Справа № 947/7750/20
Провадження № 1-кс/947/3797/20
28.04.2020 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , та її захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160000001141 від 23.12.2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не одруженої, не працюючої, зі слів маючої неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженої:
- 15.02.2012 року Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч.1 ст.309, ст.75 КК України до обмеження волі строком на 1 рік з іспитовим строком на 1 рік.
- 31.07.2013 року Болградським міським судом Одеської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до 1 року 1 місяцю позбавлення волі. Звільнена 09.07.2014 відповідно до ухвали Малиновського районного суду міста Одеси від 01.07.2014 року на підставі ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році».
підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160000001141 від 23.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи повторно, з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом збуту наркотичних засобів, знаходячись в довірливих стосунках з ОСОБА_7 , вступила в попередню змову з останньою, та при невстановлених обставинах придбала невизначену кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, з метою подальшого збуту, який в подальшому зберігала у невстановленому місці з метою збуту.
Далі, 14.05.2019 в ході проведення оперативної закупки, особа, якій довірено проведення оперативної закупки, а саме ОСОБА_8 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_7 та звернувся до останньої з метою передачі йому в оплатне користування наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону. Отримавши замовлення на збут наркотичного засобу, ОСОБА_7 надала в телефонному режимі ОСОБА_4 вказівки передати ОСОБА_8 наркотичний засіб. При цьому, ОСОБА_7 зазначила, що оперативному закупнику необхідно прибути до Ізмаїльської міської дитячої поліклініки та зустрітись з ОСОБА_4 , яка безпосередньо передасть йому наркотичний засіб.
В подальшому, 14.05.2019, приблизно о 10.00 год., ОСОБА_8 , якому відведена роль оперативного закупника, зустрівся з ОСОБА_4 біля Ізмаїльської міської дитячої поліклініки, передав їй грошові кошти та отримав замовлений наркотичний засіб.
В той же день, безпосередньо після проведеної оперативної закупки, ОСОБА_8 добровільно видав співробітникам поліції полімерний згорток з кристалічною речовиною білого кольору, масою 0,158 г, з кількісним вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон 0,087г.
В подальшому, 04.09.2019, близько 12.30 год., в ході проведення оперативної закупки, особа, якій довірено проведення оперативної закупки, а саме ОСОБА_8 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_7 та звернувся до останньої з метою передачі йому в оплатне користування наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону. Отримавши замовлення на збут наркотичного засобу та грошові кошти за нього, ОСОБА_7 надала ОСОБА_4 вказівки передати ОСОБА_8 наркотичний засіб. Через деякий час, з вказаного будинку АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_7 , вийшла ОСОБА_4 та передала оперативному закупнику замовлений ним наркотичний засіб.
В той же день, безпосередньо після проведеної оперативної закупки, ОСОБА_8 добровільно видав співробітникам поліції полімерний згорток з кристалічною речовиною білого кольору, масою 0,147 г, з кількісним вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон 0,106г.
Таким чином, ОСОБА_4 скоїла кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинено повторно.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, наступним.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання за вчинення яких передбачено у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Крім того, підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину, тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, ОСОБА_4 у зв'язку із тим, що не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, вона безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 побоюючись покарання (у вигляді позбавлення волі) може впливати на показання свідків, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваної в судовому засіданні заперечував проти клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що підозрювана була затримана не о 12 годині, а о 09 годині, крім того остання ніколи не проживала за адресою за якої її шукали, на підставі чого просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Так, 27.04.2020 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
27.04.2020 року відповідно до ст.ст.276-278 КПК України, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, та наявність ризиків, які виражаються у можливості переховуватися від органів досудового розслідування або суду, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваної, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12019160000001141 від 23.12.2019 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській установі виконання покарань Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області № 21.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваній, що вона або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрювану звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Ізмаїла без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваної, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за її згодою.
Строк дії ухвали становить 60 днів та обчислюється з моменту затримання особи 27.04.2020 року та діє до 26.06.2020 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1