04 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/980/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2019;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2019.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.17).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 16.04.2019 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №94 (по стройовій частині) припинено (розірвано) контракт про проходження ним військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини, а з 17.04.2019 р. - з усіх видів забезпечення. 04.02.2020 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було надіслано адвокатський запит №89, в якому представник просив військову частину надати довідку про проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .. У відповіді від 17.02.2020 № 69/21-554 на вищезгаданий адвокатський запит військова частина надала довідку від 14.02.2020 № 28, у якій зазначила, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація забезпечення за період з 01.01.2019 по 16.04.2019. Отже, на переконання представника позивача, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 до 01.01.2019 відповідачем не проводилась, чим порушено приписи Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.25-27), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2015 року складало 12967,60 грн. У зв'язку з підвищенням, грошове забезпечення позивача у січні 2016 року становило 21092,60 грн. У лютому 2016 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 21292,60 грн. У зв'язку з цим індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 з січня по травень 2016 року (включно) не проводилась. Також, зазначав, що за період з червня по грудень 2016 року (включно) індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась у повному обсязі згідно чинного законодавства. За період з січня по липень 2017 року (включно) виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не проводилась у зв'язку з відсутністю відповідного державного фінансування. При цьому, посилався на те, що військова частина не мала відповідних кошторисних призначень для виплати індексації грошового забезпечення за даний період, що, на думку відповідача, вказує на відсутність вини військової частини у відсутності даних виплат. Крім того, зазначав, що у серпні 2017 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 22642,60 грн. У січні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 23136 грн. У березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 24428,75 грн. У зв'язку з цим індексація грошового забезпечення з серпня 2017 року по листопад 2018 року (включно) не проводилась. За період з грудня 2018 року по квітень 2019 року (включно) індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась у повному обсязі згідно чинного законодавства.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач в період з 1996 року по 16.04.2019 проходив військову службу у складі Збройних Сил України, про що свідчить копія трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.8).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 16.04.2019 №94 (по стройовій частині) припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини, а з 17.04.2019 - з усіх видів забезпечення, полковника ОСОБА_1 (У-032880), командира гвардійської авіаційної бази (ВОС-0616002), звільненого з військової служби у запас Збройних сил України за підпунктом “б" пункту 2 частини п'ятої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з правом носіння військової форми одягу наказом командувача Національної гвардії України від 11.03.2019 №36 о/с (а.с.9-10).
04.02.2020 позивач, через свого представника, звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з адвокатським запитом №89, в якому його представник просив військову частину надати довідку про проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с.11).
На що відповідачем надіслано на адресу представника позивача довідку від 14.02.2020 №28, у якій зазначено, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 16.04.2019 (а.с.13).
Позивач, вважаючи, що індексація грошового забезпечення до 01.01.2019 відповідачем не проводилась, звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3, 4 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції із змінами внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Судом встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2017 по 31.07.2017, та обґрунтовував таку невиплату відсутністю відповідного державного фінансування.
Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі №1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
До того ж, суд враховує, що ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення). У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що індексації підлягає грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2017 по 31.07.2017.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у даній справі не довів правомірність саме своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2017 по 31.07.2017 включно.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають в цій частині задоволенню.
Також, судом встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за періоди: з 01.01.2016 по 31.05.2016, з 01.08.2017 по 30.11.2018.
При цьому, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №84 від 21.04.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 у грудні 2015 року складало 12967, 60 грн. У зв'язку з підвищенням грошове забезпечення ОСОБА_1 у січні 2016 року становило 21092,60 грн. У лютому 2016 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 21292,60 грн. (а.с.65).
Згідно даної довідки у серпні 2017 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 22642,60 грн., у січні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 23136 грн., у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 також було підвищено та складало 24428,75 грн.
Доказів, які б спростовували наведені обставини позивачем суду не надано.
Відповідно до абзацу 5 ст.4 Закону №1282-ХІІ у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначені обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення.
Відповідно до офіційної інформації Міністерства фінансів України, індекс споживчих цін за період з січня по травень 2016, з серпня 2017 по листопад 2018 року не перевищував порогу інфляції, а тому відсутні підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача за вказані періоди.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що у періоди з 01.01.2016 по 31.05.2016, та з 01.08.2017 по 30.11.2018 правових підстав для нарахування позивачу індексації не було, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення та не настанням обставин, із якими Закон №1282-ХІІ пов'язує виникнення права на нарахування індексації. Таким чином, в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині необхідно відмовити.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.06.2016 по 31.12.2016 та з 01.12.2018 по 31.04.2019 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась, про що свідчать відомості, зазначені в довідках військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №81 від 17.04.2020 та №84 від 21.04.2020 (а.с.63-65), реєстрах на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців та платіжних дорученнях про таку виплату (а.с.28-62).
Доказів, які б спростовували наведені обставини позивачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.12.2016 та з 01.12.2018 по 01.01.2019. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в зазначені періоди.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2017 по 31.07.2017 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.07.2017 включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина