Справа № 420/3618/20
04 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В.,
розглянувши матеріали:
за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна (66031, Одеська область, Кодимський район, с. Писарівка)
про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
27 квітня 2020 року до суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1876,64 грн. за період з 01.01.2020 по 25.03.2020.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України, суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
До матеріалів адміністративного позову надано фіскальний чек ПАТ «Укрпошта», проте з нього не вбачається, що на адресу відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна направлені копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 7 ст. 47 КАС України, належними доказами надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом.
Однак, позивачем, всупереч ч. 2 ст. 161 КАС України, не надано до суду достатніх доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме не доданий опис вкладення, виданий поштовим відділенням.
Згідно вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач судовий збір за звернення до суду з даним позовом не сплатив.
Разом із позовною заявою позивач надав клопотання, у кому просить суд звільнити Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області від сплати судового збору з тих підстав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позбавлено пільг по сплаті судового збору, є бюджетною установою та не має можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступного.
У відповідності з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору для певної категорії осіб - позивачів, заявників, ін.
Частиною першою цієї статті визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Позивач до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не відноситься.
Стаття 8 Закону України "Про судовий збір" визначає умови, за яких суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до чч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Однак, жодна з наведених умов не передбачає звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору державних органів, у тому числі через відсутність фінансування.
Своє клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач аргументує відсутністю коштів призначених на сплату судового збору.
Поряд із цим, позивач, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансуються з Державного бюджету України та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на те, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.
Аналогічну правову позицію висловив Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 23 січня 2015 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява №70297/01).
Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 року по справі №806/1973/16 та від 10.05.2018 року по справі № 464/7590/16-а висловив правову позицію, згідно якої посилання органів Пенсійного фонду як державного органу на обмежене фінансування не може бути підставою для звільнення його від сплати судового збору; відсутність бюджетного фінансування або обмежене фінансування на цілі судового збору не є підставою для звільнення від законодавчо встановленого обов'язку з його сплати. Відповідно до положень ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, водночас звільнення від сплати судового збору є фактично наданням окремим державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними і фізичними особами, які зобов'язані сплачувати судовий збір, що означатиме звуження їх права на звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року № 294-IX, з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2102 гривні.
З огляду на заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1876,64 грн., ставка судового збору становить 2102, 00 грн. (за ставкою не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Згідно вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Таким чином, за відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач має сплатити судовий збір за заявлені ним позовні вимоги майнового характеру у розмірі 2102, 00 грн. та надати до суду оригінал документу про сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз'яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 2102, 00 грн. та належного доказу надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів
Платiжні реквiзити для перерахування судового збору (станом на 01.01.2020): отримувач: УК у м.Одесі/Київський р-н/22030101; код отримувача: (ЄДРПОУ) 38016923; номер рахунку: UA 338999980313181206084015005; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; наявність відомчої ознаки: "84" Окружні адміністративні суди; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626.
Керуючись ст.ст. 132, 160, 161, 169, 248, 256, 293 КАС України,
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, продовжуються на строк дії такого карантину.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Глуханчук