Іменем України
30 квітня 2020 року
Київ
справа №825/1775/17
адміністративне провадження №К/9901/47926/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 825/1775/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Чернігівський області
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В.).
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівський області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 04.10.2017 № 1837 в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області від 10.10.2017 № 268 о/с в частині звільнення поліцейського поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області з 12.10.2017;
- стягнути з ГУНП в Чернігівській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.10.2017.
Крім того, просить в частині поновлення в стягнення грошового забезпечення за один місяць допустити негайне виконання постанови. А також зобов'язати ГУНП в Чернігівській області подати звіт про виконання постанови суду у цій частині відразу після отримання її копії, про що окремо зазначити в резолютивній частині.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача на підставі наказу ГУНП у Чернігівській області № 1837 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП у Чернігівській області» за порушення службової дисципліни, вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, «Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України» від 09.11.2016 № 1179, в частині ігнорування обов'язків поліцейського та вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП звільнено зі служби в поліції.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, вказує на те, що оскаржувані накази відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, його безпідставно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки жодних протиправних дій він не вчиняв, а спірні накази не містять мотивування того, у чому полягала неможливість застосування до нього інших, менш суворих заходів ніж звільнення зі служби.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 04.10.2017 № 1837 в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 10.10.2017 № 268 о/с в частині звільнення поліцейського поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 12.10.2017.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.10.2017 в розмірі 9395 (дев'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 50 коп.
В частині поновлення в стягнення грошового забезпечення за один місяць допущено негайне виконання постанови.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач при притягненні особи до відповідальності мав би обов'язково встановити чи був насправді факт порушення службової дисципліни, в якій формі вини проявилося порушення службової дисципліни, причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, проте такі докази матеріали службового розслідування не містять.
Суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування, за результатами якого був звільнений позивач, проводилось згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 16.09.2017 № 1523 за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським ОСОБА_2 , водночас відповідний наказ про проведення службового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_1 дій, відповідальність за які передбачена ст. 173 КУпАП, та порушення ним службової дисципліни керівництвом ГУНП в Чернігівській області не видавався.
5. Судом першої інстанції встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, а тому слід поновити позивача на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 12.10.2017.
6. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для компенсації позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.10.2017 по 13.12.2017, який обчислено шляхом множення кількості календарних днів (43) на розмір середньоденної заробітної плати (218,50 грн.) та становить 9395,50 грн.
7. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівський області задоволено. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
8. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до Внутрішнього службового розпорядку, затвердженого 25.06.2017 старшим ротаційної групи роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління національної поліції в Чернігівській області майором поліції ОСОБА_3 , за місцем тимчасової дислокації у м. Маріуполь вихід з приміщення після 20 год. 00 хв. категорично забороняється. Таким чином лише сам факт того, що позивач в супереч наведеному Внутрішньому службовому розпорядку самовільно покинув місце дислокації та пішов до нічного клубу є дисциплінарним проступком.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, перебуваючи на службі в зоні проведення антитерористичної операції з метою цілодобової охорони об'єктів життєзабезпечення м. Маріуполь, вживав спиртні напої та всупереч наведеним приписам статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» не вчинив жодним дій, направлених на надання допомоги цивільним особам, а сам прийняв участь у конфлікті між працівниками поліції та цивільними особами.
9. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте такий факт не може слугувати підставою для його поновлення на службі, з огляду на те, службовим розслідуванням встановлено факт дисциплінарного проступку.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом частини 1 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом.
10. Також суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи позивача про те, що стосовно нього не проводилось службове розслідування зважаючи на вимоги пунктів 1.2. та 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 № 541/23073, оскільки службове розслідування у цій справі було проведено за фактом певної події, а не стосовно поліцейського ОСОБА_2 .
Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що позивач на час вчинення дисциплінарного проступку знаходився в районі проведення антитерористичної операції з огляду на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 м. Маріуполь віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
11. Позивачем 12.04.2018 подано касаційну скаргу.
12. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018 та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017.
Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції
13. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2018.
14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 для розгляду справи № 825/1775/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Желтобрюх І.Л.:, судді: Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
15. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06.06.2019 №640/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л..
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи № 825/1775/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
19. Позивач вказує на те, що відповідачем необґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення, що є крайнім заходом. Крім того, у справі відсутні докази про те, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння.
20. Скаржник вказує на те, що його не було ознайомлено із Внутрішнім службовим розпорядком, згідно якого встановлена заборона на вихід з приміщення після 20 год. 00 хв. за місцем тимчасової дислокації у м. Маріуполь. Зазначає, що у розважальному закладі перебував у вільний від служби час, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, що також не може розцінюватись як порушення службової дисципліни.
21. Позивач зазначає, що відповідачем грубо порушено порядок проведення службового розслідування щодо нього, не забезпечене повне та всебічне з'ясування обставин справи, не враховано той факт, що службове розслідування щодо позивача не проводилося, а здійснено щодо іншого поліцейського.
22. Крім того, фіксація фактів, обставин, що можуть свідчити про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство) та встановлення наявності такого складу, передбачено виключно в межах провадження, передбаченому нормами КУпАП, водночас щодо позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП не складався.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
23. Позивач з травня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
24. З 07.11.2015 позивача прийнято на службу до Національній поліції України. З грудня 2016 року позивач перебував на посаді поліцейського взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» Головного управління Національної поліції в Чернігівський області.
25. Відповідно до розпорядження голови Національної поліції України № 6618 від 25.07.2017, наказом № 195 о/с від 28.07.2017 позивача відряджено до м. Маріуполь в підпорядкування першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
26. До Приморського відділення поліції Центрального відділу ГУНП в Донецькій області зі служби 102 15.09.2017 о 00 год. 29 хв. надійшло повідомлення про те, що біля розважального закладу «ОБА-НА» в м Маріуполь відбувається бійка між 5-6 невідомими, у одного з яких є вогнепальна зброя.
27. Згідно листа Чернігівського управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 1672/4224/01-2017 від 16.09.2017 сержант поліції ОСОБА_2 , самовільно покинувши місце розташування підрозділу, із власної необережності втратив закріплену за ним вогнепальну зброю біля нічного клубу « ОБА -НА».
28. За вказаним фактом наказом начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівський області № 1523 від 16.09.2017 призначено службове розслідування.
29. Висновок службового за фактом втрати вогнепальної зброї поліцейським РПСПОП «Чернігів» старшим сержантом ОСОБА_2 затверджено 03.10.2017.
Згідно Висновку службового розслідування відповідно до розпорядження оперативно-тактичного управління «Маріуполь» Антитерористичного центру при СБУ № 8436 від 10.06.2016 позивач, разом з іншими поліцейськими, забезпечував цілодобову охорону об'єктів життєзабезпечення м. Маріуполь.
30. Місцем дислокації роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» у м. Маріуполь було визначено територію пансіонату «Металург» по Приморському бульвару, 17.
31. Після проведення вечірньої перевірки 14.09.2017, співробітники поліції ОСОБА_1 , ОСОБА_13 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_2 самовільно покинули розташування підрозділу та направилися до розважального закладу «ОБА-НА», розташованого по Приморському бульвару, 27, у м. Маріуполь, де вживали спиртні напої до закриття. При цьому ОСОБА_2 взяв із собою закріплену за ним вогнепальну зброю - пістолет Макарова та один магазин з 8 набоями до нього.
32. Близько 00 год. 05 хв. 15.09.2017, ОСОБА_2 була спровокована конфліктна ситуація з мешканцями м. Маріуполь громадянами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
У процесі конфлікту ОСОБА_2 оголив вогнепальну зброю та погрожував її застосуванням.
33. У подальшому до конфлікту приєднались ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Останні не вживали жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_2 вогнепальної зброї, а навпаки продовжували провокувати конфлікт у громадському місці, який супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами та нанесенням ударів.
34. За таких обставин, громадянином ОСОБА_10 на місце події був викликаний наряд поліції. Після прибуття поліцейських ОСОБА_2 закинув зброю у кущі, а сам намагався сховатись. Водночас ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , спільно з поліцейськими ОСОБА_14 ОСОБА_15 . були доставлені до Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, а ОСОБА_1 та ОСОБА_9 повернулись до розташування підрозділу.
35. За Висновками службового розслідування сержант поліції ОСОБА_1 грубо порушив положення Правил етичної поведінки поліцейських, допустив невиконання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, а в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство), у зв'язку з чим останній підлягає звільненню зі служби.
36. Згідно наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських ГУНП в Чернігівській області» № 1837 від 04.10.2017 за порушення службової дисципліни, порушення вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в частині ігнорування обов'язків поліцейського та вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, позивач підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
37. Відповідачем 10.10.2017 видано наказ № 268 о/с, яким позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
38. Конституція України
38.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
39. Закон України "Про Національну поліцію".
39.1. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України "Про Національну поліцію".
39.2. Згідно ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
39.3. Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов'язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
39.4. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
39.5. Відповідно до пунктів 1, 3 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
39.6. Згідно ч.1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" , особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
39.7. Пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
39.8. Відповідно до п. 9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
40. Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
40.1. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
40.2. Стаття 1.Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей.
40.3. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
40.4. Стаття 3. Начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.
40.5. Стаття 5. за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
40.6. Стаття 7. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
40.7. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
40.8. Стаття 14. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
41. Пункти 4, 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N1377 від 06.11.2015. Посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.
Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.
42. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
42.1. Частини перша та друга статті 15. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.
42.2. Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
42.3. Згідно п. 1 ч.1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи: органів внутрішніх справ (Національної поліції) стаття 173, 178.
42.4. Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
43. Наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
43.1. Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 установлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
43.2. Відповідно до пункту 2 розділу 2 Правил № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
43.3. Згідно з пунктами 3 та 4 Правил № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
43.4. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
44. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 № 541/23073.
44.1. Пункт 1.2. Службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
44.2. Пункт 2.1. Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
45. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
У цій справі встановлено, що стосовно позивача було проведено службове розслідування.
46. У ході проведеного службового розслідування встановлено факт порушення позивачем Внутрішнього службового розпорядку за місцем тимчасової дислокації у м. Маріуполь, а саме встановлено, що позивач самовільно покинув місце дислокації та пішов до нічного клубу, де вживав разом з іншими поліцейськими алкогольні напої, в подальшому брав участь у конфліктній ситуації з мешканцями м. Маріуполь, у процесі якого, зокрема поліцейський ОСОБА_2 оголив вогнепальну зброю та погрожував її застосуванням. Крім того службовим розслідуванням встановлено, що позивач не вживав жодних заходів щодо припинення правопорушення та вилучення у ОСОБА_2 вогнепальної зброї, а навпаки продовжував провокувати конфлікт у громадському місці, який супроводжувався нецензурною лайкою, взаємними образами та нанесенням ударів, що є дисциплінарним проступком.
Крім того, встановлено, що позивачем фактично вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено у ст. 173 КУпАП.
47. Встановлені службовим розслідуванням обставини позивачем не спростовано.
48. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам справи, а дії позивача не відповідають вимогам законодавства, яким визначені основні обов'язки поліції.
49. Наведене свідчить про ігнорування та недотримання вимог Дисциплінарного статуту, Закону України "Про Національну поліцію", а також безвідповідальне відношення до своїх функціональних обов'язків, вчинене в районі проведення антитерористичної операції.
50. Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
51. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
52. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд має на меті підкреслити, що обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, однак вчинення позивачем проступку суд апеляційної інстанції оцінив в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.
53. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час службового розслідування та встановлення факту фактичного вчинення позивачем дій, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а також з огляду на встановлення невиконання службових обов'язків позивачем, визначених у Законі України "Про Національну поліцію".
54. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що позивач помилково вважає, що відсутність факту складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП свідчить про недоведеність вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки поліцейські несуть відповідальність за окремі адміністративні правопорушення за дисциплінарним статутом, зокрема і за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого у ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство).
55. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини та оцінюючи дії, що ставляться в провину позивачу, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності й з обраним видом стягнення.
56. Колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що службове розслідування у цій справі було проведено за фактом певної події, а не стосовно поліцейського ОСОБА_2 .
57. Також необґрунтованими є доводи скаржника про необізнаність з правилами Внутрішнього службового розпорядку за місцем тимчасової дислокації у м. Маріуполь, оскільки судом апеляційної інстанції відповідні доводи було досліджено та зроблено обґрунтований висновок про те, що момент інциденту, що стався 15.09.2017 позивач уже тривалий час перебував у відрядженні і його денний розклад був детально регламентований Внутрішнім службовим розпорядком, яким визначено особистий час, час для відпочинку, розводи на пости та стройовий огляд, вечірня перевірка тощо.
58. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи.
59. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
60. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
61. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
62. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
59. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
Жук А. В.
Мартинюк Н. М.
Мельник-Томенко Ж. М.
Судді Верховного Суду