Справа № 495/2303/20
Номер провадження 6/495/67/2020
22 квітня 2020 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Охримчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському подання старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. про тимчасове обмеження виїзду особи (боржника) за межі України,
21.04.2020 року старший державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу.
Так, заявник зазначає, що на виконанні Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одесі знаходиться виконавче провадження 57693657 з виконання вимога про сплату борі (недоїмки) № ф-2167-23 виданий 26.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Чорноморської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області боргу у розмрі| 16137,33 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем 15.11.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідом неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яки дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятій статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за боржником нерухоме майно не значиться.
На запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів отримано відповідь, що в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
На запит до Податкової служби про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців отримано відповідь, що боржником відкрито рахунок в ЮЖН ГРУ АТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Одеса, але згідно відповіді банку на рахунку недостатньо коштів погашення заборгованості.
На запит до Податкової служби про реєстраційні номери облікових карток платників податків та/або джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб отримано відповіді що інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.
На запит до ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовим договорами, про останнє місце роботи отримано відповідь, що інформацію не знайдено.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 не перетинав державний кордон України.
Державний виконавець зазначає, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
На підставі наведеного державний виконавець звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке клопотання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець просив розглянути подання без участі представника відділу державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»(з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій, як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.
Крім того, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, суб'єкт подання не надав доказів того, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт) і відповідно має реальну можливість виїхати за межі України. Також, у поданні відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості.
Верховний Суд України в судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року зазначив, що з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите, зокрема, у пункті 18 частини третьої статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи божника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
За результатами розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке розглядається в порядку ст. 441 ЦПК України, судом виноситься ухвала. При цьому, порядок тимчасового обмеження у праві виїзду, за межі України регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», відповідно до якого не передбачено обмеження в праві виїзду за межі України за ухвалою суду.
За таких обставин, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд не знаходить підстав для задоволення подання.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебеденко І.В. про тимчасове обмеження виїзду особи (боржника), без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Мишко