Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211
Іменем України
12.06.2007
Справа №2-8/4615-2007А
Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Яриловой О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу: За позовом - ЗАТ «Санаторій Карасан», м. Алушта
До відповідача - Партенітська селищна Рада, м. Алушта
Про спонукання вчинити певні дії.
Головуючий суддя Чумаченко С.А.
Секретар Ярилова О.С.
Від позивача - Щербинін Р.Є., пред-к за дов. №10-1/271 від 21.08.2006 року.
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: позивач, закрите акціонерне товариство «Санаторій Карасан» звернувся до Господарського Суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача Партенітської селищної Ради, просить зобов'язати Партенітську селищну Раду винести рішення по клопотанню ЗАТ «Санаторій Карасан» від 22.12.2006 року «про надання в оренду земельної ділянки».
Представник відповідача представив відзив на адміністративний позов відповідно до якого просить розглянути дану справу у відповідності до діючого законодавства.
Представник позивача представив уточнення позовних вимог згідно до яких просить визнати бездіяльність Партенітської селищної Ради з залишення без розгляду клопотання ЗАТ «Санаторій Карасан» від 22.12.2006 року №10-1395 неправомірними. Зобов'язати Партенітську селищну Раду розглянути на найближчій сесії питання про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки по заяві ЗАТ «Санаторій Карасан» №10-1/395 від 22.12.2006 року.
Представник відповідача явку свого представника в судове засідання не забезпечив, таким чином не скориставшись наданим йому процесуальним правом на безпосередню участь у судовому процесі та доведені суду своїх міркувань та заперечень по суті спору.
Справа слуханням відкладалась, в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд -
14.12.2006 року Рішенням Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справі №2-26/1778-2006 за позовом Кримського республіканського протизсувного управління до закритого акціонерного товариства «Санаторій Карасан» про спонукання укласти договір та стягнення 386959,01грн. вирішено зобов'язати ЗАТ «Санаторій Карасан укласти із Кримським республіканським протизсувним управлінням договір на користування берегоукріплюючими та протизсувними спорудами Санаторію «Карасан» 1-4го комплексів у м. Алушта довжиною 526м..
14.12.2006 року між Кримським республіканським протизсувним управлінням - управлінням та ЗАТ «Санаторій Карасан» - користувачем укладено договір №4/06 експлуатації берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд та фінансування робіт по їх капітальному ремонту та відновленню.
Відповідно до п.1.1. даного договору, предметом договору є майно, яке знаходиться на балансі управління: берегоукріплюючі споруди Санаторія Карасан, м. Алушта, протяжністю 526м.. Балансова вартість майна на 01.10.2006 року складає 1615261,70грн..
Згідно п.1.2. вищевказаного договору, управління у відповідності з постановою Ради Міністрів АР Крим №68 від 11.03.1997 року «Щодо мір по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів та території підданих впливу негативних природних процесі» та діючим законодавством надає користувачу в експлуатацію майно, вказане в п.1.1. даного договору, для здійснення статутної діяльності, а користувач перераховує управлінню кошти (сплата за експлуатацію майна) на поновлення та капітальний ремонт берегоукріплюючих, протизсувних та пляжних споруд в розмірі виходячи з норм амортизаційних відрахувань в процентах від балансової вартості основних коштів на початок звітного періоду з розрахунку за податковий квартал у відповідності з Законом України «Про податок на дохід підприємств».
Пунктом 8.1. вищевказаного договору передбачено, що договір вступає в силу з 14.12.2006 року, при виконанні умов п.1.3. даного договору, та діє 49 років.
14.12.2006 року між Кримським республіканським протизсувним управлінням - управлінням та ЗАТ «Санаторій Карасан» - користувачем складено акт приймання - передачі складу майна, яке передається у користування ЗАТ «Санаторій Карасан» по договору №4/06 від 14.12.2006 року. Згідно даного акту передається берегоукріплююча споруда Санаторія Карасан 1,2,3,4 комплексу протяжністю 526 м., балансовою вартістю 1615261,70грн., у складі: буни №1,2,3,4,5,6,7,8, пляж, гідротех. Стіна 1-го ярусу, підпірні стіни 2-го ярусу, набережна.
22.12.2006 року ЗАТ «Санаторій Карасан» направив на адресу Партенітської селищної Ради листа №10-1/395 з проханням надати в оренду земельну ділянку, яка прилягає до межі ЗАТ «Санаторій Карасан» зі сторони моря для благоустрою та обслуговування набережної та пляжів орієнтовною площею 1,1га строком на 49 років, розташований за адресою: АР Крим, м. Алушта, селище Утес. Також просить з ціллю укладення договору оренди надати дозвіл ЗАТ «Санаторій Карасан» на розробку проекту відводу земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утес, орієнтовною площею 1,1га, для благоустрою та обслуговування набережної та пляжів Санаторія «Карасан».
Проте згідно пояснень позивача на момент подачі адміністративного позову до суду ЗАТ «Санаторій Карасан» не отримав від Партенітської селищної Ради будь - якого рішення з приводу заявленого клопотання.
Таким чином, бездіяльність Партенітської селищної Ради виражена у ненаданні відповіді на звернення ЗАТ «Санаторій Карасан» №10-1/395 від 22.12.2006 року щодо розробки проекту відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Утес, орієнтовною площею 1,1га, для благоустрою та обслуговування набережної та пляжів Санаторія «Карасан» є неправомірною чим порушуються права та законні інтереси позивача.
Отже суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до п-п.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку користування землями водного фонду", право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.
Згідно п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст.90 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельні ділянки, передавати їх у оренду, заставу; самостійно господарювати на землі; споруджувати житлові будинки, виробничі і інші будівлі і споруди.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері земельних відносин на території сіл, селищ, міст, відноситься розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності; рішення інших питань у сфері земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до п.В, ч.1, ст.186 Земельного кодексу України відповідними органами місцевого самоврядування затверджуються проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;
Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель запасу під забудову проводиться за проектами відводу в порядку, встановленому статтями 118,123, 124 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
Також відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
Відповідно до ч.9 ст. 123 Земельного кодексу України, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
-з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване
це рішення(дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом примусового виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
В судовому засіданні 12.06.2007 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Повний текст постанови підписано 27.06.2007 р.
Враховуючи вищевикладене, керуючись 158, 159, 161, 162, 163, ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати неправомірною бездіяльність Партенітської селищної Ради Раду (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1) щодо залишення без розгляду клопотання ЗАТ «Санаторій Карасан» (98541, АР Крим, м. Алушта, с. Утес,; р/р2600931427001, в АФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324032, ЄДРПОУ02650682) від 22.12.2006 року №10-1/395.
3. Зобов'язати Партенітську селищну Раду (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Паркова, 1) розглянути на найближчій сесії питання про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки по заяві ЗАТ «Санаторій Карасан» (98541, АР Крим, м. Алушта, с. Утес,; р/р2600931427001, в АФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324032, ЄДРПОУ02650682) №10-1/395 від 22.12.2006 року.
4. Відшкодувати ЗАТ «Санаторій Карасан» (98541, АР Крим, м. Алушта, с. Утес,; р/р2600931427001, в АФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324032, ЄДРПОУ02650682) з державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) 3.40грн. державного мита.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.