Справа № 357/3976/20
2-з/357/69/20
Категорія
"30" квітня 2020 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову, -
27.04.2020 року ОСОБА_1 подала вказану заяву, разом з позовною заявою, яка передана судді 28.04.2020 року, в якій просила вжити заходи забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «АГРОРОСТ», ОСОБА_3 , про визнання недійсним Договору про спільний обробіток (використання) земельних ділянок б/н від 23.03.2020 року, шляхом заборони Фермерському Господарству «АГРОРОСТ» виконувати договір про спільний обробіток (використання) земельних ділянок б/н від 23.03.2020 року, який укладено між Обслуговуючим кооперативом «Кооперативне підприємство «ТРЕТІЙ КВАРТАЛ» та Фермерським Господарством «АГРОРОСТ», в тому числі, шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю, мотивуючи тим, що 23.03.2020 року був укладений договір №б/н про спільний обробіток (використання) земельних ділянок між ОСОБА_2 , яка діяла від імені Обслуговуючого кооперативу «Кооперативне підприємство «Третій квартал» та Фермерським господарством «АГРОРОСТ», згідно якого її земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:01:011:0017, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с/рада Фурсівська, була передана в користування Фермерському господарству «АГРОРОСТ». За цим Договором було передано ще більше двадцяти земельних ділянок, які належать на праві власності іншим фізичним особам. Її право власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3220488300:01:011:0017, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, підтверджується інформацією, яка міститься в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №207225194 від 21.04.2020 року. ОСОБА_2 не є власником вказаної земельної ділянки та вона не надавала їй доручення на розпорядження земельною ділянкою. Пункт 4 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Предметом спору у даній справі є фактично спір щодо права користування земельною ділянкою, власником якої є позивач, і підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. На початку квітня 2020 року у засобах масової інформації з'явився відеоролик телевізійної компанії «СПЕЦКОР» про те, що Фермерське господарство «АГРОРОСТ» перепахало земельні ділянки атовців. В програмі говорили про те, що діяли вони згідно договору, який вона оскаржує. На сьогоднішній день її земельна ділянка не перепахана, але Договір не розірваний і тому існує реальна загроза того, що Фермерське господарство «АГРОРОСТ» буде незаконно використовувати її земельну ділянку, що в свою чергу призведе до порушення її законних прав та інтересів і завдасть в майбутньому збитків. Вказані заходи забезпечення позову не порушують (не обмежують) прав відповідачів у справі, вони не є втручанням в господарську діяльність відповідача - Фермерського господарства «АГРОРОСТ». На земельних ділянках, які зазначені в оскаржуваному договорі, ще не були проведені сільськогосподарські роботи, кошти не витрачалися. За оскаржуваним Договором кошти на рахунок Кооперативу не перераховувалися. Отже, заходи забезпечення позову не вплинуть на господарську діяльність відповідача Фермерського господарства «АГРОРОСТ» та не спричинить йому збитків у майбутньому.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Пункт 4 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є визнання недійсним Договору про спільний обробіток (використання) земельних ділянок б/н від 23.03.2020 року, укладений між Обслуговуючим кооперативом «Кооперативне підприємство «Третій квартал», від імені якого діяла ОСОБА_2 , та Фермерським господарством «АГРОРОСТ», згідно якого земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:01:011:0017, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с/рада Фурсівська та належить на праві власності позивачу та земельні ділянки, які належать іншим фізичним особам, були передані в користування Фермерському господарству «АГРОРОСТ».
Заявник просить забезпечити позов, шляхом заборони Фермерському Господарству «АГРОРОСТ» виконувати вказаний договір про спільний обробіток (використання) земельних ділянок б/н від 23.03.2020 року, в тому числі, шляхом заборони оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладена в постановах від 18.12.2018 року у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів, як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Однак, заявником не обґрунтовано необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, про який зазначено у заяві, не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову, не назначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не додано доказів щодо намірів відповідача використовувати (обробляти) дану земельну ділянку, не зазначено чи заходи забезпечення позову будуть співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам закону та може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , про забезпечення позову, шляхом заборони Фермерському Господарству «АГРОРОСТ» виконувати договір про спільний обробіток (використання) земельних ділянок №б/н від 23.03.2020 року, в тому числі, шляхом оранки, культивації, сівби, підживлення, збирання врожаю, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «АГРОРОСТ», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про спільний обробіток (використання) земельних ділянок №б/н від 23.03.2020 року, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала складена 30.04.2020 року.
СуддяО. В. Бондаренко