Справа № 373/1785/19
30 квітня 2020 року Слідчий суддя Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
власника майна ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12019110240000487 від 14 жовтня 2019 року, -
29 квітня 2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ч.1 ст.174 КПК України.
ОСОБА_4 просить скасувати арешт, накладений на автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , модель Sprinter. Посилається на те, що арешт на вищезазначений автомобіль був накладений з метою проведення експертизи. 24 грудня 2019 року експертиза була проведена, тому потреба у застосуванні цього заходу відпала. Більше ніяких слідчих дій не проводилося. Автомобіль їй необхідний в домашньому господарстві, оскільки вони є багатодітною родиною.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_4 підтримала клопотання і просила його задовольнити. Зазначила, що зберігання автомобіля під відкритим небом протягом тривалого часу негативно впливає на його стан. На зараз всі шини в автомобілі вже здуті чи пошкоджені.
Прокурор ОСОБА_6 та слідчий ОСОБА_3 заперечують проти скасування арешту автомобіля. Слідчий пояснив, що в зв'язку із карантинними обмеженнями на даний час неможливо провести слідчий експеримент. На даний час автомобіль зберігається по вул. Лагерній в м. Переяслав, на стоянці під відкритим небом. В майбутньому планується його транспортування до офіційного місця зберігання транспортних засобів як речових доказів кримінальному провадженні в с. Семенівка.
В судовому засіданні встановлено наступне.
14 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості про те, що 13 жовтня 2019 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Переяславській в с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, рухаючись в напрямку вул. Заводської, допустив наїзд на ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину зліва направо відносно руху автомобіля. Внаслідок даної дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до Яготинської ЦРЛ.
Правова кваліфікація даного кримінального правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Кримінальному провадженню присвоєно № 12019110240000487.
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року було накладено арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 ,, який належить ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , згідно постанови слідчого визнано речовим доказом у справі.
26.12.2019 складено висновки інженерно-технічних експертиз (для встановлення технічного стану транспортного засобу та транспортно-трасологічне дослідження).
Будь-яких інших процесуальних дій слідчим із січня 2020 року не проводилося та не ініціювалося, в тому числі і протягом майже двох місяців перед запровадженням карантинних обмежень на території країни
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22 червня 2004 року).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, відсутність протягом тривалого часу, в тому числі і до запровадження карантинних обмежень, ініціювання чи проведення будь-яких слідчих дій в даному кримінальному провадженні, проведення огляду цього транспортного засобу та фіксування наявних на ньому пошкоджень, проведення та отримання висновків щодо технічного стану автомобіля та транспортно-трасологічного дослідження відносно нього, вважаю, що в подальшому застосуванні арешту автомобіля потреба відпала.
Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що автомобіль визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні, однак він зберігається в неналежний законодавчо визначений спосіб та місці, що призвело до появи на ньому додаткових пошкоджень.
Відповідно до норм Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затв. Наказом від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125, Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям) (пункт 12).
Пунктом 13 вищезазначеної Інструкції передбачено, що речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.
Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (пункт 14).
Пунктом 19 Інструкції встановлено, що зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу. При вилученні, а також при передачі на зберігання транспортного засобу за обов'язковою участю співробітника Державної автомобільної інспекції або спеціаліста, а при можливості і за участю його власника складається документ про технічний стан транспортного засобу.
Таким чином, вищезазначеної Інструкцією встановлена можливість передачі арештованого майна, в тому числі і транспортних засобів, на відповідальне зберігання його власникам. Така можливість передбачена і ч. 6 ст. 100 КПК України.
Отже, автомобіль, належний ОСОБА_4 , визнано речовим доказом в кримінальному провадженні, поміщений на зберігання на автостоянку, яка не є місцем офіційного зберігання речових доказів в кримінальному провадженні, без визначення відповідальної особи за таке зберігання, умови та місце його зберігання призвели до появи додаткових пошкоджень автомобіля (здуті шини).
За таких обставин, норми ст. 100 КПК України та вищезазначеної Інструкції, вважаю за доцільне та можливе передати автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , як речовий доказ в кримінальному провадженні на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_4 , яка проживає по АДРЕСА_1 , попередивши її про обов'язок вжити заходи для забезпечення належного зберігання у автомобіля ознак і якостей, які визначають його значення як речового доказу у даному кримінальному провадженні і які є на ньому, та обов'язок забезпечувати доступ до автомобіля слідчого та/або прокурора для проведення необхідних слідчих дій в рамках даного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 174 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12019110240000487 від 14 жовтня 2019 року - задовольнити.
Скасувати арешт на автомобіль марки «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , накладений згідно ухвали слідчого судді від 17 жовтня 2019 року.
Передати автомобіль марки Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_4 , яка проживає по АДРЕСА_1 .
Попередити ОСОБА_4 про її обов'язок вжити заходи для забезпечення належного зберігання у автомобіля ознак і якостей, які визначають його значення як речового доказу у даному кримінальному провадженні і які є на ньому, та обов'язок забезпечувати доступ до автомобіля слідчого та/або прокурора для проведення необхідних слідчих дій в рамках кримінального провадження № 12019110240000487 від 14 жовтня 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає відповідно до ст. 309 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1