вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.05.2020м. ДніпроСправа № 904/1173/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради, Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 177 775,63 грн.
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради про стягнення 177 775,63 грн., з яких: 171 768,43 грн. - основний борг, 5 345,47 грн. - пеня, 661,73 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору договором розподілу природного газу № 42ВВ490-257-19 від 15.01.2019 в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.03.2020 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що він є бюджетною установою та здійснює платежі в межах бюджетного періоду з 1 січня по 31 грудня року. Позивачем акт наданих послуг з розподілу природного газу № ДГП89015958 датований 31 грудня 2019 року подано на підпис відповідачу лише 10 січня 2020 року, що підтверджується датою підписанта на вказаному акті. Таким чином, неподання позивачем у межах бюджетного року акту наданих послуг має причинно-наслідковий зв'язок з неоплатою відповідачем отриманих послуг. Відповідач фактично не мав можливості виконати свої зобов'язання по сплаті наданих послуг з розподілу природного газу в межах бюджетного періоду. Акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами від 22 січня 2020 року також було надано за межами наявного бюджетного призначення по сплаті зобов'язань, таким чином саме дії позивача призвели до невиконання відповідачем свої зобов'язань в межах бюджетного періоду. Бюджетний кодекс України не передбачає сплату пені та відсотків бюджетними установами, крім того бюджетом відповідача не передбачено витрат на вказані цілі. Враховуючи ті обставини, що відділ освіти і науки Нікопольської міської ради є неприбутковою бюджетною установою, а зобов'язання за договором виконував відповідно до наявних планових призначень, відповідач просить суд скористатися правом зменшення розміру пені та відсотків, нарахованої позивачем на підставі ст.233 Господарського кодексу України. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровський» до відділу освіти і науки Нікопольської міської ради задовольнити частково, а саме в частині стягнення суми боргу у розмірі - 171 768,43 грн., в частині стягнення пені та 3% річних відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
15.01.2019 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз") (оператор ГРМ) та Відділом освіти і науки Нікопольської міської Ради (споживач) було укладено договір розподілу природного газу № 42ВВ490-257-19 (далі - договір).
Цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1. договору).
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2494 (далі - кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3. договору).
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розміри строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора (п. 2.2. договору).
Споживачі має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником (п. 3.1. договору).
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача відповідно до кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ (п. 6.4. договору).
Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджувалися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (п. 7.2. договору).
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 7.4. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1. договору).
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяли в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Цей договір укладається на невизначений строк. При цьому, розпорядник коштів бере на себе зобов'язання в межах періоду, а саме: з 01.01.2019 по 31.12.2019 (п. 12.1. договору).
На виконання п. 1.3. договору відповідач підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 42ВВ490-257-19 від 15.01.2019 (а.с. 21).
15.01.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 19-20), в якій домовилися внести зміни до додатку № 2 заяви - приєднаний № 42ВВ490-257-19 до умов договору розподілу природного газу від 15.01.2019, а саме: п. 6 викласти в наступній редакції: загальна ціна договору: 1 311 200,00 грн., в т. ч. ПДВ - 218 533,33 грн., з яких: за рахунок кошторисних призначень -1 251 200,00 грн.; за рахунок відшкодувань орендарями - 60 000,00 грн.; обсяги розподілу природного газу 1 881 961 тис. метрів кубічних; вартість тарифу (на послуги з розподілу природного газу) 696,72 грн. за 1000 м3 з ПДВ (станом на 01.01.2019); строк надання послуги 01.01.2019 по 31.12.2019.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору позивачем було виконано розподіл природного газу відповідачу у грудні 2019 року обсягом 246 538,69 м3 на суму 171 768,43 грн. з ПДВ, що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу № ДГП89015958 від 31.12.2019 (а.с. 22).
Відповідно до п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за послуги з розподілу у грудні 2019 року природного газу не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 171 768,43 грн.
Позивач надав до суду акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період: 01.01.2019 по 02.01.2020 за договором (а.с. 23), відповідно до якого, станом на 02.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 171 768,43 грн.
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати наданих послуг вартістю 171 768,43 грн. відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 171 768,43 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 345,47 грн. за період з 10.01.2020 по 25.02.2020.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяли в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Договором передбачено стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 10.01.2020 по 25.02.2020 у розмірі 661,73 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та 3% річних позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що він є бюджетною установою та здійснює платежі в межах бюджетного періоду з 1 січня по 31 грудня року. Позивачем акт наданих послуг з розподілу природного газу № ДГП89015958 датований 31 грудня 2019 року подано на підпис відповідачу лише 10 січня 2020 року, що підтверджується датою підписанта на вказаному акті. Таким чином, неподання позивачем у межах бюджетного року акту наданих послуг має причинно-наслідковий зв'язок з неоплатою відповідачем отриманих послуг. Відповідач фактично не мав можливості виконати свої зобов'язання по сплаті наданих послуг з розподілу природного газу в межах бюджетного періоду. Акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами від 22 січня 2020 року також було надано за межами наявного бюджетного призначення по сплаті зобов'язань, таким чином саме дії позивача призвели до невиконання відповідачем свої зобов'язань в межах бюджетного періоду. Бюджетний кодекс України не передбачає сплату пені та відсотків бюджетними установами, крім того бюджетом відповідача не передбачено витрат на вказані цілі. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд позовні вимоги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровський» до відділу освіти і науки Нікопольської міської ради задовольнити частково, а саме в частині стягнення суми боргу у розмірі - 171 768,43 грн., в частині стягнення пені та 3% річних відмовити в повному обсязі.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, господарський суд вважає твердження відповідача, наведені у відзиві, безпідставними та необґрунтованими.
Також, у своєму відзиві відповідач зазначає, що враховуючи ті обставини, що відділ освіти і науки Нікопольської міської ради є неприбутковою бюджетною установою, а зобов'язання за договором виконував відповідно до наявних планових призначень, відповідач просить суд скористатися правом зменшення розміру пені та відсотків, нарахованої позивачем на підставі ст.233 Господарського кодексу України.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Як зазначено судом вище, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оскільки розмір штрафних санкцій не є надмірно великим та відповідачем не надано доказів винятковості випадку для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вважає за можливе зменшити розмір пені.
Стосовно зменшення розміру нарахованих позивачем відсотків, господарський суд зазначає наступне.
Як вказано вище, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, за своєю правовою природою 3 % річних не є неустойкою (штрафною санкцією) в розумінні чинного законодавства України, у зв'язку із чим у суду відсутні правові підстави для застосовування положень ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру 3% річних.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 177 775,63 грн., з яких: 171 768,43 грн. - основний борг, 5 345,47 грн. - пеня, 661,73 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 666,63 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської Ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3, ідентифікаційний код 02142336) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 03340920) 177 775,63 грн., з яких: 171 768,43 грн. - основний борг, 5 345,47 грн. - пеня, 661,73 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 666,63 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Суддя І.В. Мілєва