24 квітня 2020 року № 320/3076/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського ОУПФ України Київської області від 01.04.2019 № 3;
зобов'язати Баришівське ОУПФ України Київської області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 29.10.2018.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки його пільговий стаж підтверджується трудовою книжкою і архівними довідками, однак відповідачем винесено рішення від 01.04.2019 № 3 про відмову у призначенні такої пенсії та зарахуванні стажу роботи трактористом.
Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано весь період роботи трактористом до стажу роботи. Позивач вважає такі дії протиправними, беручи до уваги те, що основними документами, що підтверджують стаж роботи, є трудова книжка, посвідчення тракториста, а також довідки про стаж роботи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти позову заперечує та зазначає, що надані позивачем документи підтверджують стаж роботи трактористом 14 років 6 місяців 26 днів, що не дає йому права на пенсію на пільгових умовах.
Також зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу заробітна плата у певні не зараховані відповідачем до стажу періоди є значно меншою в порівнянні з показниками середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Представниками сторін надано суду заяви, в яких вони просили розглядати справу за їх відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.08.1981 позивач працював трактористом у періоди:
з 01.10.1988 по 31.03.2004 - в радгоспі «Україна» (наказ від 01.10.1988 № 112);
з 01.04.2004 по 09.11.2004 - в ТОВ «Корпорація Термінал» (тракторист-машиніст 1 класу);
з 10.11.2004 по 25.04.2004 - в ПП «Автопарк плюс» (тракторист-машиніст 1 класу);
з 26.04.2005 по 16.04.2006 - в ТОВ «Корпорація Термінал» (тракторист-машиніст 1 класу);
з 20.04.2006 по 11.01.2007 - вФГ «ІТАЛ ІК»;
з 04.04.2007 по 01.12.2011- в ФГ «ІТАЛ ІК»;
з 02.12.2011 по 03.04.2012 - в СП ТОВ «Нива Переяславщини»;
з 04.04.2012 по 02.07.2012- в СТОВ «ІТАЛ ІК»;
з 03.07.2012 по 31.08.2017 - в СП ТОВ «Нива Переяславщини»;
з 01.09.2017 - в СТОВ «ІТАЛ ІК».
Позивач у жовтні 2018 року, після досягнення 55 річного віку звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, рішенням Баришіського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 01.04.2019 № 3 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Рішення від 01.04.2019 № 3 обґрунтоване тим, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, установи або організації без визначення правонаступника при головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області позивачу підтверджено спеціальний стаж роботи трактористом з 01.10.1988 по 31.03.2004 (за винятком періодів, за які відсутня оплата та періодів роботи, за які заробітна плата значно менша у порівнянні з показниками середньомісячної заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України. Всього 8 років.
Згідно довідки, уточнюючої пільговий характер роботи трактористом-машиністом від 28.09.2018 № 116/01-22, пільговий стаж роботи позивача в СТОВ «ІТАЛ ІК» становить 1 рік 3 місяці 24 дні, згідно довідки, уточнюючої пільговий характер роботи трактористом - машиністом від 26.09.2018 № 1204, пільговий стаж роботи позивача у СП ТОВ «Нива Переяславщини» становить 5 років 1 місяць 29 днів.
Загалом відповідачем підтверджено позивачу 14 років 6 місяців 26 днів на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як слідує з матеріалів справи, періоди роботи позивача на посаді тракториста з 01.10.1988 по 31.08.2017 підтверджуються відповідними записами трудової книжки № НОМЕР_2 , довідкою від 28.09.2018 № 14/01-22, довідкою від 26.09.2018 № 1204, архівним витягом від 19.05.2017 № 99, наказами від 12.11.1986, від 13.02.1993 № 10-в, від 20.12.1994, від 25.11.1998 № 28-в, від 25.02.2001, архівною довідкою від 19.05.2017 № 100, архівними довідками про заробітну плату.
При цьому, з індивідуальних відомостей про застраховану особу гр. ОСОБА_1 за формою ОК-5 слідує, що юридичні особи, у яких працював позивач, подавали відомості про застраховану особу гр. ОСОБА_1 у період з 01.01.1998 по 31.03.2019.
Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1788 існують такі види державних пенсій, трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 7 Закону № 1788 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Пунктом «в» ст. 13 Закону № 1788 визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
Таким чином, позивачу пенсія за віком на пільгових умовах може бути призначена за наявності стажу роботи з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Відповідно до ст. 65 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 Роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7 «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах трактористам-машиністам, які безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах і на інших підприємствах сільського господарства», до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільськогосподарської продукції відносяться працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідне посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відробили повний польовий період на тракторах, або інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення і в тому випадку, якщо в польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи ( на стаціонарних і причепних установках та агрегатах, по ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо).
Єдина назва професії «тракторист-машиніст» запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.
Стаття 48 КЗпП України передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, згідно з ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (який набрав чинності з 01.01.2004) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до стажу роботи трактористом всього періоду роботи з 01.10.1988 по 31.08.2017.
З огляду на викладене, рішення відповідача від 01.04.2019 № 3 суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 справа №687/975/17, від 22.05.2018 справа №683/977/17, від 27.02.2018 справа №672/885/17, від 22.10.2018 р. №513/1261/16-а, від 21.02.2018 р. №155/897/18, від 27.02.2018 р. №681/813/17, від 06.02.2018 р. №677/277/17.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію з 29.10.2018, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1. ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Заяву про призначення пенсії позивачем подано у жовтні 2018, позивач народився 29.10.1963 року .
За таких обставин суд приходить до висновку, що призначення пенсії повинна бути проведено з 30.10.2018 року.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У відповідності до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v.THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERRVON) ANDOTHERSv. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які б передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95).Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах є обґрунтованою.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 12.06.2019 № 140), отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Баришівського ОУПФ України Київської області від 01.04.2019 № 3.
Зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити гр. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «в» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п. 3 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 30.10.2018.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.