29 квітня 2020 року Справа № 280/1206/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Бердянське управління державної Казначейської служби України Запорізької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
24 лютого 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо відмови у поверненні позивачу безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5830,00 грн.;
зобов'язати відповідача 1 сформувати та подати до відповідача 2 подання про повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна на загальну суму 5888,30 грн., яка складається з: 5830,00 грн. - збору (квитанція №0.0.1444132081.1 від 21.08.2019); 58,30 грн. - комісії за збір (квитанція №0.0.1444132081.2 від 21.08.2019);
зобов'язати відповідача 2 перерахувати на банківську картку позивача АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 безпідставно сплачені кошти у розмірі 5888,30 грн.;
зобов'язати відповідача 1 сформувати та подати до відповідача 2 подання про відшкодування позивачу понесених судових витрат, а відповідача 2 перерахувати на банківську картку позивача АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ці судові витрати на загальну суму 931,65 грн., що складається з: судовий збір та банківська комісія на загальну суму - 874,65 грн.; сплата 57,00 грн. за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Ухвалою суду від 02.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 17.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження, а розгляд адміністративної справи призначено без повідомлення/виклику сторін. Крім того, зазначеною ухвалою суду до участі у справі залучено третю особу - Бердянське УДКСУ Запорізької області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що під час операції з купівлі-продажу нерухомого майна позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 5830,00 грн. Проте, позивач вважає, що оскільки житло придбавалось ним вперше, то відповідно позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що для повернення надмірно сплачених коштів, у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте, позивачу було необґрунтовано відмовлено у поверненні коштів. Просить задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача - Головного управління ПФУ в Запорізькій області до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказано на те, що на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Зазначає, що Пенсійний фонд не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно і тому не може сформувати подання без надання зацікавленими особами доказів придбання ними нерухомості вперше. Вказує, що оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження придбання житла вперше, то вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у поверненні коштів. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Від відповідача - Головного управління ДКСУ у Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки відповідно до квитанції від 21.08.2019 №0.0.1444132081.1 грошові кошти у розмірі 5830,00 грн. позивачем сплачено на рахунок державного бюджету м.Бердянськ, обслуговування якого здійснюється Бердянським УДКСУ Запорізької області, то саме до зазначеного територіального управління має бути подано відповідне подання контролюючого органу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третьої особи - Бердянського УДКСУ Запорізької області до суду надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Зазначає, що заява про повернення коштів у сумі 5830,00 грн. разом з поданням органу Пенсійного фонду Моісеєнком Є.М. до Бердянського управління не надавались, у зв'язку з чим у органу Казначейства відсутні підстави для повернення коштів. Також, третя особа вказувала і на безпідставність вимог позивача про стягнення на його користь банківської комісії, оскільки такі кошти не є надходженнями бюджету, а тому не можуть бути повернуті. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.08.2019 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - продавці та ОСОБА_1 - покупець укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Градовою В.Г.
Відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу квартири, за домовленістю сторін купівля-продаж здійснюється за 583000,00 грн.
Судом встановлено, що 21.08.2019 позивачем за квитанцією №0.0.1444132081.1 від 21.08.2019 сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна в розмірі 5830,00 грн., тобто 1 відсоток від вартості придбаної квартири.
Позивач вважаючи, що ним помилково сплачено збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна звертався до відповідачів з заявою про повернення сплачених коштів. Проте, листом Головного управління ПФУ в Запорізькій області позивача повідомлено про неможливість надати подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, оскільки відповідач не володіє в повній мірі інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше.
Позивач, не погодившись відмовою відповідача у внесенні подання про повернення коштів, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів, на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні дійсно відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищевикладена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка була викладена в постанові суду від 13.12.2018 у справі №813/969/17.
Разом з тим, з урахуванням порядку повернення помилково сплачених/зарахованих коштів, який закріплено в Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787, суд зазначає, що подання про повернення коштів до органу Казначейства повинно подаватись саме платником, яким сплачено такі кошти, разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (пункт 5 Порядку). Зазначений порядок не містить застереження щодо направлення подання про повернення коштів безпосереднього до органу Казначейства органом який здійснює контроль правильністю зарахування коштів, в даному випадку органом Пенсійного фонду.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 21.08.2019 у розмірі 5830,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1444132081.1 від 21.08.2019, у зв'язку з чим виходить за межі позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про повернення коштів з урахуванням банківської комісії, то суд у задоволенні таких вимог відмовляє, оскільки такі кошти не є надходженнями Державного бюджету, а є доходом банківської установи, а тому не можуть бути повернуті позивачу за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так само, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язати відповідача - ГУДКСУ у Запорізькій області перерахувати на банківську картку позивача АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 безпідставно сплачені кошти у розмірі 5888,30 грн., оскільки по-перше зазначена вимога звернута до неналежного відповідача, яким могло б бути Бержянське УДКСУ Запорізької області.
А по-друге, вищевказана позовна вимога є передчасною, оскільки позивач з поданням наданим Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області про повернення коштів до органу Казначейства не звертався, то відповідно у суду відсутні підстави вважати, що позивачу буде відмовлено у поверненні коштів, у разі звернення до органу Казначейства у встановленому порядку та з поданням уповноваженого органу про повернення коштів.
Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 сформувати та подати до відповідача 2 подання про відшкодування позивачу понесених судових витрат, а відповідача 2 перерахувати на банківську картку позивача АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 ці судові витрати, оскільки чинним законодавством такого порядку відшкодування судових витрат не передбачено.
Так, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, рішення про стягнення судових витрат вирішується судом, а такі витрати стягуються безпосередньо за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
При цьому, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Кодексом адміністративного судочинства України до складу судових витрат не віднесено розмір банківської комісії, що сплачується під час оплати судового збору, у зв'язку з чим такі витрати не стягуються з відповідача по справі.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 168, код ЄДПРОУ 37941997), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Бердянське управління державної Казначейської служби України Запорізької області (71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Свободи, 63/29, код ЄДРПОУ 38042560), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 5830,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 21.08.2019, реєстровий номер 1254, у розмірі 5830,00 грн. (п'ять тисяч вісімсот тридцять гривень 00 копійок), сплаченого за квитанцією від 21.08.2019 №0.0.1444132081.1.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).
Суддя І.В. Новікова