04 травня 2020 року м. Ужгород№ 260/582/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши в спрощеному провадженні позов ОСОБА_1 до Міжгірської селищної ради про визнання протиправним рішення та про зобовязання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжгірської селищної ради , яким просить:1. Винести рішення, яким визнати незаконним і скасувати рішення Міжгірської селищної ради № 433 від 07.11.2019 року "Про надання дозволу на приватизацію житлового фонду". 2. 3обов"язати Міжгірську селищну раду прийняти рішення, яким надати дозвіл на приватизацію житлової квартири за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції сторін.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що мотиви відповідача щодо відсутності необхідних документів для надання дозволу на приватизацію квартири вважає незаконними, так як ним було подано всі документи, а саме: технічних паспорт на його ім'я, договір, довідки від забудовника на кооперативну квартиру, довідки газового та комунального підприємств, компанії за електропостачання, які підтвержують, що квартира введена в експлуатацію, придатна для проживання та підведено всі необхідні комунікації - водопостачання та водовідведення, газопостачання та електроенергія. Внаслідок відсутності Свідоцтва про право власності на квартиру позивач не може розпоряджатися нею на власний розсуді провести державну реєстрацію права власності.
У своїх запереченнях представник відповідача вважає позов таким, що не грунтується на законних підставах, оскільки квартира за вказаною позивачем адресою не перебуває на балансі КП Міжгірське ВУЖКГ чи Міжгірської селищної ради, у звязку з чим з чим відповідачем не видавався ордер на заселення позивача у житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ., і чи видавався ордер іншими органами відповідачу невідомо. Тому оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований 23.04.2005 року за адресою . в АДРЕСА_3 , що стверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 .
КП "Міжгірське бюро технічної інвентаризації" 02 липня 2019 року виготовило а замовлення ОСОБА_1 технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 із технічною характеристикою, де серед іншого, вказано, що квартира підключена до телефонної мережі, обладнана водопроводом, каналізацією, газопостачанням, електроосвітленням. кабельним телебаченням, а також проведена експлікація приміщень.
03.03.2020 року Міжгірська селищна рада за підписом секртаря видала позивачу Довідку № 1095, в якій вказала, що в будинку АДРЕСА_1 ніхто не проживає та не зареєстрований.
Відповідно до Довідки № 21 від 31.01.20 року Міжгірського ВУЖКГ : " Видана ОСОБА_1 про те, що зареєстрований за адресою Особовий рахунок НОМЕР_2 АДРЕСА_1 є споживачем по водопостачанню. ОСОБА_1 -власник."
Згідно Рахунку від 04.02.2020 року ТОВ "Закарпатгазбут" Міжгірська дільниця Хустського ВР споживачем вказано ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
У відповідності до Договору, складеного 2 квітня 1997 року в смт. Міжгіря, укладеного між гірським будівельно-деревообробним підприємством в особі директора Рущак М.Г. та громадянином ОСОБА_1: Міжгірське БДП зобовязується продати гр. ОСОБА_1 квартиру, вбудований гараж, складське приміщення по АДРЕСА_4, а ОСОБА_3 зобовязується провести оплату до 01.01.1999 року на загальну суму вартості квартири 11760 грн., у звязку з чим ОСОБА_1 зобовязаний внести перший внесок на суму 30% від загальної вартості квартири не пізніше 10 днів.
Згідно накладних, квитанцій до прибуткового касового ордеру ОСОБА_1 проводив оплату за квартиру на рахунки МДБ та закупляв будівельні матеріали ( а.с. 18-22).
Довідкою № 02-035 від 02.03.2007 року директор МБДП ствердив факт відсутності з боку ОСОБА_1 заборгованості за кооперативну квартиру.
Довідкою № 02-034 від 02.03.2007 року директор та головний бухгалтер МБДП констатували, що балансова вартість кооперативної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 складає 11760 грн.
ТзОВ "Закапаттяенергозбут"Хустський Центр обслуговування клієнтів видав 31.01.2020 року ОСОБА_1 Довідку № 78, в якій вказав, що за адресою в АДРЕСА_1 заборгованості за використану електроенергію немає.
У відповідності до Довідки № 1096 від 03.03.2020 року, виданої виконкомом Міжгірської селищної ради громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перейменована на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.07.2019 року ОСОБА_1 подав Міжгірському селищному Голові заяву, в якій просив надати Дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , в якій він проживає більше двадцяти років. До заяви додав: копію техпаспорту, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду.
26.03.2020 року директор Міжгірського ВУЖКГ на адресу юрисконсульта Міжгірської селищної ради надіслав лист № 89, в якому зазначив, що на запит від 24.03.2020 року № 02-11/140, що надійшов до Міжгірського ВУЖКГ повідомляє, що комунальне підприємство "Міжгірське ВУЖКГ" е є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 .
У відповідності до Протоколу № 28 від 07 листопада 2019 року засідання 27-ої сесії VІІ скликання Міжгірської селищної ради, підписаного селищним головою, на якому були присутні 25 чоловік, в тому числі і депутати, одностайним голосуванням було прийнято рішення по питанню про надання дозволу на приватизацію житлового фонду і зазначено , що рішення додається.
В рішенні № 433 від 07 листопада 2019 року засідання 27-ої сесії VІІ скликання Міжгірської селищної ради "Про надання дозволу на приватизацію житлового фонду" зазначено наступне:
- Розглянувши заяву та додані документи гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , відповідно до пункту 30 частини першої статті 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"Міжгірська селищна рада вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 у звязку з неподанням документів, необхідних для прийняття рішення.
Мотиви суду та норми права, які підлягають та не підлягають застосуванню
Спірні правовідносини регулюються: Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положенням про порядок передачі квартир( будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого Наказом № 396 МІНІСТЕРСТВА З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ від 16.12.2009 , ЗУ "Про звернення громадян" .
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. ( ст.41 Констистуції України )
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР ( в редакції чинній станом на дату спірних правовідносин) ( Далі-ЖКУ) житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
Стаття 5 ЖКУ дає визначення поняттю Державний житловий фонд
Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до статті 9 ЖКУ громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.( стаття 58 ЖКУ).
Право громадян на вступ до житлово-будівельного кооперативу і одержання в ньому жилого приміщення регулюється главою 5 ЖКУ, де в статті 141 зазначено , що особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу. Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.
Права і обов'язки члена житлово-будівельного кооперативу, а також членів його сім'ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.( ст. 149 ЖКУ).
Отже, в даному випадку при належності позивача до членів житлово-будівельного кооперативу компетенцією відповідача є тільки надання ордера на підставі рішення загальних зборів членів кооперативу про надання квартири.
У відповідності до статті 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (№2482-XII)
Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно ст.8 Закону № 2482-XII Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку.
Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Наказом МІНІСТЕРСТВА З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ від 16.12.2009 № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян,( Далі- Положення № 396) яке встановлює спосіб і порядок приватизаціії державного житлового фонду
Отже, як встановлено судом спірна квартира не відноситься до державного житлового фонду, що підтверджено як самим позивачем наданими документами про належність будинку як кооперативного Міжгірському Будівельно-обробному підприємству, так і довідками відповідача про відсутність на балансі будинку в комунального технічного підприємства так і на балансі у власності або в управлінні у Міжгірській селищній раді.
А отже застосування при розгляді заяви позивача та винесенні оскаржуваного рішення вищевказаного Положення № 396 та посилання на нього у своїх запереченнях є також помилковим.
Відповідно до ст.25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання :
-прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;
-затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;
-визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;
-вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна,
-про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним,
- прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії,
- про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Стаття 30 Закону № 280/97-ВР встановлює вичерпний перелік повноважень в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, де відсутня компетенція місцевої ради вирішувати питання щодо надання чи ненадання дозволу щодо приватизації громадянами житла.
Як слідує з аналізу вищевказаних норм до повноважень селищної ради не відноситься вирішення питань по приватизації майна, яке не є комунальним майном, а отже посилання в оскаржуваному рішенні на пункт 30 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР є помилковим, а питаннями приватизації державного житлового фонду займається орган уповноважений на це органом місцевого самоврядування, який і наділений правом на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру, що встановлено ст.8 Закону № 2482-XII.
Водночас, заява позивача про надання дозволу на приватизацію, як встановленої судом, кооперативної квартири, буда адресована селищному Голові, який зобов'язаний був надати мотивовану відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо відсутності компетенції посадових осіб та органу місцевого самоврядування вирішувати питання відносно майна , що не відноситься до відання відповідача.
У відповідності до ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
.
Суд в даному випадку при винесенні рішення застосовує ч. 2 ст. 245 КАСУ, де вказано, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів., а також застосовує ч. 2 ст. 9 КАСУ, якою суду надано повноваження вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 433 від 07 листопада 2019 року 27 сесії VII скликання Міжгірської селищної ради «Про надання дозволу на приватизацію житлового фонду».
Встановити відсутність компетенції Міжгірської селищної ради щодо вирішення заяви ОСОБА_1 від 22.07.2020 року щодо надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів .
СуддяЗ.Б.Плеханова