про відмову у відкритті касаційного провадження
28 квітня 2020 року
м. Київ
справа №127/16981/16-а
провадження №К/9901/9792/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі № 127/16981/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у позові відмовлено.
11.02.2020 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови від 13.12.2016 за виключними обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2020 вказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. При цьому, запропоновано ОСОБА_1 протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали звернутись до суду з належно обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі № 127/16981/16-а. та відмовлено у відкритті провадження за виключними обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вважаючи зазначену ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.
Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної суду та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Визнаючи неповажними причини пропуску заявником строку на подання заяви про перегляд за виключними обставинами та відмовляючи у відкритті провадження за виключними обставинами, суд апеляційної інстанції керувався тим, що немає жодних підстав для визнання наведених заявником причин пропуску строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами поважними, оскільки вони не підтверджені належними доказами, а аргументи скаржника щодо перебування за межами України у діловій подорожі не підтверджують наявності об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій справі.
У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до яких особа, яка зацікавлена у поданні процесуальних заяв у справі, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку на взернення із заявами у справі, а також стосовно належного оформлення процесуальних документів. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені процесуальним законом.
Важливість дотримання строків подання процесуальних заяв у справі також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким кожна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Колегія суддів підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду із відповідною заявою (скаргою).
Утім обставини, якими скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, не дають підстав для того, щоб вважати їх об'єктивними та непереборними.
Зокрема, беручи до уваги правила статей 44, 45 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що перебування заявника у невідкладних ділових подорожах з 16.12.2019 до 20.12.2019 та з 12.01.2020 до 18.01.2020 не належить до об'єктивних обставин особливого та непереборного характеру й не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами ініціювати такий перегляд судового рішення.
Наведені заявником обставини, викладені в його клопотанні про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, не можна вважати обґрунтованими ще й з огляду на те, що заявник не аргументував неможливість звернення із відповідною заявою в періоди з 14.12.2019 до 15.12.2019 включно та з 21.12.2019 до 11.01.2020 включно, і впродовж цього часу скаржник не тільки не намагався звернутися до суду із заявою, але й не демонстрував зацікавленості в тому, щоб забезпечити її подання у найкоротший строк.
Також колегія суддів зауважує, що таке тривале зволікання заявника із реалізацією права на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами не підтверджене доказами, які б розумно виправдовували неможливість подання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції такої заяви в максимально стислий строк.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду апеляційної інстанції у строк, встановлений пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України, скаржник не зазначав.
Водночас колегія суддів бере до уваги те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Своє чергою заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення ЄСПЛ у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час розв'язання питання про взяття до провадження заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами надав правильну оцінку матеріалам такої заяви з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми, змісту та порядку подання відповідного процесуального документа, аргументи касаційної скарги стосовно цих питань не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження за виключними обставинами.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі № 127/16981/16-а.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Желєзний
Суддя О.П. Стародуб