Справа № 357/9962/19
2/357/443/20
Категорія 81
(ЗАОЧНЕ)
23 квітня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів,
09.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що 14.02.2019 року між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу № 008/0219, відповідно до якого вона замовила метало-пластикові вікна на загальну суму 12775,00 грн. Згідно договору вона 14.02.2019 року сплатила аванс в сумі 6000,00 грн. та в подальшому сплатила 19.02.2019 року - 2550,00 грн. і 25.03.2019 року - 4275,00 грн. Повна грошова сума по договору склала 12775,00 грн. і була перерахована на картковий рахунок відкритий у Приватбанку на ім'я ОСОБА_4 , як засновника ТОВ «МАЖОР - БУД», яка є дочкою ОСОБА_2 . Згідно витягів з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців місце реєстрації ОСОБА_3 співпадає з місцем реєстрації ФОП ОСОБА_2 . В договорі був встановлений термін та строки виконання робіт по виготовленню та монтажу метало пластикових вікон, який закінчувався 12-20 робочих днів із дати замовлення ( п.3.1 договору) і визначався датою - 14.03.2019 року. Ніяких дій продавця станом на 14.03.2019 року не було вчинено і ніякої додаткової інформації про затримку виготовлення та монтажу вікон їй не було надано. 03.06.2019 року вона отримала гарантійний лист, в якому відповідач - ОСОБА_2 повідомила, що гарантує виконання замовлення в термін 14 днів з дня підписання гарантії, та гарантує нарахування компенсації згідно договору на день передачі замовлення у користування. Однак, із настанням вказаної дати, встановлення вікон не відбулося і на зв'язок з нею ніхто не виходив. У зв'язку із порушенням умов договору нею було нараховані штрафні санкції в розмірі 3000, 00 грн. згідно п. 7.5. договору та вона звернулася до відповідачів з вимогою, на яку відповіді не отримала. Так, договір був підписаний ФОП ОСОБА_2 , про що свідчить печатка та підпис на договорі, а кошти перераховувалися на рахунок ОСОБА_3 , як засновника ТОВ «МАЖОР - БУД», однак в яких господарських відносинах перебували на той час вказані особи їй невідомо. Всі спроби досудового врегулювання спору не дали позитивного результату, тому просила в судовому порядку стягнути солідарно з відповідачів на її користь грошову суму в розмірі 19901,00 грн., яка складається з: сплаченої суми за договором - 12775,00 грн., штрафних санкцій - 4126,00 грн. та послуг адвоката - 3000,00 грн.
25.09.2019 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, 03.12.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, 29.01.2020 року представник позивача, адвокат Печененко С.М., подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, відзив на позов до суду не подали.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 14.02.2019 року позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , уклала з ФОП ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу №М008/0219 від 14.02.2019 року, відповідно до якого продавець зобов'язаний в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі, виконати за завданням покупця з використанням своїх матеріалів та обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору виготовлення конструкцій вікна, згідно з Додатком №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною, що підтверджується матеріалами справи (а.с.9-10).
Відповідно до п.2.1 даного договору, загальна сума договору складає 12 775,00 грн.
Відповідно до п.2.3 даного договору, покупець сплачує аванс за роботи на розрахунковий рахунок продавця в розмірі не менш ніж 70-100% від загальної суми Договору, що складає 6 000 грн.
П.2.4 даного договору передбачено, що доплата за товар має бути сплачена після повної передачі товару покупцю, що складає залишок 6 775,00 грн.
П.3.1 даного договору передбачено, що продавець починає роботи по виготовленню конструкції після отримання авансу згідно п.а.2.3, та виконує їх протягом 12-20 робочих днів.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» станом на 12.08.2019 року (а.с.16-17) вбачається, що ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 13.07.2018 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид діяльності: 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 43.32 установлення столярних виробів, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, та 29.07.2019 року ФОП ОСОБА_5 припинила свою підприємницьку діяльність.
Як вбачається з дублікатів квитанцій (а.с.11-13), 14.02.2019 року ОСОБА_1 сплатила аванс за пластикові вікна на ім'я ОСОБА_3 розмірі 6060 гривень та 19.02.2019 року і 25.03.2019 року за пластикові вікна переказала на рахунок ОСОБА_3 кошти в розмірі 6 825 грн.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» станом на 02.09.2019 року (а.с.14-15) вбачається, що ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 05.08.2010 року зареєструвалася як фізична особа-підприємець. Вид діяльності: 43.29 інші будівельно-монтажні роботи, 43.32 установлення столярних виробів, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 47.78 роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» станом на 03.09.2019 року (а.с.19-21) вбачається, що ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 24.02.2017 року є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мажор-Буд», місце знаходження Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8б.
Судом встановлено, що на виконання умов договору №М008/02.19 від 14.02.2019 року відповідач ФОП ОСОБА_2 виписала позивачу специфікацію замовлення, в якій вказала кількість замовлення вікон, їх розмір, вартість замовлення та про отримання від позивача коштів в рахунок авансу в розмірі 6000 грн. (а.с.7-8).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виникли договірні правовідносини щодо виконання робіт по встановленню метало пластикових вікон, а саме укладено договір про виконання робіт.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Відповідно до ст.872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, замовник має право вимагати відшкодування збитків.
Ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положень ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Крім того, оскільки позивач є споживачем товару, який йому повинен був передати шляхом виготовлення та встановлення металопластикових вікон відповідач (виконавець за договором), то на правовідносини позивача із відповідачем розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Згідно ст.5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист прав споживачів здійснюють також суди.
Ст. 6 Закону визначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку, - протягом десяти років.
Позивач зазначає, що кошти за металопластикові вікна вона сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_3 , однак, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 не було укладено договір про цивільно правові відносини, тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно набула кошти, які були перераховані позивачем згідно квитанцій ( а.с. 11-13).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ч. 1 ст.1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч1 та ч.2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Ч.1 ст. 202 ЦК України, встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч.1 ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Системний аналіз зазначених положень дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що позивач безпідставно перерахувала кошти відповідачу ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивач не заявляє вимоги про стягнення коштів з ОСОБА_3 , як безпідставно набутих, і до суду не надано доказів, що ОСОБА_3 передала дані кошти ОСОБА_2 , суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідачів перерахованих коштів за договором №М008/0219 в розмірі 12 775,00 грн. не підлягає до задоволення.
Ст. 10 Закону визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Пунктом 1 частини1 статті 23 Закону передбачена відповідальність суб'єктів господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених ч.1 ст.8, ч.1 ст.9 і ч.3 ст.10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Згідно ч.2 ст.852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
03.06.2019 року компанія ФОП ОСОБА_2 в особі директора надала ОСОБА_1 гарантійний лист (а.с.22), з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 гарантує виготовлення замовлення М008/0219 в термін 2 неділі з дня підписання гарантії та гарантує нарахування компенсації згідно договору на день передачі замовлення в користування. Дані обставини сталися в зв'язку зі зміною системи роботи фірми та модернізації персоналу, а також перекваліфікації кадрів. ОСОБА_1 підписала даний гарантійний лист і погодилася, що претензій не має.
29.08.2019 року позивач надіслала відповідачу ФОП ОСОБА_2 вимогу про повернення грошової суми за договором купівлі-продажу №М008/0219 від 14.02.2019 року в розмірі 12 885,00 грн., проте, станом на теперішній час відповідач так і не приступила до виконання своїх зобов'язань за договором, вікна не виготовила, кошти позивачу не повернула, у зв'язку із чим права позивача як споживача були порушені.
Як вбачається з п.7.5 Договору купівлі-продажу №М008/0219 від 14.02.2019 року (а.с.10), при затримці строків виконання робіт по виготовленню конструкцій з вини продавця понад строк, визначених сторонами в п.3.1 цього договору. Продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,17% від вартості таких робіт за даним договором, за кожен випадок порушення. Кожним випадком порушення вважається, в тому числі, кожен календарний день затримки.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 порушила умови договору, підлягають до застосування санкції передбачені договором, тому при визначені розміру штрафу, з урахуванням гарантійного листа, суд виходить з наступного розрахунку 12775,00 грн. х 0,17 х 158 (дні затримки виконання умов договору) = 3431,36 грн.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме: стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф згідно із Договором купівлі - продажу № М008/0219 від 14.02.2019 року в розмірі 3431,36 грн.
Ч. 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч. 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження даних витрат, позивачем надано: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2019 року, укладений між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , відповідно до п.1.1 клієнт доручає адвокату, а адвокат зобов'язується надати клієнту правничу (правову) допомогу пов'язану з представництвом клієнта у Білоцерківському міськрайонному суду Київської області у справі за позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про повернення повної грошової суми за договором купівлі продажу №М008/0219 від 14.02.2019 року (а.с.24-25).
Відповідно до п.4.1 за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату грошову винагороду (гонорар), у розмірі якої визначається із розрахунку 3000 грн. за роботу адвоката. Детальний опис робіт та розрахунок витрат вказується в Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
З додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 31.08.2019 року (а.с.26), вбачається, що адвокат Печененко С.М., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2731 від 09.04.2019 року та ОСОБА_1 домовились про наступне: клієнт замовляє, а адвокат виконує наступні послуги про надання правничої допомоги: проведення консультації з питання захисту прав споживача (письмово) - 500,00 грн.; проведення роботи із замовлення витягу із єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських організацій - 2шт. - 600 грн.; написання позовної заяви із захисту прав споживача - 1000 грн; подання заяви до суду - 200,00 грн.; проведення усної консультації - 200,00 грн.; участь в судовому засіданні - 500,00 грн. Загальна вартість описаних робіт складає 3000 грн.
Як вбачається з квитанції №2 від 06.09.2019 року (а.с.27), ОСОБА_1 сплатила адвокату Печененку Сергію Миколайовичу - 3000 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 517,26 грн.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору, а відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави стягується судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 526, 530, 610, 611, 629, 865-872 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 355, ч. 3 Розділу XIII Прикінцевих положень, ЦПК України, ЦПК України, ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 4-8, 10, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_4 ), про захист прав споживачів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф згідно із Договором купівлі - продажу № М008/0219 від 14.02.2019 року в розмірі 3431,36 грн. ( три тисячі чотириста тридцять одна гривня 36 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 30.04.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко