справа№380/1674/20
про передачу справи до іншого адміністративного суду
04 травня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., секретар судового засідання Лубоцька Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-
встановив:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича (02125, м. Київ, вул. Старосільська, 1У, оф. 3) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (01024, м. Київ, вул. Шовковича, 42-44, офіс 13-Б) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2019 № 60818192.
Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.
04 березня 2020 року представник позивача через канцелярію суду подав пояснення щодо ухвали Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 28.02.2020 року.
Ухвалою від 06.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін з особливостями встановленими ст.268, 287 КАС України, призначено судове засідання на 16 березня 2020 року о 11:30 год., запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та докази, в обґрунтування заперечень в строк до 16.03.2020 року.
Ухвалою від 16.03.2020 року розгляд справи відкладено на 22.04.2020 за клопотанням сторони та для виконання вимог ухвали суду.
25.03.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів скерування третій особі копії позовної заяви з додатками.
Ухвалою від 22.04.2020 року відкладено розгляд справи за клопотанням сторони на 04.05.2020 року.
29.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів та розгляд справи у відсутності позивача та його представника.
В судове засідання 04.05.2020 року учасники справи не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч.3. ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно долучених до матеріалів справи представником позивача 29.04.2020 року копії паспорта позивача, копії договору оренди приміщень, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження), що підтверджується копією паспорта позивача. Зокрема, позивача знято з реєстрації місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
У клопотання представника позивача від 29.04.2020 року про долучення доказів вказано, що позивач фактично не зареєстрований за жодною адресою, а наймає квартиру і постійно проживає на території м. Львова, що дає йому право на звернення до Львівського окружного адміністративного суду.
Судом встановлено відсутність відомостей щодо продовження строку дії договору оренди від 01.02.2016, що відповідно до розділу 6 договір діє до 01.08.2016. Крім того, відсутні докази приймання - передачі об'єкту оренди.
Крім того, в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження вказано дві адреси боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ст.26 КАС України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
При цьому, суд звертає увагу, що, виходячи з положень ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?м;…&?и; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Під терміном «судом, встановленим законом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який суд, утворений безпосередньо на підставі закону та який діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції (справи «Coeme та інші проти Бельгії», «Gurov проти Молдови», «Олександр Волков проти України», «DMD Group A.S. проти Словаччини»).
Таким чином, визначаючи підсудність розгляду даної адміністративної справи слід виходити із положень ч. 1 ст. 25 КАС України, що вказує на те, що якщо позивач не має зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У свою чергу, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Старосільська 1У, оф.3 (pv.tab.Oleg@ukr.net). Аналогічна адреса місцезнаходження відповідача вказана також в Єдиному реєстрі приватних виконавців України( https://erpv.minjust.gov.ua/).
Отже, вирішення спору має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружний адміністративний суд міста Києва).
Відповідно до п.1,3 ч.1 ст.29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.5, 6, 8 ст.29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Зважаючи на викладене, справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,- підлягає передачі на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за місцем знаходження відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний позов не підсудний Львівському окружному адміністративному суду та вважає за необхідне передати його за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,- передати на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції (ч.1 ст.272 КАС України).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його оголошення (ч.6 ст.287 КАС України).
Суддя Карп'як Оксана Орестівна