Справа № 357/11413/18
1-кп/357/402/20
30.04.2020 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:
у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження № 12018110030001942 від 19.04.2018 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 06.07.2006 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 102, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі. Звільнений 05.01.2015 із Бердянської ВК Запорізької області на невідбутий термін строком 1 рік 5 місяців 24 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурори Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілий: ОСОБА_6 ,
представник потерпілого - адвокат: ОСОБА_7 ,
захисник-адвокат: ОСОБА_8 ,
обвинувачений: ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до зміненого обвинувачення прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , затвердженим заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , судом визнано доведеним, що 16.04.2018 приблизно о 00 години 15 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи поруч з підвісним залізничним мостом, що пролягає між вул. Леваневського та вул. Шолом-Алейхема в м. Біла Церква, Київської області, на відстані приблизно 200 метрів від гаражно-будівельного кооперативу «Будівельник», за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 27-А, на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли внаслідок сварки з потерпілим ОСОБА_6 , маючи умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, підняв із землі камінець невизначеної форми та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно кинув камінець в область голови потерпілого ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (рани в потиличній області, перелом потиличної кістки та забій головного мозку), що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя; рани в лобній області справа, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, саден та синця, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім цього, 16.04.2018 приблизно о 00 години 15 хвилин, ОСОБА_3 перебуваючи поруч з підвісним залізничним мостом, що пролягає між вул. Леваневського та вул. Шолом-Алейхема в м. Біла Церква, Київської області, на відстані приблизно 200 метрів від гаражно-будівельного кооперативу «Будівельник», за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 27-А, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими для власника майна, оскільки потерпілий ОСОБА_6 перебував у непритомному стані та для інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «NOKIA» модель Lumia 1020, чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 , вартість якого становить 3200 гривень 00 копійок.
Після чого ОСОБА_3 з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну суму 3200,00 гривень.
Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а також за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємне викрадання чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
У рамках цього кримінального провадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення та захисту, а також потерпілого та його представника, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то показання, речові докази, документи, висновки експерта.
На підставі яких суд у ході судового розгляду через призму їх аналізу, у порядку ст. 94 КПК України, установив таке.
У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, визнав частково та пояснив, що15.04.2018 перебував у стані алкогольного сп'яніння, приблизно о 21.30 год. в зазначений день, домовившись по телефону зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_10 зустрітися біля літака по вул. Шевченко в м. Біла Церква Київської області, рухався повз приміщення Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в м. Біла Церква по вул. Шолом-Алейхема, де по дорозі його покликав раніше незнайомий, як потім стало відомо потерпілий ОСОБА_6 , який помилково прийняв ОСОБА_3 за раніше свого знайомого. Отже, таким чином ОСОБА_3 познайомившись з потерпілим ОСОБА_6 почали спілкуватися. При цьому ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак останній рухався самостійно, не зважаючи на вільну ходу, яка свідчила про перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння.
Потерпілий зупинившись та покликавши до себе ОСОБА_3 , став запитувати проходив останній військову службу в зоні антитерористичної операції на сході України, повідомивши при цьому, що він тільки повернувся з вказаної зони та після знайомства, ОСОБА_6 запропонував вжити з ним спиртні напої, у зв'язку з чим вдвох попрямували до продуктового магазину «АТБ». Приблизно о 23.00 год. потерпілий придбав у продуктовому магазині «АТБ» одну пляшку горілки «Хортиця», ємністю 0,5 л. та пакет молока. Приблизно через 20-30 хвилин останні вийшли з магазину та неподалік магазину «АТБ» під штучним міським освітленням, який розташований на стовпі, стали на бордюрі та почали вживати вказану горілку. Під час вживання спиртних напоїв приблизно через 10 хвилин до них підійшов знайомий ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_10 , якому на мобільний телефон, зателефонувала його знайома жінка, з якою він домовився зустрітися, у зв'язку з чим повідомив, що йому треба йти та попрямував по власним справам.
Отже ОСОБА_3 залишився вдвох з потерпілим, з яким останні вирішили також піти у гості на Леваневський масив у м. Біла Церква Київської області, куди ОСОБА_3 запропонував рухатись по вул. Шалом-Алейхма в м. Біла Церква Київської області, але потерпілий наполягав, щоб вони пішли через залізничний переїзд. Так рухаючись по вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області та доходячи до залізничного перехрестя, з гаражного кооперативу та з приватних будинків, які розташовані по дорозі до зазначеного переїзду, вибігали собаки, яких ОСОБА_3 постійно відганяв від них за допомогою кидання каменів у бік собак, які намагалися підбігти до ОСОБА_3 та потерпілого. Освітлення по зазначеному шляху було відсутнє, а дорога викладена з брущатки.
На протязі всього шляху потерпілий висловлював на адресу ОСОБА_3 претензії з підстав того, що останній не проходив військової служби на Сході України, не захищав Батьківщину, навіть ставив цей факт у провину, оскільки потерпілий захищав всіх громадян України, а також зазначив, що ОСОБА_3 не справжній чоловік, що дуже принижувало та ображало ОСОБА_3 , у зв'язку з чим у останнього виникла неприязнь до потерпілого.
Отже ОСОБА_3 набридло чути на свою адресу образи, так під час підняття черговий раз каміння для того, щоб відігнати собак, які намагалися напасти на ОСОБА_3 та потерпілого, ОСОБА_3 взявши в руки каміння та перебуваючи від потерпілого на відставні приблизно чотирьох метрів від останнього, кинув у його бік вказане каміння, при цьому ОСОБА_3 наполягав, що не цілявся в голову потерпілому, від отриманого удару потерпілий впав та не підіймався. При цьому на вулиці було темно і ОСОБА_3 здалось, що потерпілий присів, куди саме потрапило потерпілому каміння, ОСОБА_3 не бачив. Потерпілий спочатку присів, а ОСОБА_3 пройшов повз нього, а потім повернувшись побачив, що потерпілий лежав без руху.
ОСОБА_3 злякався та підійшов до потерпілого, у якого з лівої руки взяв мобільний телефон, з якого викликав швидку медичну допомогу, а сам пішов через міст до літака-пам'ятника, який перебуває у місті Біла Церква Київської області при цьому продовжував мобільним телефоном потерпілого світити себе шлях. Після чого мобільний телефон потерпілого здав у ломбард, а гроші витратив на власні потреби. Однак під час досудового розслідування повернув вказаний мобільний телефон потерпілому.
ОСОБА_3 також частково визнав цивільний позов, зазначивши, що мобільний телефон повернув потерпілому, іншим цінним майном, яке належало потерпілому не заволодівав, поклався на розсуд суду щодо призначення йому грошової суми на відшкодування витрат пов'язаних з лікуванням потерпілого.
Суд указані показання обвинуваченого сприймає, як такі що заслуговують на увагу, однак не беззаперечні за своєю суттю в цілому, у розрізі такого.
Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень статей 353 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 15.04.2018 приблизно о 22.30 год. він повертався по вул. Шолом-Алейхема в м. Біла Церква, Київської області від друзів, де вжив пляшку пива, та на протилежному боці дорозі побачив хлопця, який був схожий на його знайомого. Потерпілий окликнув його, а коли незнайомець підійшов до потерпілого, почали розмовляти. Після знайомства, як потім стало відомо потерпілому, це був ОСОБА_3 , останній запропонував піти разом та вжити спиртні напої, потерпілий відмовився вживати алкогольні напої, але вдвох пішли по дорозі. При цьому ОСОБА_3 цікавився військовою службою в армії. Проходячи повз військового комісаріату ОСОБА_3 зустрів свого знайомого, з яким останній поспілкувався та через декілька хвилин повернувся до потерпілого та запропонував піти з ним до його знайомого, у якого в гостях були дівчата, на що потерпілий погодився. Після чого потерпілий з ОСОБА_3 пішли до продуктового магазину «АТБ», де придбали одну пляшку горілки, цигарки та одноразові стаканчики. Потім потерпілий разом з ОСОБА_3 попрямували через залізничний перехід, де після переходу переїзду ОСОБА_3 пропустив потерпілого попереду себе, а сам рухався позаду за потерпілим. При цьому потерпілий повернувши голову назад до ОСОБА_3 з метою з'ясування часу та відстані до необхідного місця, куди прямували вони у гості, побачив у ОСОБА_3 в руках каміння, яким зразу останній, зазначив удар у голову. Удар камінням прийшовся вправу потиличну частину голови потерпілого, від якого останній впав на правий бік та почав втрачати свідомість при цьому потерпілий відчував, як ОСОБА_3 зривав хрестик з шиї потерпілого. Тривалий час потерпілий перебував без свідомості, а коли прийшов до тями, піднявся та пішов через гаражі, де зустрів хлопця, який викликав потерпілому швидку медичну допомогу.
Заявлений цивільний позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити пояснюючи, що дії ОСОБА_3 завдали потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді рани в потиличній частині справа, вдавлений перелом потиличної кістки справа, забій головного мозку в потиличній частині справ, на лікування яких потерпілим затрачено тридцять тисяч гривень, лікування відбувалось тривалий час з 16.04.2018 по 14.08.2018, за цей час потерпілому була проведена складна операція, він тривалий час перебував у реанімації, а також тривалий час проходив курс лікування, що підтверджується наданими медичними документами, всі ліки потерпілий придбав не офіційно, а тому надати копії квитанцій або чеків на підтвердження певних ліків не мав можливим.
Також потерпілому ОСОБА_6 завдана моральна шкода діями ОСОБА_3 , яку потерпілий оцінює в розмірі п'ятсот тисяч гривень, в обґрунтування заявленої суму потерпілий зазначив, що завданими тілесними ушкодженнями у нього було зруйноване все життя, оскільки до нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 був повністю здоровою людиною та з 1992 року перебував на службі в Збройних силах України, а після отримання тілесних ушкоджень його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, тобто потерпілий ОСОБА_6 втратив свою улюблену роботу, відновлення на якій за станом здоров'я є неможливим.
Крім цього потерпілому ОСОБА_6 , діями ОСОБА_3 у вигляді таємного викрадання майна, а саме мобільного телефону, вартістю 3200 гривень, золотого хрестика, вартістю 12800 гривень, гаманця, вартістю 500 гривень, грошових коштів 500 гривень, завдана матеріальна шкода на загальну суму сімнадцять тисяч гривень, які також потерпілий просить стягнути з обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_11 показав, що у середині квітня, приблизно 14-16 квітня 2018 року приблизно о 01.00 год. він направився на роботу до оптового ринку, де працював до обіду, повертався додому той же дорогою, що і йшов вночі на роботу, приблизно о 14.00 - 15.00 год. пройшовши залізничний міст, не доходячи до вул. Шолом-Алейхема, де розташована прокуратура в Білій Церкві, Київської області, на землі побачив блискучий предмет, піднявши його, ОСОБА_11 пересвідчився, що це був золотий хрестик, який ОСОБА_11 взяв з собою, та у подальшому продав на ринку невідомій особі за вісім тисяч гривень, які витратив на власні потреби.
Отже показання свідка ОСОБА_11 кореспондуються з показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_3 , який наполягав, що крім мобільного телефону у потерпілого ніякого майна не викрадав, тобто ОСОБА_11 підтвердив, що саме він знайшов золотий хрестик на стежки, неподалік залізничного моста між вулицями Шолом-Алейхема та Леваневського в м. Біла Церква Київської області.
Загалом, обставин регламентованих ст. 87 КПК України в ході судового розгляду встановлено не було.
Крім цього в судовому засіданні не встановлені дані, передбачені ч. 2 ст. 96 КПК України, відносно допитаного судом свідка ОСОБА_11 для доведення недостовірності його показань, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останнього, надано суду не було.
Досліджуючи та аналізуючи показання обвинуваченого, потерпілого та вищевказаного свідка, суд вважає за необхідне надати оцінку їх показанням після аналізу доказів у провадженні в сукупності.
З досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку параграфу 3 Глави 28 Розділу ІV КПК України, та показаннями свідка, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв'язку, судовим розглядом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про злочини, передбачені за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 185 КК України, внесені 19.04.2018 о 14.50 год. за № 12018110030001942.
Відповідно до рапорту старшого інспектора Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_12 зареєстрованого в ЖЄО 16.04.2018 за № 11066 зазначено, що 16.04.2018 о 02 год. 05 хв. за адресою: м. Біла Церква бульвар Олександрійський надійшло повідомлення зі служби 102 від лікаря Кваші про те, що 16.04.2018 о 02 год. 08 хв. потерпілий ОСОБА_6 перебуває у безпорадному стані, діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійні рани та гематоми голови, закрита травма грудної клітки.
З протоколу огляду місяця події з фототаблицею, складеного 23.04.2018 з 17.25 год. по 17.45 год. вбачається, що огляд був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 та встановлено, що на стежині, розміром приблизно 50х25 м., яка проходить неподалік від річки Рось, що між по вул. Шолом-Алейхема та вул. Леваневського в м. Біла Церква Київської області, майже по середині на лівій стороні, ближче до зеленого насадження зафіксована пляма буро-коричневого кольору, в діаметрі приблизно 80 см. Зазначена пляма була зафіксована фотоапаратом та роздрукована у фототаблиці, під час огляду місця події нічого вилучено не було.
Тобто зазначений доказ підтверджує, що 16.04.2018 потерпілий та обвинувачений перебували на вказаній стежині, та те, що саме на зафіксованому місці потерпілому було нанесено тілесне ушкодження в голову.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання складеного 31.08.2018 з 15.10 год. по 15.17 год. з долученої довідки випливає, що у ході зазначеної слідчої дії потерпілий ОСОБА_6 впізнав обвинуваченого ОСОБА_3 , як особу, яка нанесла потерпілому тілесні ушкодження в голову.
Зазначені дані суд сприймає, не як показання надані потерпілим на етапі розслідування провадження, а як відомості установлені у ході проведеної слідчої дії, у порядку статей 223, 228 КПК України, в результаті процесуальної дії якої отримані відомості, важливі для цього кримінального провадження, щодо обставин, які підлягають доказуванню у ньому в порядку ст. 91 того ж Кодексу, а саме те, що таке тілесне ушкодження потерпілому дійсно було нанесене обвинуваченим.
З протоколу огляду предметів від 21.04.2018 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 в період часу з 19.40 год. по 19.52 год. слідує, що предметом огляду є коробка картонна розміром: 23х16 см, висотою 6.5 см синього кольору з зображенням телефону та чохла жовтого кольору. Поверху коробки зазначено англійськими літерами «Nokia» Lumia 1020 +Camera Grip. Такі самі позначення є навколо коробки та із торцевої сторони. Зокрема по правій стороні помітна чорна стрічка за допомогою якої виймається внутрішня частина коробки, поверху якої є наліпка із штрих кодами та позначенням Nokia 909.1 Nokia Lumia 1020 IMEI НОМЕР_1 WLAN 3C25D7D4BCo8 MATERIAL A00017854 MADE in CHINA. Дана коробка перебуває без наявних ушкоджень в задовільному стані.
Наявна ж у справі постанова від 21.04.2018 про визнання вказаної речі речовими доказами підтверджує факт набуття ним відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
Тобто, цей доказ, наданий потерпілим ОСОБА_6 , підтверджує факт наявності в нього у власності мобільного телефону «Nokia» Lumia 1020 +Camera Grip з IMEI НОМЕР_1 , який у потерпілого таємно викрав ОСОБА_3 , 16.04.2018 після нанесення камінням тілесних ушкоджень.
З протоколу огляду предметів від 20.04.2018 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 в період часу з 20.13 год. по 20.22 год. слідує, що був оглянутий СД-R диск NAN TEX CD-R 52x 700 mb 90 min, на якому збережено відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження магазину «АТБ», належного ТОВ «АТБ-маркет», по вул. Павліченка, 27 в м. Біла Церква за 15.04.2018. На вказаному відеозаписі зафіксовано період часу з 23 год. 12 хв. по 23 год. 20 хв., де зафіксовано, як потерпілий ОСОБА_6 спілкується з ОСОБА_3 та при цьому вибирають та купують пляшку горілки, молоко, кефір, стаканчики та цигарки, які бере ОСОБА_3 , а потерпілий ОСОБА_6 розраховується за придбані речі, після чого вони залишають магазин «АТБ».
До протоколу додані роздруковані фотознімки з магазину «АТБ», належного ТОВ «АТБ-маркет», по вул. Павліченка, 27 в м. Біла Церква за 15.04.2018, де зафіксовано факт перебування ОСОБА_3 разом із потерпілим ОСОБА_6 в період часу з 23 год. 12 хв. по 23 год. 20 хв. у приміщенні зазначеного магазину.
Наявна ж у справі постанова від 20.04.2018 про визнання вказаних речей речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
З протоколу огляду предметів від 21.04.2018 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 в період часу з 08.25 год. по 08.45 год. слідує, що оглянутий мобільний телефон марки «Nокia» Lumia 1020, сенсорний, чорного кольору, розміром 7х13 см., при натисканні певних комбінацій висвітлено IMEI НОМЕР_1 . Пластиковий чохол, темно-сірого кольору (з відблиском), котрий тримається на кріпленнях та задній частині телефону. При включенні останніх викликів в журналі зв'язку мобільного телефону є наступні виклики: o 03 год. 20 хв. А-5 Київстар інфо; о 23 год. 58 хв.
Наявна ж у справі постанова від 21.04.2018 про визнання вказаного предмета речовим доказом підтверджує факт набуття ним відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
Вказаний доказ спростовує покази обвинуваченого ОСОБА_3 щодо виклику останнім швидкої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_6 , у зв'язку з чим суд не приймає вказані покази обвинуваченого у зазначеній частині.
З протоколу огляду предметів від 21.04.2018 з фототаблицею, складеного слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_13 в період часу з 08.55 год. по 08.15 год. слідує, що оглянуті фіскальний чек № 85554 від 16.04.2018 виданий о 03 год. 26 хв. ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», м. Біла Церква, вул. Леваневського. 59 на договір № 0940049034 (на закладене майно), сума 920 грн., касир ОСОБА_14 та фіскальний чек № 85835 від 20.04.2018 виданий о 16 год. 43 хв. ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», м. Біла Церква, вул. Леваневського. 59 на договір № 0940049034 (на викуп закладеного майна), сума 956 грн. 43 коп., касир ОСОБА_15 .
Наявна ж у справі постанова від 21.04.2018 про визнання вказаних речей речовими доказами підтверджує факт набуття ними відповідного статусу у відповідності до норм КПК України.
Отже, вказані фіскальні чеки, підтверджують факт закладання ОСОБА_3 16.04.2018 о 03.26 год. мобільного телефону в ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія» за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського. 59, що кореспондується з показами обвинуваченого ОСОБА_3 , який зазначив, що після того, як потерпілий ОСОБА_6 впав на землю від отриманого удару камінням, ОСОБА_3 підійшов до нього та заволодів мобільним телефоном потерпілого, яким освітлював собі дорогу, а потім здав його у ломбард.
З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 15.43 год. по 15.50 год. 31.08.2018 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 , за участю потерпілого ОСОБА_6 й інших учасників, судом установлено, що в ході проведення такої слідчої дії, яка була здійснена, у порядку ст. 240 КПК України, було установлено, що ОСОБА_6 продемонстрував механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, що мало місце 15.04.2018 приблизно о 23 год. 45 хв.
Такі показання потерпілого ОСОБА_6 зафіксовані на носії інформації.
Переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні носій інформації містить дані зазначеної процесуальної дії, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено.
З протоколу проведення слідчого експерименту здійсненого з 14.46 год. по 14.51 год. 03.09.2018 з долученим відеозаписом, який був проведений слідчим Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 , за участю підозрюваного ОСОБА_3 , спеціаліста й інших учасників, судом установлено, що у ході проведення такої слідчої дії, яка була здійснена, у порядку ст. 240 КПК України, було установлено, що ОСОБА_3 продемонстрував відстань з якої завдав тілесні ушкодження потерпілому, що мало місце 15.04.2018 приблизно о 23 год. 45 хв.
Зазначені показання обвинуваченого ОСОБА_3 , зафіксовані на носії інформації, який був у судовому засіданні переглянутий та досліджений, жодних процесуальних порушень з боку слідчого не встановлено.
Однак, суд відхиляє ствердження обвинуваченого надані в ході слідчого експерименту від 03.09.2018, оскільки під час зазначеної слідчої дії, обвинувачений ОСОБА_3 не відтворив механізм спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а тому суд визнає є неправдивими і спрямованими на уникнення від кримінальної відповідальності.
Суд вважає, що протоколи слідчих експериментів від 31.08.2018 та 03.09.2018 складені відповідно до вимог статей 104-106, 240 КПК України та порушень зазначених вимог не містить.
Суд відмічає, що дані показання потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_3 указують на те, що між останніми дійсно виник конфлікт, потерпілий також приймав активну участь у конфлікті, шляхом висловлення образ на адресу ОСОБА_3 щодо неспроможності останнього захищати Батьківщину, аби продемонструвати свою перевагу ОСОБА_3 використав свою силу, шляхом нанесення удару камінням, при цьому удар прийшовся в область голови потерпілого, тобто у важливий орган.
При цьому, з досліджених судом, у порядку Параграфу 3 Глави 28 КПК України, у судовому засіданні, висновків експертів, тобто докладних описів проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, судом встановлено наступне.
Даними висновку експерта № 451/д від 16.08.2018, згідно з яким при проведенні судово-медичної експертизи по медичній документації на ім'я ОСОБА_6 , знайдені наступні ушкодження: рана в потиличній області справа, вдавлений перелом потиличної кістки справа, забій головного мозку в потиличній частці справа; рана в лобній області справа, садна на правій половині обличчя та на спинці носа, синець на повіках правого ока; садна на колінних суглобах та на передній поверхні лівої голінки. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами не виключена можливість в строк указаний в ухвалі.
Відкрита черепно-мозкова травма (рана в потиличній області, перелом потиличної кістки та забій головного мозку) відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя. Рана в лобній області справа відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Садна та синець відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Локалізація та характер ушкоджень, виявлених при вивченні медичних документів, дають змогу вважати, що мало місце не менш ніж шість точок прикладання сили.
Згідно з висновком експерта № 481/д від 10.09.2018 встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи по медичній документації на ім'я ОСОБА_6 встановлено, що локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_6 не виключає можливість їх виникнення при обставинах вказаних потерпілим у протоколі проведення слідчого експерименту від 31.08.2018.
Згідно з висновком експерта № 515/д від 25.09.2018, виявлені при вивченні медичних документів, ушкодження у ОСОБА_6 не вкладаються в механізм падіння з положення стоячи.
Згідно з висновком експерта № 482/д від 10.09.2018, локалізація та характер ушкоджень, виявлених при вивченні медичних документів, не виключає можливість їх виникнення при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_3 у протоколі проведення слідчого експерименту від 03.09.2018.
Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3025 від 13.08.2018, встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону марки «NOKIA» модель Lumia 1020, бувшого у використанні з серпня місяця 2016 року, станом на 16.04.2018 з урахуванням зносу складає 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок). Ринкова вартість золотого хрестика 525 проби, вагою 8,15 гр., у вигляді «Розп'яття Ісуса Христа», станом на 16.04.2018 складає 9400,29 грн. (дев'ять тисяч чотириста гривень 29 копійок).
Зазначені висновки відповідають вимогам статей 101-102 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
Тож, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог статей 87, 101-102 КПК України, судом не встановлено та учасниками судового провадження не доведено.
Отже, з досліджений доказів, в їх сукупності, так і кожним окремо, підтверджуються відомості про те, що дійсно обвинувачений ОСОБА_3 16.04.2018 наніс в область голови потерпілому тілесні ушкодження та таємно викрав його мобільний телефон.
Однак суд, критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно того, що він удар камінням потерпілому не наносив, а лише перебуваючи на відстані чотирьох метрів від потерпілого, піднявши каміння з землі для того, щоб кинути його у собак, які нападали на них, на образливі вислови потерпілого, образився та кинув каміння в його бік, куди само потрапило каміння потерпілому, ОСОБА_3 не відомо, умислу на завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у ОСОБА_3 не було, оскільки зазначені показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який зазначив, що ОСОБА_3 тримаючи в руці каміння, кинув його потерпілому в потиличну область голови справа, коли стояв напроти нього та від вказаного удару ОСОБА_6 впав та почав втрачати свідомість.
Крім цього судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій (умисно наносячи удар камінням), передбачав, що в результаті його дій можуть наступити суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, і бажав настання таких наслідків.
Отже, невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини в частині умисного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, є обраним ним способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, а його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Таким чином, є неспроможними і доводи захисника щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 121 КК України через відсутність, на його думку, доказів на підтвердження умислу обвинуваченого на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а також у зв'язку з посиланням на те, що не встановлено механізму заподіяння тілесного ушкодження потерпілому.
Про наявність у обвинуваченого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень свідчить те, що після завдання удару камінням в голову потерпілого та помітивши, що останній впав та втратив свідомість, обвинувачений не надав медичної допомоги потерпілому, не викликав швидку медичну допомогу, а ще і продовжуючи свою злочинну діяльність, таємно заволодів майном потерпілого, а саме мобільним телефоном останнього.
З цього виходить, що завдаючи удар камінням обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та розраховував на такі можливі наслідки, як шкода здоров'ю потерпілого. При чому тяжкість цих наслідків у його свідомості не було конкретизовано, тобто він діяв з невизначеним умислом, а тому відповідальність має бути за фактичними наслідками, які настали - умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Крім цього, судом під час судового розгляду встановлено, що золотий хрестик у потерпілого ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 з шиї не зривав та не заволодівав ним, що знайшло підтвердження в судовому засіданні та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11 , який знайшов золотий хрестик на місці вчинення злочинів відносно ОСОБА_6 , вказаний золотий хрестик свідок продав та отримав за нього грошові кошти в розмірі восьми тисяч гривень. Також в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження показання потерпілого про заволодіння ОСОБА_3 гаманцем та грошовими коштами потерпілого.
В свою чергу, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Аналізуючи норму частини 1 статті 121 КК України вбачається, що за нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК).
Відповідно до статті 128 КК України необережне тяжке тілесне ушкодження характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст. 25 КК.
Сталою практикою Верховного Суду встановлено та роз'яснено, що розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині (ч. 1 ст. 121 КК) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст. 128 КК) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивними сторонами цих злочинів.
Відповідно до висновку експерта у цьому провадженні, який ніким не оспорювався, малоймовірною є можливість отримання наявних у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень від падінням потерпілого на тверде покриття, а потерпілий стверджував, що під час конфлікту обвинувачений завдав одного удару камінням при знаходженні напроти нього, коли останній повернувся до ОСОБА_3 обличчям, від чого той упав та втратив свідомість, тобто ОСОБА_3 свідомо цілився в голову потерпілому та кинув в нього каміння.
Отже враховуючи, що тяжке тілесне ушкодження було безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в ділянку голови потерпілого, а не результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, за таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 121 та за ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, у зв'язку чим кваліфікує його дії саме за вказаними статтями зазначеного Кодексу, оскільки він своїми умисними діями скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та таємне викрадання чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.
При цьому підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - часткове добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає - рецидив злочинів та вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладену правову позицію Верховний Суд виклав у своїй постанові від 11.02.2020 у справі № 643/2047/15к, в якій наголосив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.
Таким чином, факт вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, підтверджується показаннями самого обвинуваченого, який в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження показав, що 15-16.04.2018 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а також у вечорі, після зустрічі з потерпілим та відвідування супермаркету «АТБ» вживав алкогольні напої, а також показаннями потерпілого, який вказав, що обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме злочин за ч. 1 ст. 121 КК України згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, а злочин за ч. 2 ст. 185 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості; а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, судимість у встановленому порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та знов вчинив злочини, що свідчить про його стійку направленість на вчинення злочинів, неодружений, який не має утриманців, а також не має постійного офіційного місця роботи, заподіяну шкоду потерпілому відшкодував частково, під час судових дебатів просив вибачення у потерпілого, медичну допомогу після нанесення тілесного ушкодження, не намагався надати, швидку медичну допомогу не викликав, враховуючи кількість епізодів злочинів, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, але має тяжке хронічне захворювання. Враховуючи обставини, які пом'якшують покарання - часткове добровільне відшкодування завданої шкоди та наявність обтяжуючих обставин, а саме рецидив злочинів та вчинення злочинів особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Суд враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_6 , який вважав, що обвинуваченого необхідно покарати зі всією суворістю закону; а також враховуючи позицію захисту, який просив суворо не карати, а призначити покарання співмірне з вчиненими злочинами, яке не буди пов'язане з позбавленням волі, отже суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.1 ст. 121 та ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 КК України, в умовах ізоляції від суспільства, що є співмірною протиправним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів.
Отже, суд дійшов висновку, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_3 , а також може створити у обвинувачених та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не буде запобігати вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 та його представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана кримінальними правопорушеннями (злочинами), суд виходить з наступного.
Цивільний позивач свої вимоги обґрунтував тим, що матеріальна шкода завдана внаслідок вчинення відносно нього злочинів, складається з вартості мобільного телефону 3200 грн., натільного золотого хрестика вартістю 12800 грн., гаманця вартістю 500 грн. та грошових коштів викрадених разом з гаманцем, а всього на загальну суму 17000 грн. Крім того на лікування ОСОБА_6 затратив 30000 грн.
Суд ретельно перевіряючи усі вимоги позивача, оцінює надані докази на підтвердження заявлених вимог відповідно до ст. 94 КПК України та вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При визначенні розміру суми, яку необхідно стягнути із обвинуваченого у рахунок відшкодування заподіяної потерпілому матеріальної та моральної шкоди, суд враховує, що вона встановлена з урахуванням перенесеного потерпілим стресу, порушенням способу його життя та життя його родини, пов'язаного з лікуванням, погіршенням стану здоров'я, перенесення операції, перебування тривалого часу в реанімації та проходженням курсу лікування, неможливістю працювати та звільнення з постійного місця роботи, за станом погіршеного стану здоров'я, відсутністю добровільного відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого. Крім цього суд враховує майновий стан обвинуваченого, його стан здоров'я. Таким чином користуючись принципом розумності, виваженості та справедливості вважає за можливе цивільний позов задовольнити частково.
При цьому суд не бере до уваги надану цивільним позивачем довідку про присвоєння ОСОБА_6 інвалідності ІІІ групи, оскільки згідно вказаної довідки зазначено, що травма одержана в результаті нещасного випадку пов'язаного з проходженням військової служби, що не кореспондується з отриманим тілесним ушкодженням 16.04.2018.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням обвинуваченого.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, що кореспондується з нормами ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, під час судового розгляду встановлено, що мобільний телефон потерпілому був повернутий обвинуваченим, щодо заволодіння гаманцем та золотим хрестиком, в судовому засіданні не доведено, що саме вказані предмети були викрадені саме обвинуваченим, а тому і не полягає стягненню вартість викраденого майна з обвинуваченого ОСОБА_3 .
У судовому засіданні цивільним позивачем, у розумінні ст. 60 ЦПК України, не надано жодної квитанції або чеків на підтвердження витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_6 після отримання тілесних ушкоджень, тобто доказів понесених ним матеріальної шкоди у сумі 30000,00 грн. в цілому.
За таких умов, суд враховує, що потерпілому матеріальну шкоду було завдано у наслідок вчинення даного злочину, але враховуючи ненадання підтверджуючих доказів про витрати на лікування в частині стягнення матеріальної шкоди позов не підлягає задоволенню.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступень вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов'язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.
Зокрема, статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У відповідності ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.95 регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За таких обставин суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілого, яка була завдана кримінальними правопорушеннями (злочинів), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого/цивільного відповідача на користь потерпілого/цивільного позивача 150 000,00 гривень, оскільки потерпілим втрачено здоров'я, у зв'язку з чим була втрачена робота, повністю змінений уклад життя та відновленню не підлягає.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- по ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років;
- по ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 за даним вироком призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на шість років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази, а саме картонну коробку, мобільний телефон марки Nokia Lumia 1020 IMEI НОМЕР_1 , пластиковий чохол марки «Nillkin», передані на зберігання ОСОБА_6 - залишити у останнього як у власника майна.
Фіскальні чеки № 85835 від 20.04.2018 та від 16.04.2018 що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити у матеріалах кримінального провадження.
СД-R диск NAN TEX CD-R 52x 700 mb 90 min, на якому збережено відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження магазину «АТБ», що знаходяться при матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили залишити у матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями (злочинами) - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_17 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_1