04 травня 2020 року м. Ужгород № 260/269/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача Гончарова Валентина Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в адміністративній справі №260/269/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Західного регіонального управління кінологічного навчального центру Державна прикордонна служба України (вул. Львівська, буд. 166,м. Великі Мости, Сокальський район, Львівська область,80074), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного регіонального управління кінологічного навчального центру Державна прикордонна служба України , яким просить:
1.Визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) по ненарахуванню і невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік.
2.Зобов'язати Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби-України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру його грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу вказаного Центру (25.09.2019р.).
3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ- НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (номер ОКПП - НОМЕР_3 ) 10 000,00 грн.(десять тисяч грн. 00 коп.) витрат з оплати правничої допомоги адвоката.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) до Західного регіонального управління кінологічного навчального центру Державна прикордонна служба України (вул. Львівська, буд. 166,м. Великі Мости,Сокальський район, Львівська область,80074, код ЄДРПОУ 14321498), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено. 2.Визнано протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) по ненарахуванню і невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за 23 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік. 3.Зобов'язано Кінологічний навчальний центр Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби-України (військову частину НОМЕР_1 ) АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 14321498 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за 23 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з розміру його грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу вказаного Центру - 25.09.2019 року.
23 квітня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Гончарова Валентина Вікторовича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, якою просить:
1. Ухвалити у даній справі №260/269/20 додаткове судове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме вирішити питання про стягнення з Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
29 квітня 2020 року адвокат Гончаров В.В. подав суду заява про розгляд вказаного питання у його відсутності.
Вирішуючи вищезазначену заяву , суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом у мотивувальній частині рішення було наведено мотиви суду, з яких виходив суд під час розгляду питання щодо стягнення чи не стягнення судових витрат, і на підставі викладеного суд зазначив, що судові витрати розподілу не підлягають, що не було вказано окремим абзацем у резолютивній частині. Отже, суд при розгляді даної заяви представника позивача ще раз викладає мотиви.
Відповідно до ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат в адміністративній справі №260/269/20 в порядку письмового провадження.
Розглянувши подане позивачем клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це.
Так, Кінологічний навчальний центр не погоджується із зазначеними судовими витратами на надання правничої допомоги, які визначені у описі наданих адвокатом послуг, згідно з укладеним з клієнтом договором від 30.01.2020 року № 06/с та вважає їх неспівмірними. Зазначено, що наданими на розгляд суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами вважаю, що у позивача відсутні підстави для компенсації витрат на правову допомогу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що представником позивача В.Гончаровим було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги до суду інстанції наступні документи: договір № 0б/с від 30 січня 2020 року «Про надання правничої допомоги»; опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за укладеним з ОСОБА_1 договором від 30.01.2020 р. № 06/с «Про надання правничої допомоги»; квитанція до прибуткового касового ордеру № 01 від 30.01 2020р.
Однак позивачем не було представлено на розгляд суду акти виконаних робіт до договору № 06/с «Про надання правничої допомоги» від 30. 01. 2020 РОКУ З деталізацією послуг, які були надані ОСОБА_1 , не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи. В описі робіт також немає відповідної деталізації робіт (наданих послуг), натомість у видах робіт зазначено «участь у судових засіданнях - 1 години» хоча станом на дату укладення цього опису, жодне судове засідання не було призначено та не відбулось.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.
На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги позивачем подано: Копія договору про надання правової допомоги, копія квитанція до прибуткового касового ордера від 24.12.2019 року №2019/12/24-04, копія розрахунку витрат на правову допомогу, адвокатський ордер.
Визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій форм
Визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Форма та зміст розрахункових документів передбачена вимогами Положення, затвердженого наказом Мінфіну від 21.01.2016р. №13 (далі - Положення № 13).
Так, фіскальний касовий чек - розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), за встановленою формою № ФКЧ-1 (п.1 р. ІІ Положення №13).
Пунктами 23, 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Згідно Положення готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна
Касові операції - операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;
Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
У п. 3 Положення зазначено, що у разі відсутності у документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, документ не прийматиметься як розрахунковий.
Статтею 3 ГКУ встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.2. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
3. Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України ( Поняття суб'єкта господарювання) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
В статті 1 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" надано наступне визначення: 1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; 2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Надана представником позивача квитанція до прибуткового касового ордера № 01 роздрукована на окремому бланку невстановленого взірця, і як первинний документ бухгалтерської звітності, за формою не відповідає Додатку 2 до Положення.( пункт 25 Розділу ІІІ), а отже не є допустимим доказом в розумінні статті 74 КАСУ.
Судом підставі аналізу вищевказаних нормативних актів встановлено, що ні позивач ні адвокат не є субєктом господарювання, а тому норми вищевказаного Положення № 13 та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до розрахунків між ними застосуванню не підлягають.
Згідно ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Платіжного доручення, яким би підтверджувався переказ коштів позивачем на рахунок адвоката суду не надано.
Статтею 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),
підстави для зміни розміру гонорару,
порядок його сплати,
умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
3. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В доданому до Ордеру договорі Порядок обчислення гонорару- відсутній, що є суттєвим чинником, який впливає на підтвердженням понесених витрат, про що також зазначав Верховний Суд у справі № 826/856/18.
У наданому позивачем Договорі про надання правничої допомоги у п.2 (Розрахунок за надану допомогу) зазначено, що оплата проводиться шляхом сплати коштів готівкою безпосередньо адвокату або внесенням коштів на його банківський рахунок, однак це суперечить наданій квитанції щодо сплати готівки у касу.
Крім того, згідно ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Платіжного доручення, яким би підтверджувався переказ коштів позивачем на рахунок адвоката суду не надано.
Судом встановлено , що витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами (оскільки не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату) та не встановлено й не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення Відповідачем витрат на правову допомогу (їх оплати), що також зауважив Верховний Суд у справі № 906/194/18.
ВС/КГС у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019 зазначив наступне:
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У своїй заяві від 29.04.2020 року представник позивача звертає увагу на те, що ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність "не встановлено вимог до розрахункового документу, який повинен підтверджувати оплату гонорару , однак сам надає квитанцію щодо сплати готівки у касу, що регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , і не підлягає застосуванню до розрахунків з адвокатом.
Крім того, Наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення.
Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді.
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Ні позивачем , ні адвокатом не було надано суду докази внесення зазначеного доходу у Книгу обліку доходів і витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, суд вважає, що витрати на оплату послуг адвоката не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому підстави для їх стягнення у сумі 10000,00 грн. відсутні.
Керуючись статтями 134,252 КАС України, суд
1. В стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ- НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (номер ОКПП - НОМЕР_3 ) 10 000,00 грн.(десять тисяч грн. 00 коп.) витрат з оплати правничої допомоги адвоката - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.
Суддя З.Б.Плеханова