Номер провадження: 33/813/261/20
Номер справи місцевого суду: 947/27586/19
Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А.
Доповідач Копіца О. В.
24.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., при секретарі судового засідання Пойзнер В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бугаєнка Д.Б. в інтересах особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2019 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого по найму, який проживає: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,а також стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 25.10.2019 року о 01 годині 53 хвилини ОСОБА_1 керував автомобілем «Сузукі», н/з НОМЕР_1 , по пров. Дачний в м. Одеса, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія, за допомогою газоаналізатора «Драгер» в присутності двох свідків, результат позитивний 1.33 проміле алкоголю, чим порушив вимоги п. 2.9 а «Правил дорожнього руху України».
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Бугаєнко Д.Б. зазначив, що не погоджується з постановою суду першої інстанції з таких підстав:
1) суд першої інстанції не врахував послідовні пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем, а протокол складений відносно нього лише за те, що автомобіль належить його батькові;
2) у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а свідки, які могли б підтвердити, що автомобілем керувала інша особа - не допитані. При цьому, відеозапис події в судовому засіданні не досліджувався;
3) щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП по справі №947/28506/19, він не пам'ятає факт складання відносно нього протоколу за його скоєння, при цьому в судове засідання з розгляду даних матеріалів його ніхто не викликав, постанову суду від 25.11.2019 року він не отримував;
4) прийняте відносно ОСОБА_1 рішення про винуватість вважає незаконним, оскільки у його діях було відсутнє будь-яке правопорушення, так як він, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання та стані сп'яніння не зміг адекватно відреагувати на подію, та переконати працівників поліції.
Працівники поліції прибули до місця ДТП через 15 хвилин після його скоєння та не були свідками події, та зробили висновки про винуватість ОСОБА_1 через належність автомобіля його батьку, більше ні яка інформація їх не цікавили, тому і прийняте ними рішення про складання адміністративного протоколу серії ОБ № 151390, є хибним, як і постанова Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2019 року.
Посилаючись на наведені доводи, захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 14.02.2020 року, ОСОБА_1 та його захисник Бугаєнко Д.Б. не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи адвокат Бугаєнко Д.Б. був повідомлений належним чином, телефонограмою та зобов'язався забезпечити явку ОСОБА_1 , причини неявки апеляційному суду не повідомили.
Згодом, в судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 24.04.2020 року, ОСОБА_1 та його захисник Бугаєнко Д.Б. повторно не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи адвокат Бугаєнко Д.Б. був повідомлений належним чином, а судова повістка, направлена ОСОБА_1 повернулась у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 по не з'явленню до суду, в той час коли судова повістка направлялась на адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі, а також у зв'язку з неявкою адвоката Бугаєнка Д.Б., повідомленого завчасно про розгляд справи, свідчать про зловживання наданими їй процесуальними правами та на штучне затягування розгляду справи.
Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Бугаєнка Д.Б., на підставі доводів, викладених в ній, а також доказів, які містяться в матеріалах справи.
Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Мотивуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції у постанові послався на наступні докази:
- протокол серії ОБ №151390 від 25.10.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
- результатом тестування на алкоголь на алкотестері «Драгер», яким встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема у порушенні вимог п. 2.9-а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, зі змісту протоколу серії ОБ №151390 від 25.10.2019 року видно, що 25.10.2019 року о 01 годині 53 хв., ОСОБА_1 керував автомобілем «Сузукі», н/з НОМЕР_1 , по пров. Дачний в м. Одеса, в стані алкогольного сп'яніння, а з роздруківки результатів тестування газоаналізатором Drager «Аlcоtest 6810», №АRВL-0829 випливає, що результат тесту становить 1,33 проміле (а.с. 1-3).
З акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4) випливає, що ОСОБА_1 погодився з результатами тестування.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 5,6) про те, що 25.10.2019 року вони були свідками тестування водія ОСОБА_1 приладом «Драгер», яке показало позитивний результат 1,33 проміле.
Відповідно до приписів п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Об'єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, судом 1-ої інстанції надана оцінка твердження ОСОБА_1 тайого захисника адвоката Бугаєнка Д.Б. з приводу того, що він не керував транспортним засобом, оскільки даний факт встановлений постановою Київського райсуду м. Одеси від 25.11.2019 року по адміністративній справі № 947/28506/19 згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винним у тому, що він 24.10.2019 року о 23.23 годин і в м. Одесі по вул. Дачний провулок, біля будинку № 4/6, керуючи автомобілем «SUZUKI», номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого допустив зіткнення з електроопорою. Постанова суду набрала законної сили 06.12.2019 року.
Зазначене судове рішення, згідно даних реєстру судових рішень, а також даних, які містяться в АСДС Одеського апеляційного суду, станом на 24.04.2020 року в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Таким чином, апеляційний суд вважає голослівними твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тому не може, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а також постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2019 року по адміністративній справі № 947/28506/19, яка набрала законної сили.
Отже, твердження сторони захисту про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а свідки, які могли б підтвердити, що автомобілем керувала інша особа, - не допитані, жодним чином не підтверджуються, а навпаки, спростовані дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованими. Окрім того, під час апеляційного перегляду, до апеляційного суду жодних клопотань про виклик та опит вказаних свідків не надходило та ОСОБА_1 не з'явився до апеляційного суду для надання пояснень на підтвердження свої позиції. До того ж, на місці події, ОСОБА_1 пояснень про те, що не він керував транспортним засобом не давав, зауваження до протоколу не подавав.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння....; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння...
Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що вони є безпідставними з огляду на зазначене вище.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції відеозапис з нагрудної камери поліцейських не оглядався, апеляційний суд вважає слушним, однак під час апеляційного розгляду такий недолік був усунутий шляхом перегляду відеозапису, з якого вбачається, що огляд на стан сп'яніння проводився відносно ОСОБА_1 та він узгоджується з іншими матеріалами справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Бугаєнка Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського райсуду м. Одеси від 26.12.2019 року, про накладання стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца