29 квітня 2020 року № 320/2962/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправними дій та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом , в якому просить:
- визнати протиправними дії Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо притягнення до адміністратитвної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та накладення адміністратвиного стягнення у вигляді адміністратвино-господрського штрафу у розмірі 1 700, 00 грн.;
- скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністратвино-господарського штрафу від 18.02.2019 року № 109295.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкових висновків про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт внаслідок експлуатації автобусів без розміщених у них схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касового листа.
Також зазначає, що факт проведення перевірки інспекторами Укртрансбезпеки на момент її проведення суб'єкту господарювання відомий не був.
Крім того, позивач вказав, що документи є складовими паспорту маршруту, який розроблений та затверджений у встановленому порядку замовником (організатором) перевезень пасажирів.
Вважає, що суб'єкт владних повноважень помилково застосовує норми чинного законодавства, оскільки зазначені в оскаржуваній постанові документи є обов'язковими для автомобільних перевізників, що здійснюють регулярні пасажирські перевезення, а сама постанова винесена суб'єктом владних повноважень з порушенням Порядку Про затвердження здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 № 1567.
Відповідач можливістю надати до суду відзив на позовну заяву не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №976171, виданої 08.07.2013, державним реєстратором Тодоренко О.В. ОСОБА_1 03.07.2013 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець за основним видом економічної діяльності 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у.
ОСОБА_1 як водій транспортного засобу для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень володіє посвідченням водія відповідної категорії серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським РЕП ДАІ ДАІ МВС-УМВС 02.11.1999.
За свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб автобус-D марки MERSEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Як суб'єкт господарвання ФОП ОСОБА_1 здійснює нерегулярні пасажирські перевезення на підставі Ліцензії від 21.08.2019 серії АЕ №266447, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті на підставі прийнятого Рішення про видачу ліцензії від 06.08.2019 №629 на необмежений термін.
Відповідно до Ліцензійної картки № 819527 до Ліцензії від 21.08.2019 серії АЕ №266447 дозволений вид робіт згідно з ліцензією: внутрішні перевезення пасажирів транспортним засобом автомобілем автобусом-D марки MERCEDES-BENZ, тип - пасажирський, 2003 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_3 , виданим на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 17.04.2007 на необмежений термін.
Між ОСОБА_4 як замовником та ФОП ОСОБА_1 як перевізником 18.03.2019 був укладений договір про здійснення перевезення пасажирів маршрутом нерегулярного перевезення, початковим пунктом маршруту якого була м. Біла Церква - м. Київ, та кінцевим м. Київ - м. Біла Церква автомобільним транспортом марки MERCEDES-BENZ, тип - пасажирський, 2003 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_3 .
Відповідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00783-02300-19 від 15.03.2019 вищезазначений транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним.
Згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3269394 від 18.03.2019, укладеним між страховиком Директром Київської ОД Клименко М.М. та страхувальником ФОП ОСОБА_1 , предметом даного договору є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застраховано за договором (полісом).
Відповідно до копії квитанції ІІН: НОМЕР_5 , 18.03.2019, ОСОБА_6 було здійснено оплату траспортних послуг.
Відповідачем проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом.
Перевіркою встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт внаслідок експлуатації автобусів без розміщених у них схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, квитково-касового листка.
Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 18.02.2019 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 109295, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" нараховано штраф у розмірі 1700,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103).
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до абз.1 пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки діє відповідно до Положення про Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті.
Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" (далі - Порядок № 1567).
Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних субєктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно - правових актів.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів здійснюється відповідно до Порядку №1567.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку №1567.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344)
Відповідно до положень абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;
- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;
- нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Абзацом першим статті 39 Закону № 2344 закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Отже вимогами Закону №2344 передбачений обов'язок водія у разі здійснення нерегулярних пасажирських перевезень мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі - Правила № 176).
Відповідно до пункту 51 Правил № 176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до п. 55 Правил № 176,замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки (п. 56 Правил № 176).
Пунктом 61 Правил № 176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Крім того, положеннями п. 51 Правил № 176 закріплено, що нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вже зазначалося, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказав про те, що перевірка проведена уповноваженими особами Укртрансбезпеки стосовно дотримання ФОП ОСОБА_1 як суб'єктам господарювання законодавства про автомобільний транспорт без безпосередньої участі позивача, про виявлені порушення суб'єкту госпорадювання стало відомо з Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295.
Позивач в адміністративному позові посилається на те, що контролюючий орган виніс оскаржувану постанову на підставі Акту №126291 про наявність якого стало відомо суб'єкту господарювання з Постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.
Згідно з ч. 15 ст.6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги проведення перевірки, оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті №1567.
Пунктом 2 Порядку № 1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки, зокрема, перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до абз.1 п.25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно із п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п.29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Відповідачем не надано доказів, які підтверджують повідомлення ФОП ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту від 18.02.2019 № 109295.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання ФОП ОСОБА_1 вказаного повідомлення.
Отже, відповідачем не було дотримано приписів Порядку № 1567 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило позивача законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.
Абзацом першим статті 39 Закону № 2344 закріплено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
- для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Матеріалами справи підтверджено наявність у ФОП ОСОБА_1 документів, що є вичерпними та достатніми для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно з переліком, визначеним у статті 39 Закону №2344, а саме:
- посвідченням водія відповідної категорії серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським РЕП ДАІ ДАІ МВС-УМВС 02.11.1999, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ;
- ліцензією від 21.08.2019 серії АЕ №266447, виданою на необмежений термін; - ліцензійною карткою № 819527 до Ліцензії від 21.08.2019 серії АЕ №266447,відповідно до якої дозволений вид робіт згідно з ліцензією: внутрішні перевезення пасажирів транспортним засобом автомобілем автобусом-D марки MERCEDES-BENZ, тип - пасажирський, 2003 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_3 , виданим на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 17.04.2007 на необмежений термін;
- договором про здійснення перевезення пасажирів маршрутом нерегулярного перевезення, укладеним між Замовником та Перевізником, початковим пунктом маршруту якого була м. Біла Церква - м. Київ, та кінцевим м. Київ - м. Біла Церква автомобільним транспортом марки MERCEDES-BENZ, тип - пасажирський, 2003 року випуску, за реєстраційним номером НОМЕР_3 від 18.03.2019;
- протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу №00783-02300-19 від 15.03.2019 року яким визнано транспортний засіб після технічного контролю технічно справним, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3269394 від 18.03.2019;
- копією квитанції ІІН: 228407139, яка підтверджує, що 18.03.2019 ОСОБА_6 було здійснено оплату траспортних послуг.
Отже, ФОП ОСОБА_1 під час розгляду справи надав до суду документи, що є вичерпними та достатніми в розумінні частини першої статті 39 Закону № 2344.
Аналізуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що контролюючий орган помилково застосував норми чинного законодавства, оскільки зазначені у постанові Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295 документи є обов'язковими для автомобільних перевізників, що здійснюють регулярні пасажирські перевезення, а сама постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295 прийнята суб'єктом владних повноважень з порушенням Порядку Про затвердження здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, сам контролюючий орган при винесенні постанови помилково застосував норми чинного законодавства, які регулюють не регулярні пасажирські перевезення.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що постанова Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295 є протиправною та підлягає скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 768 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією від 0606.2019 № 88215.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 205, 241, 245, 246, 257, 259-262, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.02.2019 № 109295.
Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.