Справа № 369/14644/19
Провадження №2/369/237/20
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
10.02.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Дубас Т.В.,
при секретарі Мазурик Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2019 року відкрито провадження по даній справі.
07.02. 2020 року позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову.
В своїй заяві посилається на те, що до Києво-Святошинського районного суду Київської області подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ціна позову становить 50 623, 65 доларів США, яка складається з боргу у розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США, 314 річних у розмірі 2 797, 91 (дві тисячі сімсот дев'яносто сім доларів 91 цент) доларів США та інфляційних втрат за весь час прострочення грошового зобов'язання у розмірі 7 825,74 (сім тисяч вісімсот двадцять п'ять доларів 74 центи) доларів США.
Відповідачеві належить на праві приватної власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 та земельна ділянка кадастровий номер 3222486201:01:021:5440, загальною площею 0,0618 га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за зазначеною адресою.
На думку заявника, відповідач ОСОБА_2 може відчужити своє нерухоме майно, що унеможливить виконання рішення суду.
Тому на підставі вищевказаного просив суд забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку
АДРЕСА_1 та
земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:021:5440, загальною площею 0,0618
га, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за зазначеною адресою.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. (п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Встановлено, що предметом спору між сторонами є стягнення боргу за розпискою, які відповідач отримав від позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, зі змісту заяви такої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.
Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.В.Дубас