Справа № 560/777/20
іменем України
04 травня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неоприлюдненні проекту рішення 84 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VII скликання від 14 січня 2020 року № 121/84 «Про затвердження переліку комплексу будівель, споруд та обладнання комунальної власності для приватизації шляхом аукціону» за 20 робочих днів до дати його розгляду.
Також просить визнати протиправним та скасувати рішення 84 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VII скликання від 14 січня 2020 року №121/84 «Про затвердження переліку комплексу будівель, споруд та обладнання комунальної власності для приватизації шляхом аукціону».
В обґрунтування позову зазначає, що Кам'янець-Подільська міська рада прийняла спірне рішення з порушенням вимог регламенту міської ради, норм Закону України "Про доступ до публічної інформації", зокрема, проект рішення не оприлюднювався у ЗМІ або у інший спосіб за 20 робочих днів до дати його прийняття. Зважаючи на це, позивач вважає, що рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнає, подав відзив, де покликається на те, що право на судовий захист має та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Оскільки у позові позивач взагалі не вказує на те, у чому полягає порушення його прав, свобод або інтересів, та чим оскаржене рішення міської ради порушує його права, вважає позов безпідставним та просить у його задоволенні відмовити.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що спірним рішенням вісімдесят четвертої сесії Кам'янець-Подільської міської ради VII скликання від 14 січня 2020 року № 121/84 «Про затвердження переліку комплексу будівель, споруд та обладнання комунальної власності для приватизації шляхом аукціону» відповідач затвердив перелік комплексу будівель, споруд та обладнання комунальної власності для приватизації шляхом аукціону згідно з додатком. Контроль за виконанням рішення покладений на першого заступника міського голови.
Вказане рішення прийняте за результатами поіменного голосування та оприлюднене на офіційному сайті Кам'янець-Подільської міської ради за посиланням https://kam-pod.gov.ua/documents/of-docs-miskradi/rishennia-miskradi/item/29105-84-sesiia-miskoi-rady-14-sichnia-2020-roku.
Оскаржуване рішення прийняте відповідачем на виконання владних управлінських функцій та стосується, у тому числі, вирішення питання приватизації комплексу споруд та обладнання КП "МТВЕ" ( вул. Івана Франка, 42, м. Кам'янець-Подільський) шляхом проведення аукціону.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права особою не є абсолютною.
Щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатись до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;
б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Право оскаржити індивідуальний акт має та особа, якої він стосується і права якої порушує. Отже, оскаржити такий акт не можуть інші особи, які не задіяні у процесі його реалізації (застосуванні), у тому числі у майбутньому.
Право на захист - це самостійне право, яке з'являється у особи у момент порушення чи оспорювання іншою особою належного їй суб'єктивного права.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та "Про приватизацію державного та комунального майна" врегульована процедура затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Станом на день прийняття оскаржуваного рішення не спростовано перебування комплексу споруд та обладнання КП "МТВЕ" площею 10174,6 кв. м ( вул. Івана Франка, 42, м. Кам'янець-Подільський) у комунальній власності територіальної громади м. Кам'янець-Подільського, а тому відповідач був вправі вирішувати питання, пов'язані з розпорядженням цим комплексом.
У той же час, у позові позивач покликається на наявні, на його думку, порушення порядку прийняття рішення, встановленого регламентом міської ради, та порядку оприлюднення його проекту.
Судом встановлено, що питання приватизації комплексу споруд та обладнання КП "Міськтепловодоенергія" розглядалось на засіданнях постійної комісії міської ради. Згідно з протоколом засідання постійної комісії міської ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності від 08 січня 2020 року ОСОБА_1 був членом комісії, якою був погоджений додатковий проект рішення №6 «Про затвердження переліку комплексу будівель, споруд та обладнання комунальної власності для приватизації шляхом аукціону», також брав участь у голосуванні при прийнятті оскажуваного рішення Кам'янець-Подільською міською радою.
Позивач у позові не наводить доказів того, що оскаржене рішення торкається його інтересів, обумовлює виникнення у нього будь-якого суб'єктивного права чи обов'язку, спричиняє настання будь-яких юридично значимих наслідків для нього, відтак можливість будь-якого порушення його суб'єктивних прав та інтересів, або дійсне порушення таких прав станом на час звернення до суду.
Таким чином, оскаржене рішення безпосередньо не стосується прав та інтересів позивача.
У той же час, незгода особи з певним рішенням суб'єкта владних повноважень, що має індивідуальний характер, загалом, якщо останнє прямо не торкається її прав, обов'язків або інтересів, не може бути підставою для його перегляду чи скасування, оскільки захисту підлягає лише дійсно порушене, невизнане або оспорене право або охоронюваний інтерес особи. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин ( аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 3687/1539/16-а, постанові від 31.01.2020 року у справі № 648/1899/17)
Суд оцінює критично покликання позивача на порушення відповідачем передбаченого Законом України "Про доступ до публічної інформації" права позивача та необмеженого кола інших осіб на доступ до публічної інформації зважаючи на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.08.2019 року у справі N 810/1354/18.
У зазначеній справі суд дійшов висновку про те, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинне породжувати правових наслідків для його не дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Відтак, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування спірного рішення не є обґрунтованими, а відповідачем доведено, що порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення не мало місця, відтак у позові слід відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (але не менше строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04 травня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Кам'янець-Подільська міська рада (Майдан Відродження, 1,Кам'янець-Подільський,Хмельницька область,32300 , код ЄДРПОУ - 26571846)
Головуючий суддя І.С. Козачок