА_1 учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому позивач був безпосередньо залучений до складу формувань Цивільної оборони при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Відсутні будь - які докази підтвердження факту залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони, а тому законних підстав для надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення у відповідача немає.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області із заявою від 14.02.2020, у якій просив видати йому посвідчення інваліда війни. У заяві позивач зазначив, що згідно із відомостями, які викладені у довідці Дунаєвецького АТП 16839, він виконував роботу в зоні Чорнобильської катастрофи. Крім того, згідно з довідкою МСЕК, йому призначено II групу інвалідності, у зв'язку із захворюваннями, які пов'язані з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської АКС. 26 квітня 2019 року Хмельницькою облдержадміністрацією йому видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1, серія НОМЕР_1 . Відповідно до експертного висновку вказано, що захворювання пов'язані із виконанням роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Разом із вказаною заявою позивачем було надано:
1. довідку Дунаєвецького АТП 16839, видану водієві ОСОБА_1, згідно якої він дійсно з 14.06.1986 по 30.06.1986 та повторно з 26.09.1986 по 14.10.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
2. довідку МСЕК №057540 від 13.05.2004, якою визначено довічно ступінь втрати професійної працездатності у 75%, у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
3. посвідчення серії НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорії 1, яке видане 26 квітня 2019 року Хмельницькою облдержадміністрацією. Також у цьому посвідченні вказано, що його пред'явник є особою з інвалідністю, група інвалідності друга;
4. експертне заключення Львівської регіональної міжвідомчої експертної ради на засіданні №55 від 20.01.1994, згідно якого захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
5. копію паспорта.
Листом від 24.02.2020 №50/16/07/2020 позивача повідомлено, що статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відмічено, що для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідна наявність:
- довідки до акта огляду медико-соціальної комісії про встановлення групи інвалідності в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС;
- відповідних документів, які б підтверджували участь у формуваннях Цивільної Оборони на момент аварії на Чорнобильській АЕС.
Зазначених документів до управління не подано, тому встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни немає законних підстав.
Разом з позовною заявою позивачем також подано протокол засідання комісії по призначенню пенсії від 09.09.1994, в якому зазначено вид пенсії позивача - по інвалідності, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, група інвалідності - ІІІ, ІІ група. Однак вказаний протокол не зазначений серед додатків до заяви від 14.02.2020, поданої відповідачу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-ХІІ.
Згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Частину 2 статті 7 доповнено пунктом 9 згідно із Законом №1770-IV від 15.06.2004.
Таким чином, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-XII є:
1. докази залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони;
2. наявність у особи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
За відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ, немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 27 лютого 2019 року по справі № 149/3307/16-а , від 10 жовтня 2019 року по справі №810/4584/18, 20 грудня 2019 року по справі №315/594/15-а та від 26 лютого 2020 року по справі №377/196/17, від 27 квітня 2020 року по справі №826/15761/17.
Також суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №542/240/17 та 27 лютого 2020 року по справі №537/5039/16-а зазначено наступне: з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Крім цього, у вказаній пояснювальній записці відмічено, що перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
Також суд враховує, що Верховний Суд у згаданих рішеннях наголошував на тому, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі вимог п.9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, за умови надання відповідних підтверджуючих документів.
Сам по собі факт залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.
Таким чином, при зверненні до відповідача ОСОБА_1 не подав будь-яких достовірних доказів, які б свідчили про залучення безпосередньо його чи підприємства, на якому він працював, до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, однією із обов'язкових умов надання статусу інваліда війни є встановлення особі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, "посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Позивач стверджує, що йому встановлена інвалідність другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Водночас, відповідачу він разом із заявою від 14.02.2020 подав довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення ступеня втрати працездатності, а не інвалідності.
На цих обставинах наголошував також і відповідач, відмовляючи у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Враховуючи наведене, у відповідача не було достатніх підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.9 ч.2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ, а тому дії управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації щодо відмови у присвоєнні цього статусу є правомірними.
Отже, в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача слід відмовити. Також, як наслідок, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Посилання позивача на окремі рішення місцевих загальних судів є необґрунтованими, оскільки згідно з ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки, викладені лише в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04 травня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 -
Відповідач:Управління соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області (вул. Красінських, 7, м.Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область,32400 , код ЄДРПОУ - 03198416)
Головуючий суддя Д.А. Божук