04 травня 2020 року Справа № 280/6521/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69035),
до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
27 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області суду щодо нарахування і виплати позивачу доплати за вислугу років за періоди з 02 березня 2007 року по 01 січня 2012 року у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати позивачу доплату за вислугу років за періоди з 02 березня 2007 року по 01 січня 2012 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас;
стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь позивача недоплачену суддівську винагороду та щомісячне грошове утримання працюючого судді за період з 02 березня 2007 року по 01 січня 2012 року, а саме: доплату за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з проведенням індексації заробітної плати, з утриманням податків і зборів, з урахуванням виплачених сум, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03 серпня 2011 року №845;
зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої позивачу заробітної плати та щомісячного грошового утримання з розрахунку надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за періоди з 02 березня 2007 року по 01 січня 2012 року.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 03 лютого 2020 року.
Згідно довідки від 14.02.2020 № 02-35/20-12 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В. був відсутній в період з 30.01.2020 по 13.02.2020, що підтверджується листком непрацездатності, у зв'язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 30.03.2020.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 29 квітня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на нарахування і виплату надбавки за вислугу років з 2007 року по 01 січня 2012 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а відповідно і проведення перерахунку суддівської винагороди, грошового утримання працюючого судді, матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з урахуванням раніше виплачених сум.
Представник відповідачів заперечував проти позову з підстав зазначених у наданому суду письмовому відзиві на позов.
В обґрунтування відзиву вказують серед іншого, що надбавка за вислугу років за спірний період нараховувалась та виплачувалась позивачу відповідно до норм чинного на той момент законодавства, та в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік. Посилається на те, що розміри посадових окладів, премій встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а розміри надбавок за кваліфікаційні класи суддів та інших надбавок у різні періоди визначалися указами Президента України та (або) постановами Кабінету Міністрів України. Стверджує, що у спірний період часу діяли норми, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідачів в судове засідання прибув, на фіксації судового процесу не наполягав.
З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши пояснення позивача, відзив на адміністративний позов представника відповідачів, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, виходячи із наступного.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач з червня 2000 року - суддя Токмацького районного суду Запорізької області. Постановою Верховної ради України від 02.11.2006 обраний суддею безстроково.
Указом Президента України від 23.12.2003 №1479/2003 та Рішенням Ради суддів України № 6 від 18.01.2008 ОСОБА_1 призначався на посаду голови Токмацького районного суду Запорізької області.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 3048/0/15-18 від 02.10.2018 позивача звільнено з посади судді Токмацького районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Закон України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (далі Закон № 2862-ХІІ) визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України). А згідно з частиною першою статті 130 Основного Закону, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Так, частиною 4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 №3235-IV змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Неконституційним Закон № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
З 1 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ.
Відповідно до розрахункових листів заробітної плати позивача в період з 01.01.2007 по 31.12.2011 заробітна плата за вказаний період нарахована, виходячи із наступних складових: посадовий оклад; кваліфікаційний клас, вислуга років судді, що була встановлена від суми посадового окладу, кваліфікаційного класу; та у відповідному розмірі премія щомісячна, премія до свят, індексація доходу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. 44 Закону України "Про статус суддів".
Таким чином, зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів", внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність 22 травня 2008 року.
Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення КСУ № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Таким чином позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача 1 в частині визначення розміру надбавки за вислугу років у період з 01.01.2008 по 22.05.2008 тільки у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та в частині зобов'язання нарахування доплати за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за вищевказаний період задоволенню не підлягають.
Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865", (яка набрала чинності з 01 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки -10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - Закон № 2862-ХІІ і Постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.
Тобто, матеріали справи свідчать, що позивачу в період роботи з 02.03.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 01.01.2012 надбавка за вислугу років нараховувалася у відсотках лише від розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас без урахування премій.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.
Правильність зазначеної позиції була також підтверджена і правовим висновком Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 (справа № 816/301/16), Верховним Судом України у постановах від 13.01.2015 (№ 21-582а14) та від 20.09.2017 (№ 2а-19282/10/0570).
Відповідно до цієї правової позиції, посилання відповідача на відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття "загальна сума щомісячного заробітку" не може бути підставою для не врахування при визначенні суми надбавки за вислугу років інших виплат та надбавок, зокрема, щомісячних премій, премій до свят та інших надбавок, оскільки стаття 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, визначала, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Окрім того, з 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453- VI(далі Закон № 2453-VI) пунктом 1 Прикінцевих положень Закону № 2453- VI було визначено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 01 січня 2011 року.
Однак, підпунктом 3 пункту 52 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856- VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі Закон № 2856-VI) було внесено зміни до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 2453- VI щодо набрання чинності статтями 129 та 130 Закону вони набирають чинності з 01 січня 2012 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Закону № 2453- VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу (тобто з 01 січня 2012 року).
Законами про Державний бюджет України на 2007, 2009, 2010, 2011 роки не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, як це було зроблено підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI).
Згідно частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
Також судом встановлено, що позивач працював на посаді судді з 2000 року, отже, на підставі пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" набув право і йому виплачувалося з а листопад-грудень 2011 року, крім заробітної плати, щомісячне грошове утримання працюючим суддям у розмірі 100 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного позивачу у разі виходу у відставку, тобто 80 відсотків заробітної плати, що підтверджується копією розрахункових листів позивача за листопад - грудень 2011 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу доплати за вислугу років за періоди з 02.03.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та грошового утримання, яке виплачувалось у відсотках від загальної суми заробітної плати.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту порушенного права є зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок ОСОБА_1 доплати за вислугу років за періоди з 02.03.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, а також перерахунок грошового утримання за спірний період, виходячи із перерахованої суддівської винагороди.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання працюючого судді за періоди з 02 березня 2007 року по 01.01.2012 року, а саме: доплату за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, з проведенням індексації заробітної плати, з утриманням податків і зборів, з урахуванням виплачених сум, з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 року №845 з огляду на наступне.
Суд зауважує, що позивач не надав суду розрахунок розміру суми, що, на його думку, підлягає стягненню, тобто самостійно не визначив суму стягнення.
Нарахування та виплата суддівської винагороди не належить до повноважень суду, відтак суд позбавлений можливості здійснити розрахунок недоплаченої позивачу суддівської винагороди та грошового утримання за оспорюваний період, оскільки вказане належить до повноважень відповідача-1, а позивач самостійно розрахунки не здійснив та не заявив вимогу про стягнення певної суми.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 виділити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати та щомісячного грошового утримання з розрахунку надбавки за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за періоди з 02.03.2007 року до 01.01.2012 року, суд зазначає наступне.
Статтею 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено засади фінансування судів. Зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті фінансування всіх судів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України, зокрема, щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів.
Отже, відповідач-2 є головним розпорядником бюджетних коштів, а відповідач-1- розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Таким чином, правовідносини щодо розподілу коштів, в тому числі для виплати суддівської винагороди, існують між відповідачами, як розпорядниками бюджетних коштів, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 вчинити такі дії, є некоректними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відбудеться втручання у правовідносини, що виникнуть між двома суб'єктами владних повноважень у майбутньому та у яких позивач ще не бере участь.
Вищевказане підтверджується позицією викладеною у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 821/481/18 від 21.11.2019.
Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не надали суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довели правомірності своїх дій у повному обсязі.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, тому розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69035), до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за вислугу років за періоди з 02.03.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 168, м. Запоріжжя, 69035) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 02.03.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року та грошового утримання за період листопад - грудень 2011 року, розрахувавши надбавку за вислугу років у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, з урахування доплати за кваліфікаційний клас та виплатити недоплачену різницю перерахованої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.05.2020.
Суддя А.В. Сіпака